Справа №: 398/3072/24
Провадження №: 2-а/398/49/24
Іменем України
"13" серпня 2024 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
в складі: головуючої судді Голосеніної Т.В.,
за участі секретаря Шаповал І.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олександрії адміністративну справу у спрощеному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивачка просить суд визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського 2 взводу 1 роти батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Губарєва М.А. серії ЕНА № 2314868 від 04червня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а адміністративне провадження проти неї закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 червня 2024 року поліцейським 2 взводу 1 роти батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Губарєвим М.А. винесено постанову серії ЕНА № 2314868 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Згідно даної постанови 04 червня 2024 року о 15 год. 48 хв. по вул. Небесної Сотні, 1-А, у м. Кременчук Полтавської області позивачка, керуючи транспортним засобом RenaultKangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконала вимогу дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо», здійснивши поворот ліворуч, чим порушила вимоги п. 8.4 «г» ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вказаною постановою позивачку притягнуто до відповідальності у виді штрафу у розмірі 340 грн. Позивачка вважає, що під час розгляду справи поліцейським не забезпечено об'єктивне з'ясування обставин справи, не з'ясовано, чи вбачається у її діях склад адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не доказаний сам факт вчинення правопорушення, не зібрано та не надано для ознайомлення доказів здійснення позивачкою зазначеного в оскаржуваній постанові маневру - повороту ліворуч, також не доведений факт встановлення на зазначеній у постанові ділянці автошляху дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо». Крім того, позивачка зазначає, що була позбавлена права при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката чи іншого фахівця у галузі права, незважаючи на те, що вона неодноразово наголошувала на бажанні скористатися даним правом. З наведених підстав позивачка вважає постанову від 04.06.2024 року протиправною, тому просить її скасувати.
Ухвалою від 17.06.2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник відповідача направила до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. Заперечення мотивує тим, що в адміністративному позові ОСОБА_1 не заперечує факт того, що у вказаному в оскаржуваній поставі місці, даті та часі керувала транспортним засобом та була зупинена працівниками поліції, які повідомили про порушення нею Правил дорожнього руху. Позовна заява не містить жодних пояснень щодо обставин події, що передували притягненню позивачки до відповідальності, а доводи позовної заяви не спростовують факту порушення позивачкою Правил дорожнього руху. До позовної заяви не додано жодних належних та допустимих доказів у підтвердження доводів позовної заяви. Відеозаписом з відеореєстратора, який був встановлений у службовому автомобілі, підтверджується порушення позивачкою Правил дорожнього руху. На місці зупинки інспектор представився, повідомив позивачці про порушення нею вимог дорожнього знаку, ознайомив з відеозаписом з відеореєстратора. Під час з'ясування фактичних обставин в усних поясненнях позивачка не заперечувала факту вчинення правопорушення, повідомила, що їхала за вказівками навігатора, просила не притягувати до адміністративної відповідальності, оскільки мала тимчасове посвідчення водія. Позивачці було повідомлено про розгляд справи та роз'яснено вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Письмових пояснень та доказів дотримання Правил дорожнього руху під час розгляду справи позивачка не надала. Усне клопотання позивачки про перенесення розгляду справи поліцейським було відхилене, позивачці було роз'яснено, що вона може у будь-який спосіб скористатись правовою допомогою та жодним чином в цьому не обмежена. Однак, жодних дій задля реалізації права на отримання правової допомоги позивачка на місці розгляду справи не вчинила. Позивачка реалізувала своє право на отримання правової допомоги, звернувшись до суду з даним позовом. Вимога позивачки про визнання постанови протиправною суперечить ч. 3 ст. 286 КАС України. Управління патрульної поліції в Полтавській області не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не є юридичною особою, а являється лише територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції, яке повинно бути відповідачем у цій справі.
Позивач в судове засідання подала заяву, якою просила справу розглядати без її участі, позовної вимоги заяви підтримала в повному обсязі.
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (стаття 68 Конституції України).
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, згідно постанови, винесеної поліцейським 2 взводу 1 роти Управління патрульної поліції в Полтавській області ОСОБА_2 встановлено, що 04 червня 2024 року о 15 год. 48 хв. у м. Кременчук по вул. Небесної Сотні, 1-А, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Kangoo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконала вимогу дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо», а саме здійснила поворот ліворуч, чим порушив вимоги п. 8.4 «г» ПДР України, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Підставою притягнення позивачки до адміністративної відповідальності стало порушення нею п. 8.4 «г'Правил дорожнього руху, а саме, керуючи транспортним засобом в м. Кременчук по вул. Небесної Сотні, вона не виконала вимоги знаку 4.1 «Рух прямо», повернувши наліво.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису подій від 04.06.2024 року встановлено, що позивачка ОСОБА_1 порушила вимогу дорожнього знаку «Рух прямо», який розташовано в м. Кременчук по вул. Небесної Сотні, чим порушила п. 8.4 «г» ПДР України, тобто скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 122 КУпАП. На відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_1 здійснила проїзд наліво, при цьому проігнорувавши вимогу дорожнього знаку «Рух прямо».
Внаслідок цього ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності шляхом накладення на неї штрафу у розмірі 340 гривень.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух"встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух'передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Статтею 217 КУпАП передбачено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 КУпАП, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху (в тому числі визначені частиною 1 статті 122 Кодексу).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема,про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 10 Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1456 (далі - Порядок) уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби у разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду, порушення водієм Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктом 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи у випадку, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Справа про адміністративне правопорушення, як визначено в ч. 1 ст. 276 КУпАП, розглядається за місцем його вчинення.
Положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VІІІ, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено зокрема до компетенції Національної поліції (ч.2 ст. 258 КУпАП).
Згідно з ч.5ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 14.02.2018 року по справі 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Частина 1 статті 122 КУпАП встановлює відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1.3Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 8.1 ПДР визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пункт 8.4 «г'Правил дорожнього руху України передбачає, що дорожні знаки поділяються на групи:наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно до ч. 1ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (стаття 11 КУпАП).
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтями73,74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до статей75,76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів У країни, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (стаття 68 Конституції України).
Порядок розгляду справи при винесенні постанови ЕНА № 2314868 від 04.06.2024 року фіксувався нагрудною камерою працівника поліції, в той же час відповідно до підпункту п. 9 Наказу МВС України №1395 від 07.11.2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі»: за наявності технічної можливості матеріали про порушення правил дорожнього руху, зафіксовані за допомогою фото- і кінозйомки, відеозапису, зберігаються в підрозділі поліції в електронному вигляді протягом одного місяця з дати фіксації порушення, а у випадку наявності інформації про оскарження - протягом строку оскарження та розгляду справи.
Відповідно до ст.252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне и сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З відеозапису події вбачається, що ОСОБА_1 просила поліцейського перенести розгляд справи для отримання нею правової допомоги, однак позивачка не викликала адвоката для отримання правової допомоги,не заявляла клопотання про те, щоб працівники поліції забезпечили участь адвоката під час розгляду справи на місці події для надання їй правової допомоги.
Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи "Максименко проти України" обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Санкція ч.1 ст.122КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивачка реалізувала право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд звертає увагу на те, що законом не визнана обов'язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачка не була позбавлена права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку, не була позбавлена права запросити адвоката на місце розгляду справи, не зверталася до працівників поліції з клопотанням про забезпечення її права на захист шляхом запрошення адвоката. Доказів протилежного позивачка не надала.
Суд оцінює твердження позивачки про порушення працівниками поліції її права на захист під час розгляду справи про вчинене нею адміністративне правопорушення, як обраний нею спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Відповідно до статей 249, 276 КУпАП розгляд адміністративної справи розглядається відкрито і за місцем його вчинення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, посадовими особами Національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення (ч. 5 ст. 258 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, розглядаючи дану адміністративну справу, поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 викладено висновок, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Разом з тим, позивачкою не доведено, що поліцейським під час винесення оскаржуваної постанови не було забезпечено об'єктивне з'ясування обставин справи, не з'ясовано, чи вбачається у її діях склад адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не доказаний сам факт вчинення правопорушення, не зібрано та не надано для ознайомлення доказів здійснення позивачкою зазначеного в оскаржуваній постанові маневру - повороту ліворуч, також не доведений факт встановлення на зазначеній у постанові ділянці автошляху дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо».
Під час розгляду 04.06.2024 року справи стосовно позивачки про притягнення її до адміністративної відповідальності поліцейський діяв у межах наданих йому законом повноважень, встановив наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, що підтверджується відеозаписом події, дослідженим в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про Національну поліцію'національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з ч.1ст.13 Закону України «Про Національну поліцію'систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений наказом №73 від 06.11.2015(у редакції наказу Національної поліції України від 03.09.2019 року №887), департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законодавством України порядку. Департамент складається із структурних підрозділів апарату Департаменту, його територіальних(відокремлених) підрозділів та інших підрозділів патрульної поліції. Департамент є юридичною особою публічного права. Департамент та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи Департаменту підзвітні та підконтрольні Департаменту. Департамент здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, віднесених до компетенції Національної поліції України (крім справ пов'язаних з корупційними правопорушеннями); приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Використання у зазначених вище правових нормах формулювань: «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» - вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за №724/716/16-а,
Наразі, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що поліцейські відповідного органу поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Отже, окремі інспектори та відповідні(територіальні) управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме центральний орган, на який, зокрема, положеннямист.222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ч.1ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст.ст.25,26,42 КАС України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції у даній справі повинен бути Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає поліцейський 2 взводу 1 роти батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Губарєв М.А., який уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Однак, позивачка чи її представник не заявляли клопотання про заміну відповідача чи залучення Департаменту патрульної поліції, як суб'єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи як співвідповідача.
Таким чином, позивачкою заявлено позов до неналежного відповідача, тоді як належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб'єкт владних повноважень, від імені якого винесена оскаржувана постанова.
Частиною 3 статті 286КАС України передбачено,що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях позивачки наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови серії ЕНА № 2314868 від 04.06.2024 року.
Керуючись ст.ст. 4-14,77,241-246,250,286 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 13.08.2024 року.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
представник позивачки: адвокат Ковальов Андрій Ігорович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Григорія Усика, 38;
відповідач: Управління патрульної поліції в Полтавській області, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, 2В.
Суддя Т.В. Голосеніна