15 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/13759/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024
(головуючий - Козир Т.П., судді Мальченко А.О., Агрикова О.В.)
у справі №910/13759/23
за позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Державної екологічної інспекції у Чернігівській області; 2) Бахмацької міської ради
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Державного агентства лісових ресурсів України, 2) Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України
про відшкодування шкоди у розмірі 107 564,65 грн,
У 2023 році Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Бахмацької міської ради до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ «Українська залізниця») про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, у розмірі 107 564,65 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що всупереч вимог законодавства Укрзалізниця не виконала обов'язок щодо охорони та збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулася незаконна вирубка 21 дерева породи клен у захисних лісонасадженнях виділу 20 кварталу 2 на 4 км 8-9 пікету з правої сторони колії дільниці Бахмач-Ромни Ніжинського району, чим було спричинено шкоду державі та територіальній громаді, розрахунок розміру якої здійснено згідно постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 та складає 107564,65 грн, у той час як ні Бахмацька міська рада, ні Державна екологічна інспекція у Чернігівській області жодних заходів щодо стягнення відшкодування заподіяної шкоди не вживали та не планують вживати, тому прокурор звернувся до суду із даним позовом з метою захисту інтересів держави.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі №910/13759/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі №910/13759/23 рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі №910/13759/23 скасовано. Позов задоволено повністю. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь Бахмацької міської ради 107 564,65 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь Чернігівської обласної прокуратури 2684,00 грн судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь Київської міської прокуратури 4026,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
30.07.2024 АТ "Укрзалізниця" звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі №910/13759/23 разом з клопотанням про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши матеріали касаційної скарги АТ "Укрзалізниця", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2 684,00 грн.
У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у справі №910/13759/23 є стягнення 107 564,65 грн. Оскільки предметом спору в цій справі є стягнення суми меншої, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2023 рік - 268 400,00 грн), то у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.
Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваного судового рішення, що передбачена пп.пп. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження обґрунтовує тим, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Вказує, що Українська залізниця є монополістом державних перевезень залізничним транспортом, і у її користуванні перебуває тисячі гектар земельних ділянок, які мають подвійне призначення: з одного боку є землями транспорту, а з іншого боку - землями лісового фонду. Тільки протяжність колії філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» становить 4366,1 км, уздовж 4236,8 км з яких розташовані захисні лісонасадження (загальна протяжність колій становить більше 22 000 км). В межах філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» у 2021 році виявлена 55 незаконних порубок на суму 14 606 208,08 грн, 2022 - 72 на суму 13 842 903,11 грн, 10 місяців 2023 року - 49 на суму 15 478 843,93 грн. В масштабах країни ці суми у 5-6 разів більші та самі по собі становлять істотний розмір. За відомостями Чернігівської обласної прокуратури прокуратурою тільки однієї області заявлено такі позови у подібних правовідносинах: 2021 - 18 на суму 2,188 млн грн, 2022 - 9 на суму 5,1195 млн грн, 2023 19 - на суму 3,906 млн грн. Також розпочато кримінальні провадження за ст. 246 КК України (незаконна порубка лісу): 2021 - 94, 2022- 98, 2029 - 86. В масштабах країни ці суми у 20 разів більші та самі по собі становлять надзвичайно істотний розмір. Разом із цим, суми шкоди у межах кожної із справ є менше 300 000 грн, що за звичайних умов робить ці справи недосяжними для Верховного Суду. Вказує, що щороку на таких землях відбувають сотні незаконних порубок, і судом першої інстанції у рішенні встановлено наявність більше 350 судових актів містить реєстр судових рішень за контекстним пошуком « 246 порубка залізниця потерпілий». Зазначає, що висновки судів у таких рішеннях є діаметрально протилежні (та відмінні від висновку суду в оскаржуваній постанові). Вказує, що виключно в межах даної справи суд першої інстанції:
- залучив Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та Державне агентство лісових ресурсів і запитав у них відомості щодо затвердження на виконання ч. 2 ст. 86 Лісового кодексу України переліку заходів щодо охорони та збереження лісів (у жодній справі такого не було);
- проаналізував більше сотні судових актів у пов'язаних правовідносинах;
- розглянув захисні лісові насадження як об'єкт залізничної інфраструктури та застосував ЗУ «Про залізничний транспорт»;
- витребував і дослідив матеріали кримінального провадження.
Такий ґрунтовний аналіз дає підстави вважати дану справу особливою та такою, що заслуговує на розгляд Верховним Судом для можливого перегляду судової практики. Окрім того необхідність відкриття касаційного провадження обґрунтовує тим, що справа має значний суспільний інтерес для невизначеного кола осіб, які є лісокористувачами (в т.ч. уздовж земель автомобільного транспорту), а також інших лісокористувачів (не пов'язаних із транспортом). Захисні смуги лісів уздовж залізничних магістралей - категорія захисності лісів, смуги лісу на території земель лісового фонду, розташовані з обох боків доріг і призначені для їхнього захисту від сніжних і піщаних занесень, селів, лавин, обвалів, осипів, ерозії і дефляції, а також для зниження рівня шуму, виконання санітарно-гігієнічних і естетичних функцій, огородження рухомого транспорту від несприятливих аеродинамічних дій. Вони є частиною складного інженерного комплексу колійного господарства і повинні бути біологічно стійкими, довговічними та постійно виконувати свої захисні функції, забезпечувати нормальний, безперебійний рух поїздів у будь-яку пору року. АТ «Укрзалізниця» постійно забезпечує ведення господарства в лісах уздовж залізничних доріг, зокрема, шляхом відновлення таких захисних лісів за допомогою власних засобів та коштів з метою безперебійної роботи та безпеки руху на залізничному транспорті. Звертає увагу, що у провадженнях господарських судів першої та апеляційної інстанцій сьогодні перебуває низка аналогічних судових справ (№№921/142/23, 910/12805/23, 914/2663/23, 910/16017/23, 914/9/24, 908/58/24, 910/191/24, 910/5277/24, 910/5570/24, 910/6041/24). Окрім того вказує, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо правильного застосування судами норми матеріального права, а саме: застосування статті 25 Закону України "Про залізничний транспорт" в частині суб'єкта, якому заподіяно шкоду від знищення захисних лісових насаджень на землях залізничного транспорту; співвідношення ст. 86 Лісового кодексу України та статті 25 Закону України "Про залізничний транспорт"; статусу смуги відведення залізниць під захисними та укріплювальними насадженнями - землі залізничного транспорту чи землі лісового фонду?; застосування ч. 2 ст. 86 Лісового кодексу України з огляду на те, що центральним органом не затверджувався перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів.
Проте Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Окрім того, посилання скаржника на те, що справа №910/13759/23 становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника визнаються необґрунтованими, оскільки вищевказані доводи зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про значний суспільний інтерес та винятковість справи.
Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття такого рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Оскільки предметом спору у справі №910/13759/23 є стягнення суми, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу АТ "Укрзалізниця" подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укрзалізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі №910/13759/23 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не розглядається.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі №910/13759/23.
2.Копії ухвали надіслати учасникам справи.
3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді Н.М. Губенко
О.О. Мамалуй