07.08.2024 Єдиний унікальний номер 205/10111/24
1-кп/205/1012/24
07 серпня 2024 року м. Дніпро
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № 12024046690000389 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гончарів, Тлумацького району Івано-Франківської області, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, малолітніх або неповнолітній дітей на утриманні не має, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаді солдат резерву 7 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
Відповідно до витягу з наказу №172 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.06.2024, солдата ОСОБА_3 , військовослужбовця призваного за мобілізацією, призначеного на посаду солдата резерву 7 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_2 з 18 червня 2024 зараховано до списків особового складу.
Відповідно до вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в 4 Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_3 , як військовослужбовець, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців,поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.
Проте, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення наведених вище норм законодавства свідомо вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи, за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_3 10 липня 2024 року, близько 17 години 30 хвилин, перебуваючи у приміщенні КНП «МКЛ №4» ДМР, за адресою: АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з раніше незнайомою йому потерпілою ОСОБА_4 , яка являється лікарем - анестезіологом, чому, за кілька хвилин до цього, передував словесний конфлікт щодо некомпетентності лікування потерпілою ОСОБА_4 , внаслідок чого, реалізуючи раптовість виниклого прямого протиправного умислу, направленого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді спричинення шкоди здоров'ю потерпілого та бажаючи їх настання у вигляді тілесних ушкоджень, знаходячись в безпосередній близькості до потерпілої, схопив своєю лівою рукою ОСОБА_4 за волосся, зафіксувавши, таким чином, голову потерпілої під потрібний йому кут нанесення удару, після чого, одразу наніс своєю правою рукою стиснутою в кулак один удар в область лівої нижньої частини щелепи потерпілої, після чого, на допомогу ОСОБА_5 прибігли співробітники КНП «МКЛ №4» ДМР, які відтягнули ОСОБА_3 від потерпілої та викликали охорону установи.
Своїми протиправними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани, крововиливу нижньої губи зліва, синця підборіддя зліва, що спричинені від дії не менш одного удару тупого (тупих) твердого предмету (предметів), в термін, на який вказує потерпіла, тобто 10.07.2024 року, та за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 днів, але не більше як три тижні (21 день).
Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, кваліфікуються за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
До обвинувального акту, який надісланий до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, додані:
- письмова заява ОСОБА_3 , складена в присутності його захисника ОСОБА_6 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;
- письмова заява потерпілої ОСОБА_4 про розгляд обвинувального акта у його відсутність, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_3 не має.
За результатами дослідження змісту заяви та матеріалів дізнання, у суду не виникло сумнівів в тому, що зазначена заява обвинуваченого є усвідомленою, відповідає його внутрішній волі, а його процесуальна позиція сформувалася без будь-якого стороннього неправомірного впливу на нього.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Встановлені в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд вважає, що всі докази є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв'язку - достатніми для прийняття рішення про визнання обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є умисним, закінченим кримінальним проступком, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальний проступок, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає: 1) повне визнання обвинуваченим своєї вини; 2) щире каяття обвинуваченим у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, раніше не судимий, неодружений, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, за місцем проходження військової служби характеризується задовільно.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, передбаченого санкцією статті обвинувачення.
Це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, буде ефективним і дієвим з метою профілактики подальшої асоціальної поведінки обвинуваченого.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Керуючись ст.ст. 369, 371-374, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1020 грн. (одна тисяча двадцять гривень).
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок в іншій частині може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1