Справа № 210/1681/24
Провадження № 2/210/891/24
іменем України
06 серпня 2024 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання - Кучевасової А.В.
розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіальної громади в особі Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг, пл.. Молодіжна, 1), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини -
сторони та учасники судового розгляду, які приймають часть у судовому засіданні: позивач ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіальної громади в особі Криворізької міської ради, ОСОБА_2 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 , яка на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно. У відповідності до ст.. 1261 ЦК України спадкоємцем першої черги за законом являються позивач і відповідач, інших спадкоємців першої черги немає. 09 лютого 2024 року для оформлення спадщини на майно, що залишилося після матері, позивач звернувся до Третьої криворізької державної нотаріальної контори. Але державним нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено в зв'язку із тим, що ним у встановлений законом строк тобто на впродовж 6-ти місяців після смерті матері, не було подано відповідну заяву про прийняття спадщини. Для вирішення питання поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини запропоновано звернутися до суду, що позивач і зробила. Позивач вважає, що строк пропущений ним з поважних причин, оскільки з 24 лютого 2022 року в країні розпочалися активні бойові дії внаслідок вторгнення країни агресора. Також її щапевнили, що на період дії правового режиму воєнного стану усі строки зупинилися.
Аргументи учасників справи
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Пояснила, що вона та відповідач є спадкоємцями за заповітом. Спору щодо спадщини не мають, відповідач не бажає приймати спадщину, про що нотаріусу подала відповідну заяву. Зазначає, що консультувалася у юристів, які її переконали, що для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини збільшено строки. Вона також читала новини, в яких публікували нормативний акт, де було зазначено, що КМУ продовжив строки для подання заяв про прийняття спадщини. Просить врахувати, що строк пропущений лише на 1 (один) місяць, а також те, що вона є людиною похилого віку, юридично необізнано в питаннях спадкування, та була переконана, що у зв"язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами в місті, відключеннями світла, строки для подання заяв зупинені.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнала, просить його задовольнити. Також зазначила, що немає жодних претензій до позивача, вони з позивачем сестри, і вона бажає, щоб майно за заповітом належало сестрі (позивачу), про що зазначала і у нотаріуса. Вони з сестрою після смерті матері консультувалися щодо документів, які необхідно подати, і були запеснені, що строки подання заяв зупинені і продовжені.
Представником відповідача Територіальної громади в особі Криворізької міської ради подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами справи. Проти задоволення позову не заперечують.
Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Враховуючи, що відповідачі не заперечують проти позову, визнають його, суд вважає за доцільне ухвалити судове рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд, розглянувши заяву та додані матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , актовий запис №1 (а.с.14, 38).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актовий записом про смерть №1295, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 02.06.2023р. (а.с.5).
Окрім ОСОБА_5 , спадкоємцем першої черги, а так само й за заповітом, являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - друга донька померлої ОСОБА_4 , що не спростовується сторонами.
Відповідач ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернулась до Третьої криворізької державної нотаріальної контори із заявою, в якій зазначила, що не має наміру оформлювати свої спадкові права за заповітом, і бажає щоб спадкове майно після смерті матері ОСОБА_4 було успадковане ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 35)
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно, у тому числі й на квартру, за адресою: АДРЕСА_3 .
Як вбачається з матеріалів спадкової справи, на момент смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , остання проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 сама, інші особи не зареєстровані (а.с. 45, зворот).
Ані позивач, ані відповідач спадщину в порядку частини 3 статті 1268 ЦК України не прияняли, оскільки постійно не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, і були зареєстрованими за іншими адресами.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за життя склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Перекопською І.С. 16.01.1998р., реєстр. № 1-180, яким заповідала все своє майно в рівних частинах своїм донькам - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - позивачу та відповідачу у справі.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державний нотаріус ОСОБА_7 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 матері ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_1 пропустила встановлений законом строк прийняття спадщини після її смерті (а.с. 55).
Мотивувальна частина
Позиція суду та застосовані норми права
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Спадщина, на яку претендує позивач, відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті ОСОБА_4 .
Згідно зі ст.ст. 1217, 1218, 1233 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
Статтями 1216-1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. ст. 1220-1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно із ст.ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Разом з тим, позивач наведених вище вимог закону не дотримався та після відкриття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).
Відповідно до статті 1269 ЦК України обов'язковою умовою реалізації спадкових прав спадкоємцем, який не проживав постійно разом зі спадкодавцем, є подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Наслідком невчинення таких дій є пропущення строку для прийняття спадщини.
З копії спадкової справи №68/2024, наданої Третьою криворізькою державною нотаріальною конторою вбачається, що позивач звернулася до нотаріуса заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом 09.02.2024 року (а.с.33), тобто після спливу строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, в зв'язку з чим нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 55).
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 року у справі № 369/6254/19-ц, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Фактично, пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку (висновок Верховного Суду у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 148/1805/20).
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема такі: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
В залежності від конкретних обставин справи суд може визнавати ті чи інші причини пропуску строку як поважними, так і такими, що не перешкоджали особі звернутися із відповідною заявою в межах визначеного законом строку. Визначальним у такому випадку є саме критерій наявності об'єктивних, непереборних та істотних труднощів для спадкоємця.
Для вирішення питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини стосується періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
У постанові Верховного Суду в справі № 681/203/17-ц зазначено, що вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання. Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно. Водночас прийняття спадщини є правом, а не обов'язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, не порушує свободи заповіту, а діє у власних інтересах.
Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.
Відповідач ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини на користь позивачки ОСОБА_1 , проте подала таку заяву після спливу шестимісячного строку.
Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
В контексті даної справи та поважності пропуску строку для прийняття спадщини суд зазначає наступне.
Позивач стверджує, що причиною пропуску для прийняття спадщини було те, що вона була впевнена, що оскільки з 24 лютого 2022 року у країні введено воєнний стан, державні реєстри не працювали, законодовство змінювалося, зупинялися одні строки, продовжувалися інші, а у відкритих джерелах масової інформації громадянам доведено до відома, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану і саме з цих підстав позивач вважав, що часу на прийняття спадщини достатньо і чекав закінчення воєнного стану. Позивач звернувся до нотаріуса 09 лютого 2024 року, дізнатися, який пакеет документів варто подати і чи можна це зробити до закінчення воєнного стану, але виявилося, що строк для прийняття спадщини ним пропущено
Дійсно відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Станом на дату смерті спадкодавця норма вже діяла.
Вказаний пункт виключено на підставі постанови КМУ від 9 травня 2023 р. № 469 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану". Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 11 березня 2022 року № 1118/5 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату», що набрав чинності 19 березня 2022 року, внесені зміни, зокрема, до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Тобто, на момент смерті спадкодавця (який припадає на другий рік повномасштабного вторгнення) в нотаріаті діяли правила, що свідоцтво про право на спадщину видавалось лише тим спадкоємцям, в яких цей строк завершився до 06.03.2022 року, що пов'язувалося із законодавством, прийнятим в умовах воєнного стану та відсутності доступу до Спадкового реєстру.
Також з початку внесення змін до інструкцій, що регулювали діяльність нотаріусів, в ситуації, якщо строк видачі свідоцтва про право на спадщину припадав на дати після 06.03.2022 року, то документ мав оформлюватися через 10 місяців від дати смерті людини. Строк міг зменшитися у разі припинення воєнного стану. Таким чином, позивач, вважала, що воєнний стан є перепоною для прийняття спадщини та отримання свідоцтва на право на спадщину.
Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», тобто норма в підзаконному акті, призвела до неправильного тлумачення, а так само й її застосування.
В той же час, її тлумачення, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що (Постанова КЦС ВС від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21) : правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України;
строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України);
законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини;
пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України.
Отже, кінцевий строк для прийняття спадщини, на момент виникнення спірних правовідносин становив 02 грудня 2023 року.
Тобто позивач пропустила строк, визначений статтею 1270 Цивільного Кодексу України, для прийняття спадщини на два місяці, оскільки звернулася до нотаріуса 09.02.2024року.
Як вбачається з матеріалів справи, другий спадкоємець померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 від своєї частки відмовляється, спадщину не прийняла, проти позову не заперечує. .
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан через військову агресію російської федерації проти України, який діє до цього часу. Указ затверджений Верховною Радою України Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року.
У подальшому, термін дії воєнного стану неодноразово продовжувався.
Загальновідомою є обставина, що на території міста Кривого Рогу мають місце періодичні обстріли, екстренні та стабілізаційні відключення електропостачання, доступ до спадкового реєстру був певний час обмежений, а на території України велися активні бойові дії, які призвели у тому числі до знеструмлення та відсутності безперебійного електропостачання, запровадження шрафіків стабілізаційних відключень тощо.
Крім того, впродовж тривалого періоду нотаріуси у своїй діялності керувалися пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», які введені 06 березня 202 року, та були чинні до травня 2023 року, що призвело до неправильного тлумачення положень статті 1270, 1272 ЦК України.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 76 ЦПК України докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач пропустив строк прийняття спадщини з поважних причин, які пов"язані з неправильним тлумаченням та застосування ст. 1270, 1272 ЦК України з урахуванням постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», відсутністю доступу до Спадкового реєстру певний час після запровадження військового стану, а так само й частими обстрілами та пошкодження об"єктів інфраструктури, повітряними тривогами, тощо, тому суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважною, та позов задовольнити і визначити позивачу додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.
Прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов'язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред'явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права на прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивачів на справедливий суд відповідно до ст.ст. 6 , 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи, а так само наявності ефективних способів захисту.
При оцінці встановлених обставин, суд враховує не тільки умови застосування правил частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України, але і загальні засади цивільного судочинства та європейські принципи, зокрема, принцип верховенства права з його складовими.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 1320цс17.
Суд зазначає, що незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею заяви про її прийняття, та зверненням до суду із позовом для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини свідчить про його бажання реалізувати свої права, а невизначеність щодо дій правових норм - ЦК чи постанови КМУ в ієрархії правових актів, призвела до неправильного розуміння та тлумачення акту, що має нижчу юридичну силу та суперичить ЦК України.
Виходячи з наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд визнає причини пропуску ОСОБА_1 для подання заяви про прийняття спадщини поважними та визначає додатковий строк один місяць для подання відповідної заяви до нотаріуса.
Відмова у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини позбавить позивача прав на майно, та призведе до передачі цього майна громаді міста як відумерлої спадщини.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні
Керуючись ч.3 ст.1272, 1270 ЦК України, ст. ст. 4, 9, 12,13,77, 81, 141, 259-268 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіальної громади в особі Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг, пл.. Молодіжна, 1), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , який становить 2 (два) місяціі з моменту набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення складено 15 серпня 2024 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;
- відповідач: Територіальна громада в особі Криворізької міської Ради (адреса реєстрації: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл.. Молодіжна, буд.1).
- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , р.н.о.к.п. НОМЕР_4 адреса реєстрації: АДРЕСА_5
Суддя: О. В. Чайкіна