"16" серпня 2024 р.,
м. Київ
Справа № 910/19171/23
Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами
позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва» (02217, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 15, код ЄДРПОУ 39605452)
до Фізичної особи-підприємця Шененко Валентини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості за договором №8/310-к про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва» до Фізичної особи - підприємця Шененко Валентини Володимирівни про стягнення заборгованості за договором №8/310-к про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, додатку №1
Звертаючись до господарського суду позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 8/310-к про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території від 21.08.2015 у 7656,56 грн боргу.
Позивач вказав, що ним було надано послуги відповідно додатку № 1 до цього договору своєчасно та в повному обсязі, однак відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства не розрахувався за отримані послуги. В результаті чого сума заборгованості відповідача перед КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» за період з 01.12.2022 по 30.11.2023 становить 7656,56 грн. До суду надано відповідний розрахунок.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 позовну заяву з додатками передано за підсудністю до Господарського суду Київської області .
Матеріали справи надійшли до Господарського суду Київської області. Ухвалою від 19.01.2024 суд відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, встановив строк для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвала про відкриття провадження була надіслана відповідачу листом № 0600903786660 та згідно відомостей сервісу відстеження відправлень Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/) було вручене 09.04.2024.
Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов'язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.
Відтак, у зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.
За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Судом з'ясовано, що між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва» та ФОП Шененко Валентиною Володимирівною 21.08.2015 було укладено договір договір №8/310-к про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З преамбули укладеного між сторонами договору вбачається, що позивач виступає виконавцем, а відповідач замовником. Згідно пункту 1.1 предметом Договору є забезпечення "Виконавцем" надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) "Про впорядкування надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Києві" від 09.03.2011р. № 307, перелік та вартість яких зазначається у додатку № 1 до цього Договору (надалі послуги) за адресою: АДРЕСА_2 , нежиле приміщення №604, а "Замовник" - оплатити їх вартість.
Згідно пункту 2.1 на замовника покладено обов'язки:
виконувати вимоги договору, відповідно до встановлених правил користування і утримання нежитлових приміщень у житлових будинках та прибудинкових територій;
щомісяця з 10 по 15 число отримати у виконавця (відділі управління нежитловим фондом) під розпис у журналі видачі документації рахунок на оплату за отримані послуги (перелік послуг зазначений в додатку №1 до цього Договору);
оплатити послуги, на умовах та в порядку зазначеному в п. п. 3.1.-3.3. цього Договору.
Пунктом 3.3 договору визначено, що оплата вартості послуг здійснюється до 20 числа наступного місяця за розрахунковим.
У додатку № 1 наведено перелік послуг, які надаються за договором:
прибирання прибудинкової території;
технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем ГВП і ХВП, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації;
дератизація;
дезінсекція;
технічне обслуговування та поточний ремонт систем ППА та ДВ, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності;
поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливної каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження;
полив дворів, клумб і газонів;
освітлення місць загального користування, підвалів, підкачування води.
Згідно пункту 8.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє з 01.05.2015 по 30.04.2016, відповідно до п.3 ст. 631 ЦК України. Якщо жодна із Сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії цього Договору не повідомила іншу Сторону про свій намір припинити дію цього договору, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Позивач стверджував, що ним були надані послуги за договором у період з 01.12.2022 по 30.11.2023 на загальну суму 7656,56 грн, проте відповідачем не погашено вказану заборгованість. Позивач надав копії претензій, які виставлялися відповідачу та залишені без задоволення.
До суду надано розрахунок заборгованості за підписом заступника директора з економічних питань та планування та головного бухгалтера позивача з якого вбачається, що з грудня 2022 року по липень 2023 року щомісячно відповідачу нараховувалося по 598,17 грн, а з серпня 2023 по листопад 2023 по 717,80 грн, що в загальному становить 7656,56 грн.
В силу статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд констатує, що відповідачем не надано жодних доказів проведення оплат у спірний період у встановлений пунктом 3.3 договору строк - до 20 числа місяця наступного за розрахунковим. Також відповідачем не спростовано обставини отримання ним послуг, що надаються позивачем за вказаним договором, не наведено обставин, які могли б слугувати для звільнення відповідача від взятих на себе обов'язків за договором.
Суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Таким чином, суд вважає доведеними твердження позивача про наявність за відповідачем суми заборгованості у період з грудня 2022 року по листопад 2023 року на суму 7656,56 грн та вказана сума підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов'язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шененко Валентини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва» (02217, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 15, код ЄДРПОУ 39605452) 7656,56 грн боргу за договором № 8/310-к про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території від 21.08.2015 та 2684,00 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2024.
Суддя А.Ф. Черногуз