Справа № 127/20287/23
Провадження 2/127/2531/23
13 серпня 2024 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сунько Я.Р.
розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/20287/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - Генеральне консульство України в Барселоні (Королівство Іспанія) про визнання шлюбу недійсним, -
10.07.2023 року судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним.
ОСОБА_1 мотивувала позов тим, що навесні 2022 року ОСОБА_2 , який працював віце-консулом у Генеральному консульстві України в м. Малага (Іспанія) запропонував їй одружитись задля підвищення по службовій кар'єрі, набуття відповідного статусу, авторитету серед колег, підвищення виплат для компенсації вартості оренди житла та вартості комунальних послуг тощо. Позивач погодилась на одруження, оскільки ОСОБА_2 сподобався їй.
04.06.2022 року Генеральним консульством України в Барселоні (Королівство Іспанія) був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 01, про що видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу позивач не змінювала прізвище.
Шлюб був фіктивним, без наміру створити сім'ю з боку відповідача. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не були пов'язані спільним побутом, спільним бюджетом, вони не дбали один про одного, не планували спільних дітей.
Оскільки з боку відповідача був відсутній намір створити сім'ю і набути прав та обов'язків подружжя, ОСОБА_1 просила визнати недійсним внаслідок його фіктивності шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 04.06.2022 року Генеральним консульством України в Барселоні (Королівство Іспанія), актовий запис № 01 та скасувати актовий запис про реєстрацію цього шлюбу.
Судом вчинені наступні процесуальні дії.
20.07.2023 року було прийнято до розгляду позов ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним та відкрито загальне позовне провадження у справі.
24.10.2023 року закрите підготовче провадження у даній справі та призначено її до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, суду пояснила, що з ОСОБА_2 вона познайомилась в 2021 році під час подорожі в Барселону (Іспанія), а в 2022 році, після початку бойових дій, вона разом із сестрою поїхала до Іспанії з метою оформлення біженства і знову зустрілась із відповідачем. Між ними почалось більш тісне спілкування, в ході якого ОСОБА_2 розповідав про себе, про роботу в дипломатичній структурі і в одній із розмов запропонував їй одружитись формально, з метою створення позитивної біографії, просування по службовій сходинці і для збільшення виплат. Наполягав, щоб вона переїхала до нього жити. Вона погодилась, передала йому документи, підписала заяву про реєстрацію шлюбу, а відповідач сам подав заяви в Консульство 04.05.2022 року і вже 04.06.2022 року вони одружились. На весіллі були його колеги і мама, а з її боку - сестра і кума. Після одруження вони поїхали в Італію, а через тиждень вона повернулась до України, оскільки мала роботу, невирішені справи і не планувала спільне життя із ОСОБА_2 . В серпні 2022 року приїжджала на короткий термін до Іспанії для оформлення документів і знову повернулась до України. Відповідач почав наполягати на продажу її майна в Києві і на переїзді до Іспанії. В березні 2023 року вона знову приїхала до ОСОБА_2 , забрала свої речі і запропонувала розірвати шлюб, але вже в квітні 2023 року, після вживання значної кількості алкоголю, відповідач ОСОБА_2 вчинив щодо неї фізичне насилля, зґвалтував, зіпсував її речі і квартиру, в якій вони жили, забрав документи, гроші, а потім вигнав її та замінив замки. Звернувся до поліції і здійснив наклеп, сказав, що вона його побила. Просила врахувати, що вони ніколи не вели спільного побуту і не мали спільного бюджету, не здійснювали спільні витрати, не підтримували шлюбних стосунків, а фіктивний шлюб будувався на взаємовигоді: з боку ОСОБА_2 - задля кар'єри, а з її боку - для прихистку та оформлення біженства.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні приймав участь в режимі відеоконференції. Позов не визнав, суду пояснив, що з серпня 2021 року вони були знайомі із ОСОБА_1 і в березні 2022 року, під час її перебування в Іспанії, вони почали підтримувати більш тісний зв'язок. Вона переїхала до нього жити, вони спільно вели побут, підтримували інтимні стосунки, ходили в гості, разом витрачали кошти, він знайомив її зі своїми друзями. Він закохався, тому запропонував одружитись. ОСОБА_1 погодилась і вони подали заяви для реєстрації шлюбу в скорочений термін, оскільки її батько хворів і вона мала повернутись до України. Разом готувались до весілля, запросили гостей, він оплачував всі витрати. 04.06.2024 року в присутності родичів, колег, друзів, вони зареєстрували шлюб і провели весільну церемонію, а потім поїхали у весільну подорож до Італії. ОСОБА_1 повернулась до України. Весь час підтримували телефонний зв'язок, він допомагав їй матеріально, перерахував орієнтовно 10 000 доларів США. Після смерті батька восени 2022 року вона також не повернулась до Іспанії, а продовжувала займатись своїми справами в Україні і приїхала до нього лише в грудні 2022 року. Він зрозумів, що вона нечесно поводиться із ним і стосунки зіпсувались. Навесні 2023 року між ними відбувся конфлікт, ОСОБА_1 завдала йому тілесних ушкоджень і він остаточно вирішив про необхідність розірвання шлюбу. Просив врахувати, що мав дійсний намір створити із ОСОБА_1 сім'ю, був щасливий і закоханий, мав плани на майбутнє, забезпечував сімейний бюджет і ніколи не говорив про фіктивність шлюбу. Наявність або відсутність шлюбу жодним чином не впливає на кар'єру дипломата, тому позов ОСОБА_1 є безпідставним і необґрунтованим, просив відмовити його задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_3 заперечив з приводу позовних вимог, оскільки позивач ОСОБА_1 не довела підстав для визнання шлюбу недійсним.
Свідок ОСОБА_4 , яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 , повідомила, що після початку бойових дій в Україні разом із сестрою виїхала до Іспанії. Їх зустрів ОСОБА_2 , забезпечив житлом. Вони проводили багато часу разом, ходили в магазини і ресторани і під час однієї зустрічі вона чула розмову між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з приводу фіктивного шлюбу на взаємовигідних умовах. Для нього було важливо отримати пільги по роботі, а для ОСОБА_1 вирішити житлове питання. Через деякий час вони переїхали у його квартиру, сестра із ОСОБА_5 жили в одній кімнаті, а вона в другій, а через місяць ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Хто оплачував весільну церемонію, весільну подорож, інші витрати - не знає. На весіллі орієнтовно було 30 чоловік, була мама ОСОБА_2 , його друзі та колеги. Після подорожі ОСОБА_6 повернулась до України. Знає, що ОСОБА_2 зловживав алкоголем і застосовував до ОСОБА_1 фізичну силу.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що в 2022 році вона проживала в Іспанії і стосунки між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 розвивались на її очах. Він був щасливий, закоханий і хотів сім'ю і дітей. На Пасху він приїжджав в гості і розповідав про свої щирі почуття і плани на майбутнє із ОСОБА_1 . Також вона із сім'єю приїжджала в гості до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 жила із ним і вони сприймали їх як пару. Потім за запрошенням були на їх весіллі, все відбувалось урочисто і святково, в гарному ресторані в Барселоні. Із гостей були родичі і друзі. Приблизно через рік в один з вечорів ОСОБА_2 прийшов до них без одягу, в синцях, крові і з розбитою головою. В лікарні надали медичну допомогу і всю ніч він провів в їх будинку. Не міг повернутись додому та сказав, що його дружина дуже агресивна.
Вислухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).
Судом встановлено, що 04.06.2022 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований шлюб Генеральним консульством України в Барселоні (Королівство Іспанія), актовий запис № 01, про що 04.06.2022 року видане свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 (а.с. 11).
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2023 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 розірваний (а.с. 86-87). В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - відмовлено.
До матеріалів справи надані наступні письмові докази.
23.04.2023 року до слідчого у м. Малага (Іспанія) звернувся ОСОБА_2 (письмова заява надана із перекладом на а.с. 91-93) і повідомив, що з червня 2022 року перебуває в шлюбі із ОСОБА_1 . Дружина часто подорожувала до України, тому разом вони мешкали періодично, а з грудня 2022 року вони постійно проживають спільно в квартирі за адресою АДРЕСА_1 . З початку відносин дружина застосовувала фізичне і психологічне насильство, проявляла агресію, ображала, а 16.04.2023 року під час розмови про необхідність розірвання шлюбу дружина вдарила його напівпорожньою скляною пляшкою по голові, а потім сковорідкою. Вона заперечувала щодо розлучення. Він пішов з квартири просити по допомогу свого родича, а той доставив його до медичного закладу, де одну з ран зашили 12 скобами, іншу - двома. Звіти про надання невідкладної допомоги сформовані 16.04.2023 року і 21.04.2023 року. 17.04.2023 року він повернувся додому, але його дружини не було і він зробив висновок, що вона повернулась до України. 23.04.2023 року дружина прийшла до квартири, де він проживає, тому він залишив житло побоюючись повторення подібних дій з її боку і просив у Судової Влади видати Наказ про заборону наближення, оскільки він боїться за свою фізичну цілісність (а.с. 91-93).
Звіт про надання невідкладної допомоги від 16.04.2023 року наданий до матеріалів справи з перекладом з іспанської на українську мову (а.с. 97). Встановлений діагноз: черепно-мозкова травма без ускладнень.
27.04.2023 року до слідчого спеціалізованого відділу боротьби з насильницькими злочинами звернулась ОСОБА_1 (заява надана із перекладом на а.с. 100-106) і повідомила про факти, які відбулись 16.04.2023 року. Її чоловік ОСОБА_8 є віце-консулом України в Іспанії (Малага). Перебувала з ним в близьких стосунках близько року, а в червні 2022 року вони одружились. До одруження жили разом. 15.04.2023 року вони разом та із спільним другом вечеряли в ресторані, вживали алкоголь і між ними виникла сварка. 16.04.2023 року вночі її чоловік, будучи в стані алкогольного сп'яніння, застосовуючи фізичну силу, побої, примусив її до статевого акту, вона була налякана і не могла себе захистити. Після того він піднявся з ліжка і впав на підлогу, вдарившись головою в двері, потім ще декілька разів падав і бився головою в меблі. У нього почалась кровотеча і він залишив помешкання, а повернувся через декілька годин із документами іспанською мовою. Продовжив вчиняти насильницькі дії, обливав її водою, кинув на підлогу, тягав за волосся, плював в обличчя, а потім викинув телефон у вікно. Наступного дня вона переїхала жити до готелю, а через день поїхала до України. Через п'ять днів, 22.04.2023 року, вона повернулась додому, маючи намір вирішити сімейні проблеми і відновити стосунки, але чоловік пішов з дому. 26.04.2023 року вона звернулась до Центру охорони здоров'я в Пало, де їй надали медичний висновок (а.с. 100-104).
Також на підтвердження позовних вимог позивач надала до матеріалів справи копію квитка від 30.04.2022 року на рейс Барселона-Відень. На підтвердження того факту, що з моменту реєстрації шлюбу сторони не проживали разом позивач надала квиток на потяг сполученням Перемишль-Київ від 16.06.2022 року.
Інших доказів в матеріалах справи немає.
Відповідно до ч.1 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За змістом ч. 2, ст. 3 ст. 40 СК України, шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
Відповідно до частини другої статті 41 СК України при вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», за рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він буде зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст.40 СК). Вирішуючи справу, судам слід брати до уваги те, наскільки цим шлюбом порушено права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року в справі № 752/2337/16-ц, причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей не правового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо. Саме по речах не правового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.
Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім'ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об'єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з'явився намір створити сім'ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що шлюб з ОСОБА_2 був фіктивний, оснований на взаємній вигоді. Вони разом не проживали, не вели спільний побут, бюджет, не піклувались один про одного.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Разом з тим, враховуючи пояснення сторін, свідків, враховуючи надані письмові докази, суд встановив, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 були знайомі задовго до шлюбу, підтримували спілкування, а навесні 2022 року вони почали разом проживати і за ініціативою ОСОБА_2 одружились урочисто із святкуванням у колі родини і друзів. Після одруження і весільної подорожі ОСОБА_1 повернулась до України, проте сторони визнали, що вони підтримували телефонний зв'язок, а в грудні 2022 року ОСОБА_1 повернулась до Іспанії і разом із ОСОБА_2 вони проживали до квітня 2023 року в одній квартирі як подружжя, вели спільний побут, відвідували друзів, разом відпочивали тощо. Дані обставини також достовірно підтверджені письмовими заявами (поясненнями) ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , адресованими правоохоронним органам Іспанії (а.с. 91-93, 100-106). В них детально викладені особливості подружнього життя і стосунків сторін в період з 2021 року до квітня 2023 року.
Тривале не проживання подружжя одразу після реєстрації шлюбу не вказує на фіктивність укладеного шлюбу і на відсутність наміру обох сторін на створення сім'ї і набуття прав і обов'язків подружжя.
Зокрема, в заяві про перегляд заочного рішення про розірвання шлюбу сама ОСОБА_1 стверджувала, що між нею і ОСОБА_2 не вирішене питання про поділ їх спільного майна у виді заробітної плати ОСОБА_2 , виплаченої за період перебування у шлюбі (а.с. 81-84).
Твердження позивача, що заява про реєстрацію шлюбу 04.05.2022 року не була подана нею особисто до консульської установи, також є безпідставним. Квиток на рейс Барселона-Відень від 30.04.2022 року не підтверджує той факт, що ОСОБА_1 не зверталась із відповідною заявою 04.05.2022 року.
Враховуючи наведені обставини і норми закону, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено фіктивності шлюбу, відсутності у сторін наміру створити сім'ю і набути прав і обов'язків подружжя. Доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу для відповідача було лише питання кар'єри, спростовуються встановленими в судовому засіданні обставинами і не дають підстав для визнання шлюбу недійсним.
За таких обставин позов ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним задоволенню не підлягає.
Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 42 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - Генеральне консульство України в Барселоні (Королівство Іспанія) про визнання шлюбу недійсним - відмовити.
Судовий збір залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України.
Повне рішення складене 16.08.2024 року.
Суддя: