65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3581/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» про забезпечення позову
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» (код 39886975, м. Київ проспект Тичини 20)
до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ»
про стягнення 4688127,98грн
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» про стягнення 4688127,98грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ ЮК «СЕНАТ» та ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» укладено Договір оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020 строком на 10 (десять) років, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 274 (надалі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець (ТОВ ЮК «СЕНАТ») передав, а орендар (ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ») прийняв у строкове платне користування частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель» (об'єкт оренди), яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, буд. 79.
Відповідно до пункту 2.1. Договору оренди Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом 10 (десяти) років і закінчується о 23:59 год. останнього дня строку оренди. Строк оренди починається з моменту передачі Об'єкту Оренди, що засвідчується підписанням Сторонами Акту приймання-передачі Об'єкта Оренди.
Так, 24.01.2020 між ТОВ ЮК «СЕНАТ» як Орендодавцем та ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» як Орендарем підписано Акт приймання-передачі до Договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування частину приміщень нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель»
Того ж дня на виконання вимог статті 794 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» проведено державну реєстрацію права користування (найму (оренди)) на підставі Договору оренди, що підтверджується інформаційною довідкою з вказаного реєстру.
13.07.2022 Відповідач вчинив односторонній правочин, що оформлений повідомленням № 1-П/07-22 від 13.07.2022, яким в односторонньому порядку розірвав Договір оренди.
15.07.2022 на підставі зазначеного одностороннього правочину та за заявою ТОВ ЮК «СЕНАТ» держаним реєстратором прав на нерухоме майно Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченком Євгеном Борисовичем прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 64196662 від 15.07.2022, згідно якого до Державного реєстру речових прав внесено відомості про припинення права користування (найму (оренди)) ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» на частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79, яке виникло на підставі Договору оренди.
09.02.2023 рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/2518/22 за позовом ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» до ТОВ ЮК СЕНАТ» за участю третьої особи на стороні відповідача - державного реєстратора Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченка Є.Б., зокрема, визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від Договору оренди, що вчинений ТОВ ЮК «СЕНАТ» відповідно до повідомлення № 1-П/07-22 від 13.07.2022; поновлено за ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» речове право користування (найму (оренди)) на об'єкт оренди, що виникло на підставі Договору оренди.
23.05.2023 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у вказаній справі рішення господарського суду Одеської області від 09.02.2023 залишено без змін.
На переконання ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ», своїми діями з одностороннього розірвання Договору оренди, протиправність яких встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, ТОВ ЮК «СЕНАТ» допустило правопорушення у сфері господарювання.
За частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В свою чергу, укладаючи Договір оренди, Сторони у пункті 12.2. Договору оренди визначили, що у випадку розірвання даного договору з вини (ініціативи) Орендодавця, Орендодавець зобов'язаний сплатити на користь Орендаря штрафну санкцію у розмірі 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень).
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підсумовуючи викладене, внаслідок протиправного одностороннього розірвання Договору оренди з ініціативи (вини) ТОВ ЮК «СЕНАТ» у відповідності до Повідомлення № 1-П/07-22 від 13.07.2022, що підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 09.02.2023 у справі № 916/2518/22, яке набрало законної сили 23.05.2023 та є чинним, у ТОВ ЮК «СЕНАТ» виник обов'язок зі сплати ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» штрафної санкції у розмірі 10 000 000 (десять мільйонів) гривень 00 коп.
16.08.2023 та 23.01.2024 ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» в порядку ст.ст. 202, 601 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України вчинило односторонні правочини про припинення взаємних зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого сума непогашеної ТОВ ЮК «СЕНАТ» перед ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» штрафної санкції становила 4 688 127 (чотири мільйони шістсот вісімдесят вісім сто двадцять сім) гривень 98 коп.
23.01.2024 засобами поштового зв'язку ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» скерувало на адресу ТОВ ЮК «СЕНАТ» вимогу про сплату залишку штрафної санкції в розмірі 4 688 127 (чотири мільйони шістсот вісімдесят вісім сто двадцять сім) грн. 98 коп. протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення цієї вимоги. Проте, станом на дату подання позовної заяви, яка є предметом розгляду цієї справи, залишок штрафної санкції ТОВ ЮК «СЕНАТ» на користь ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» не сплачено, чим Відповідач допустив як порушення умов пункту 12.2. Договору оренди, так і прав та законних інтересів Позивача. Вказані факти та обставини зумовили необхідність судового захисту порушених прав та інтересів ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ», у зв'язку з чим останній звернувся до господарського суду Одеської області із відповідним позовом, який є предметом розгляду у цій справі.
15.08.2024 позивач подав заяву про забезпечення позову, якою просить суд:
- Накласти арешт на грошові кошти, які містяться на поточних рахунках, відкритих в банківських та інших фінансових установах на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 33016720), в межах розміру позовних вимог, який складає 4 688 127 (чотири мільйони шістсот вісімдесят вісім сто двадцять сім) гривень 98 коп.
- Накласти арешт на нежитлову будівлю торгово-офісного центру «Марсель», яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 567370951101, та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 33016720), в межах розміру позовних вимог, який складає 4 688 127 (чотири мільйони шістсот вісімдесят вісім сто двадцять сім) гривень 98 коп.
- Заборонити органам державної реєстрації та державним реєстратором речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 567370951101, а саме: щодо нежитлової будівлі торгово офісного центру «Марсель», яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, буд. 79, та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 33016720).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
В даному випадку, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення коштів 4 688 127,98 грн штрафної санкції (значна сума) відповідно до п. 12.2 договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020.
Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
У свою чергу, суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості таких доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Крім того, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому такі заходи забезпечення позову мають відповідати принципам розумності, обґрунтованості і адекватності їх застосування.
Так, в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник послався на те, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав відповідач є власником нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель» за адресою м. Одеса вул. Ніжинська 79.
Позивач вважає, що без вжиття заходів забезпечення цього позову вищевказане майно, яке належить Відповідачу на момент пред'явлення позову та на яке можливо буде звернути стягнення для погашення боргу в межах виконавчого провадження у разі, якщо Відповідач відмовиться в добровільному порядку сплатити суму заборгованості, може бути відчужено Відповідачем на користь третіх (сторонніх) осіб з метою уникнення виконання власних зобов'язань за Договором оренди.
Враховуючи вищевикладене, позивач зазначає, що той факт, що процес реалізації Відповідачем власного майна є неконтрольованим без відповідних заходів забезпечення позову, доцільним і співмірними є забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно в межах розміру сум позовних вимог, який складає 4 688 127 (чотири мільйони шістсот вісімдесят вісім сто двадцять сім) грн. 98 коп.Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд в постанові від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23 відзначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та від 08.07.2024 у справі № 916/143/24 дійшов висновку, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
При цьому, суд зауважує, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору (по 4688127,98 грн.), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову 4688127,98грн, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов'язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог).
Щодо заборони реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомості відповідача за адресою м. Одеса вул. Ніжинська 79, то суд задовольняє в цій частині заяву позивача, виходячи з наступного.
Під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме одним з обов'язків державного реєстратора є перевірка відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на наявність перепон для такої реєстрації, до яких належать, зокрема, судовий арешт і заборона вчинення реєстраційних дій.
Спільною властивістю судового арешту і заборони вчинення реєстраційних дій є те, що вони зобов'язують державного реєстратора утриматися від вчинення реєстраційних дій щодо того чи іншого об'єкта нерухомого майна. Водночас, вони не є тотожними за своєю природою та мають низку відмінностей у наслідках.
Зазначені обставини доцільно враховувати не лише у разі необхідності державної реєстрації прав на нерухомість, але і під час заявлення клопотання про забезпечення позову відповідним засобом забезпечення, оскільки неврахування їх особливостей може призвести для заявника до негативних наслідків, для якого можуть виникнути у подальшому перешкоди виконання рішення суду, прийнятого на його користь.
Так, судовий арешт віднесений до різновидів обтяження прав на нерухоме майно відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).
Отже, судовий арешт, перш за все, обмежує права власника та (або) користувача об'єкта нерухомого майна на вчинення юридично значимих дій щодо нього.
Заборона вчинення реєстраційних дій, на відміну від судового арешту, прямо не віднесена Законом до обтяжень та обмежує можливості державного реєстратора проводити певні реєстраційні дії.
Судовий арешт виникає на підставі судового рішення, яким передбачено накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, що набрало законної сили.
Підставою для виникнення заборони вчинення реєстраційних дій є судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.
Державна реєстрація судового арешту, як обтяження, проводиться в такому самому порядку, що і державна реєстрація прав.
За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію обтяження (судового арешту) приймається рішення про державну реєстрацію (за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації). На підставі прийнятого рішення судовий арешт реєструється у розділі Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна, на який накладено арешт, або у спеціальному розділі Державного реєстру прав, якщо відсутній відкритий розділ на відповідний об'єкт нерухомого майна.
Заборона вчинення реєстраційних дій реєструється шляхом внесення до бази даних заяв Державного реєстру прав судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій.
При цьому, за результатами розгляду зазначеної заяви жодні рішення не приймаються, а відомості про заборону вчинення реєстраційних дій не вносяться до розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону наявність зареєстрованих обтяжень, зокрема, судового арешту, є підставою для відмови у державній реєстрації прав. У такому випадку розгляд заяви про державну реєстрацію прав завершується шляхом прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав.
Заборона вчинення реєстраційних дій є підставою для зупинення державної реєстрації прав (частина перша статті 25 Закону). Слід зазначити, що у разі зупинення державної реєстрації прав заява про державну реєстрацію прав залишається нерозглянутою до скасування заборони вчинення реєстраційних дій. Після скасування заборони вчинення реєстраційних дій розгляд заяви про державну реєстрацію прав поновлюється.
Водночас, важливо враховувати, що частиною четвертою статті 24 Закону передбачені випадки, коли наявність зареєстрованих обтяжень, у тому числі судового арешту, не є підставою для відмови у державній реєстрації прав:
· державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
· державна реєстрація права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, щодо якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;
· державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;
· державна реєстрація інших обтяжень речових прав на нерухоме майно (крім іпотеки);
· державна реєстрація права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;
· державна реєстрація права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Таким чином, проведення державної реєстрації прав на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно за наявності арешту або звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності арешту, зареєстрованого після державної реєстрації іпотеки не є порушенням закону з боку державного реєстратора.
А от, наявність зареєстрованої заборони вчинення реєстраційних дій є безумовною підставою для зупинення державної реєстрації прав і законодавством не встановлено жодних винятків, які б дозволяли державному реєстратору проводити державну реєстрацію за її наявності.
З огляду на вищевикладене, заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Окремо суд звертає увагу учасників справи на те, що в ч.6 ст.140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.
Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідач не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 13, 76, 79, 86, 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -
постановив:
1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- Накласти арешт на грошові кошти, які містяться на поточних рахунках, відкритих в банківських та інших фінансових установах на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 33016720), та на нежитлову будівлю торгово-офісного центру «Марсель», яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, будинок 79, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 567370951101, та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 33016720), в межах розміру позовних вимог, який складає 4 688 127 (чотири мільйони шістсот вісімдесят вісім сто двадцять сім) гривень 98 коп.
- Заборонити органам державної реєстрації та державним реєстратором речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 567370951101, а саме: щодо нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель», яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, буд. 79, та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 33016720).
3. Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» (код 39886975, м. Київ проспект Тичини 20)
Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» (код 33016720 м. Одеса, Сабанєєв міст, будинок 3)
4. Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню на підставі Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 16.08.2024.
5. Ухвала може бути оскаржена протягом 10 днів з дня складення її повного тексту до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Повний текст ухвали складено та підписано 16.08.2024.
Суддя Литвинова Вікторія Володимирівна