Справа № 346/1914/24
Провадження № 2/346/1130/24
05 серпня 2024 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар судового засідання: Івантишин Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до П'ядицької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до П'ядицької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, яким просить визнати за нею у порядку спадкування, право власності на таке майно: Є - житловий будинок; И - літня кухня; Л - стодола; М - стайня; Н - сарай; О - сарай; П - навіс; Р - сарай, після смерті її чоловіка: ОСОБА_2 .
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 06 травня 2024 року суд відкрив провадження у справі, призначив підготовче судове засідання та витребував матеріали спадкової справи.
Ухвалою суду від 11 червня 2024 року підготовче провадження у справі було закрите і справу було призначено до розгляду по суті на 05 серпня 2024 року.
Стислий виклад позицій учасників справи.
Аргументи позивача. ЇЇ чоловік - ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого відкрилася спадщина за законом на вищевказане майно. Позивачка з метою оформлення спадщини після смерті її чоловіка звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, але в отриманні такого свідоцтва щодо майна її чоловіка нотаріус відмовив, оскільки право власності на нерухоме майно зареєстроване за її померлим головою колгоспного двору ОСОБА_2 , а частки померлого голови колгоспного двору та інших його членів у майні колгоспного двору не виділено. У зв'язку із чим позивач просить суд визнати, за нею в порядку спадкування право власності на зазначене спадкове майно.
Позиція відповідача. Подали клопотання в якому просили прийняти рішення до чинного законодавства.
Оцінка суду щодо фактів.
Відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_3 01.02.1988 року продав ОСОБА_2 житловий будинок який розташований у с. П'ядики Коломийського району Івано-Франківської області.
15 грудня 2009 року, з огляду на свідоцтво про смерть, ОСОБА_2 помер (а.с.7).
За даними обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (виписки з інвентаризаційних матеріалів), а також будівельного та технічного паспорту, житловий будинок та господарські будівлі, розташовані у АДРЕСА_1 , мають такий склад: житловий будинок (літера за планом - Є); вбиральня (літера за планом З) літня кухня (літера за планом - И); стодола (літера за планом - Л); стайня (літера за планом - М); сарай (літери за планом - Н,О); навіс (літера за планом - П); сарай (літера за планом - Р); криниця (літера за планом - №1); огорожа (літера за планом - №2-3).
Разом з цим відповідно до вищевказаної виписки зазначений житловий будинок належав ОСОБА_2 , на праві приватної власності. Свідоцтво про право власності, видане 12.09.1989 року виконкомом Коломийської районної ради на підставі рішення № 125 від 14.06.1989 року. (а.с. 10,12-13, 26-30).
Водночас, за даними довідки Пядицької сільської ради, станом на 01 липня 1990 року в колгоспному дворі (у АДРЕСА_1 ) були зареєстровані ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 . Разом з цим на момент смерті ОСОБА_2 у вищевказаному будинку проживала дружина ОСОБА_1 та Племінник ОСОБА_4 (а.с. 11).
Також довідкою вищевказаної установи встановлено, що ОСОБА_2 , був зареєстрований по АДРЕСА_1 з 1988 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).
Постановою від 28 листопада 2023 року, державний нотаріус Коломийської державної нотаріальної контори Мануляк І.В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом зокрема на житловий будинок та господарські будівлі і споруди, розташовані у АДРЕСА_1 , оскільки частки померлого голови колгоспного двору та інших його членів у майні колгоспного двору не виділено (а.с.8).
Оцінка суду щодо правовідносин учасників.
Із встановлених обставин вбачається вступ позивача у цивільно-правові відносини щодо власності в межах яких, виник спір щодо набуття позивачем права власності на нерухоме майно, у порядку спадкування, на яке претендує відповідач.
Оцінка суду щодо права позивача.
Положеннями статті 41 Конституції України гарантується право кожного володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (який набув чинності для України 11 вересня 1997 року) також передбачає право кожної фізичної особи мирно володіти своїм майном.
З огляду на положення частини 1 статті 181 та 182 Цивільного кодексу України, житловий будинок та господарські будівлі і споруди, розташовані у АДРЕСА_1 , слід розглядати як нерухому річ, право власності на яку, а також його виникнення, перехід і припинення підлягає державній реєстрації.
Законом, який регулює відносини пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV.
Статтею 3 цього закону передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою, інформація про права на нерухоме майно підлягає внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Проте, частиною 4 цієї статті гарантується, що права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. А тому, суд відзначає наступне.
З огляду на положення частини 1 статті 120 та частини 1 статті 112 ЦК Цивільного кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки (який діяв на території нинішньої України з 01 січня 1964 року до 01 січня 2004 року, а тому підлягає застосуванню, - надалі за текстом ЦК УРСР), майно колгоспних дворів належало його членам на праві сумісної власності, а членами дворів могли бути два і більше громадян.
При цьому, в силу положень вказаного ЦК УРСР та «Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» (що була затверджена Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та діяла по 19 січня 1996 року), на той час законодавство не передбачало обов'язкової реєстрації прав власності на майно колгоспних дворів. Проте одним із документів, який в силу положень пункту 7 Розділу ІІ зазначеної Інструкції та додатку до неї вважався правовстановлюючим, було свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння, під яким розумілось два і більш будинків з приналежними до них надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.
А встановлені судом факти прямо вказують на те, що предмет позову, яким володів ОСОБА_2 , являло собою домоволодіння, що складалось з: житловий будинок (літера за планом - Є); літня кухня (літера за планом - И); стодола (літера за планом - Л); стайня (літера за планом - М); сараї (літери за планом - Н,О,Р); навіс - (літера за планом - П).
І також суд констатує, що йому не надано будь-яких доказів того, що набуте ОСОБА_2 , право власності на зазначене майно було припинено будь-яким чином до 15 квітня 1991 року (а.с.1-64).
За правовою конструкцією статті 549 ЦК УРСР (який діяв на момент смерті батька позивача) вважалось, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
І з огляду на встановлені обставини у цій справі, тільки позивач подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, а тому суд вважає, що саме позивач дійсно стала єдиним спадкоємцем права на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами і відповідно саме вона успадкувала це майнове право ставши одноособовим його власником, яке не визнає нотаріус і на яке претендує відповідач. Тож, вказане право позивача підлягає судовому захисту.
З огляду на положення частини третьої статті 8, частини четвертої статті 13 та частини першої статті 55 Конституції України, держава гарантує будь-якому суб'єкту права власності можливість звернутись до суду за захистом цього права. А згідно з статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, у спосіб, визначений законами України.
Тож суд враховує, що в силу пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України, способом захисту цивільного права може бути і його визнання судом. При цьому, з огляду на положення статті 392 цього ж кодексу, позов про визнання права власності може бути подано власником майна, якщо це право не визнається будь-якою іншою особою.
Отже враховуючи викладене, та те, що на право приватної власності позивача претендує відповідач, у випадку не прийняття нею спадщини або не визнання цього судом, обраний позивачем спосіб захисту слід визнати належно обраним, а позовні вимоги доведеними, і тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, керуючись статтями 1-113,217-250,258-259,263-268,272-273,351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до П'ядицької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ), у порядку спадкування, право власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди, розташовані у АДРЕСА_1 , у складі: житловий будинок (літера за планом - Є); літня кухня (літера за планом - И); стодола (літера за планом - Л); стайня (літера за планом - М); сараї (літери за планом - Н,О,Р); навіс - (літера за планом - П).
Рішення набирає законної сили після закінчення тридцяти денного строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.
Суддя: Коваленко Д. С.