15 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/4419/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Криворізької федерації бойових мистецтв
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 (суддя Назаренко Н.Г.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2024 (колегія суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф., Чередка А.Є.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (далі - АТ "Криворізька теплоцентраль")
до Криворізької федерації бойових мистецтв (далі - Федерація)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Заріччя 69"
про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за типовим договором у розмірі 340 764, 19 грн,
1. АТ "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Господарського суду з позовом до Федерації про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за типовим договором у розмірі 340 764,19 грн, яка включала в себе основний борг, 3% річних, інфляційні втрати, пеню, плату за абонентське обслуговування.
2. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 05.02.2024 позовні вимоги АТ "Криворізька теплоцентраль" задовольнив частково: стягнув з Федерації на користь АТ "Криворізька теплоцентраль" основний борг в розмірі 276 602,12 грн, плату за абонентське обслуговування в розмірі 130,50 грн, інфляційні втрати в розмірі 44 137,63 грн, 3% річних у розмірі 8 101,29 грн, судовий збір у розмірі 4 934,57 грн; в решті позовних вимог відмовив.
3. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 13.06.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 залишив без змін.
4. 25.07.2024 Федерація через систему Електронний суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2024, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог АТ "Криворізька теплоцентраль" та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ "Криворізька теплоцентраль".
5. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
7. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
8. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).
10. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
11. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
12. Скаржник оскаржує судові рішення, яким вирішено спір про стягнення 340 764,19 грн, а тому вони не підлягають касаційному оскарженню.
13. Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли би бути визнані такими, що підпадають під дію пунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК.
14. Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа має виняткове значення для нього (підпункти "а", "в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК).
15. В обґрунтування того, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, скаржник зазначає таке: "у разі, якщо Позивачем не надані докази, які підтверджують надання послуг з теплопостачання Скаржнику, а нежитлова будівля Скаржника є окремим об'єктом нерухомого майна, є акти, які підтверджують надання послуг з теплопостачання саме Скаржнику, а докази, які додані Позивачем, не стосуються надання послуг з теплопостачання саме Скаржнику, тому є необхідним визначити які ж документи необхідні для підтвердження надання послуг з теплопостачання саме на нежитлову будівлю Скаржника, оскільки важливим та необхідним у даних категоріях справ є доведення Позивачем надання послуг з теплопостачання".
16. Фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
17. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики .
18. Федерація вказала, що справа має виняткове значення для неї, оскільки позивач не надавав їй послуги з теплопостачання у 2021-2022 опалювальних роках, а опалення приміщень у цей період здійснювала Федерація власними силами; сума стягнення ставить Федерацію у скрутне становище, адже вона є громадською організацією, у якої немає великих сум коштів; наразі Федерація сплачує всі комунальні послуги, в тому числі, за теплопостачання за опалювальний період 2023-2024 років.
19. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
20. Саме лише посилання скаржника на випадок, зазначений у пп."в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК, не свідчать про наявність належних обґрунтувань, за яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.
21. З урахуванням цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, що справа має виняткове значення для скаржника.
22. Верховний Суд дослідив та оцінив ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. З урахуванням цього, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та/або справа має виняткове значення для скаржника.
23. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
24. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
25. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
26. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
27. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
28. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
29. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.
30. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Федерації на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2024 у справі №904/4419/23, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
31. Касаційна скарга містить два клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, які залишаються без розгляду, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №904/4419/23 за касаційною скаргою Криворізької федерації бойових мистецтв на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
Н. Губенко