пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
15 серпня 2024 року Справа № 910/12786/23
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., розглянувши заяву фізичної особи ОСОБА_1
про розстрочення виконання рішення
у справі № 910/12786/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання"
до відповідача: фізичної особи - підприємця Осипенко Ганни Вікторівни
про стягнення 562314 грн 40 коп
за відсутності учасників справи
встановив: 06.08.2024 фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського суду із заявою про розстрочення виконання рішення, в якій просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області по справі №910/12786/23 від 21.02.2024 в частині сплати 407306,11грн на термін до 30 грудня 2024 року та встановити графік погашення заборгованості ОСОБА_1 на користь стягувача по рішенню суду: щомісячно рівними частинами до 30.12.2024, платіж за поточний місяць проводиться не пізніше 5 календарного числа наступного місяця.
На обгрунтування заявлених вимог посилається на збитковість підприємницької діяльності, припинення своєї господарської діяльності та на часткове виконання рішення суду на суму 116130,26грн.
Ухвалою суду від 07.08.2024р. прийнято заяву фізичної особи ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення до розгляду та призначено розгляд заяви у судовому засіданні 15 серпня 2024 року о 10:30 год. Запропоновано стягувачу - ТОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" подати суду, за наявності, свої заперечення щодо даної заяви; приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Бандолі О.О. подати пояснення щодо стану виконавчого провадження НОМЕР_1 про виконання рішення Господарського суду Волинської області від 21.02.2024 у справі № 910/12786/23. Явку учасників справи у судове засідання визнано на їх розсуд.
Ухвала суду надіслана та доставлена учасникам провадження до електронного кабінету 07.08.2024, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.
09.08.2024 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Бандола О.О. надіслав суду пояснення щодо виконавчого провадження НОМЕР_1 про виконання рішення Господарського суду Волинської області від 21.02.2024 у справі № 910/12786/23.
14.08.2024 від стягувача - ТОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" надійшло заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення. Стягувач просить відмовити в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення
суду у справі № 910/12786/23.
Відповідно до ч.2 ст.331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки, явка учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, заяву та додані до неї докази, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.02.2024 у справі № 910/12786/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024, позов задоволено частково. Постановлено: стягнути з фізичної особи - підприємця Осипенко Ганни Вікторівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" 517671,30 грн, з них 464310,00 грн заборгованості по орендній платі, 3037,73 грн - 3 % річних, 50323,57 грн пені, а також 7765,07 грн судового збору за подання позовної заяви; у задоволені позову про стягнення 44643,10 грн, з них 2801,13 грн - 3% річних та 41841,97 грн пені - відмовити.
25.06.2024 судом видано наказ № 910/12786/23-1 про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 21.02.2024 у справі №910/12786/23.
22.07.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бандолою О.О. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання рішення суду №910/12786/23.
06.08.2024 фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського суду із заявою про розстрочення виконання рішення, в якій просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області по справі № 910/12786/23 від 21.02.2024 в частині сплати 407306,11грн на термін до 30 грудня 2024 року та встановити графік погашення заборгованості ОСОБА_1 на користь стягувача по рішенню суду: щомісячно рівними частинами до 30.12.2024, платіж за поточний місяць проводиться не пізніше 5 календарного числа наступного місяця.
Обгрунтовуючи подану заяву, заявник зазначає, що на даний час виконання рішення суду в повному обсязі є неможливим. З травня 2024 року боржник жодної господарської діяльності не веде та була вимушена повністю припинити господарську діяльність, що підтверджується записом в ЄДРПОУ. Введення військового стану на території України призвело до значного зниження попиту на певні групи товарів та послуг, здійснення господарської діяльності в умовах зниження попиту, наявності обмеження енергопостачання та постійні загрозі життя, виключно через мережу інтернет призвело до господарської недоцільності та збитковості такої підприємницької діяльності.Також, у зв'язку і з неможливістю виконання власних обов'язків (трудових) були припинені трудові відносини з роботодавцем, оскільки боржник довгий час перебуває за кордоном та не може повернутися в Україну через військовий стан та загрозу життю і здоров'ю.
В рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 були арештовані банківські рахунки та були стягнуті заощадження, що зберігалися на них, а саме: 8 096, 71 грн. та 84 696,
70грн. грн. Окремо сплачено 29.07.2024 - 3000 грн., 01.08.2024р. - 3000 грн., 05.08.2024р. - 17 336, 85 грн. Всього по виконавчому провадженню № НОМЕР_2 на момент подачі заяви сплачено 116 130, 26 грн. Не виконаним залишається рішення суду по справі №910/12786/23 в частині сплати 407 306,11 грн.
Боржник повідомила, що залишок непогашеної частини заборгованості може бути сплачений протягом 5 місяців.
До заяви про відстрочення виконання рішення ОСОБА_1 додала платіжні інструкції про сплату заборгованості по виконавчому провадженні НОМЕР_1, постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 25.07.2024, витяг з ЄДРПОУ щодо ОСОБА_1 , довідку з Пенсійного фонду України.
З пояснення приватного виконавця Бандоли О.О., яким відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у даній справі вбачається, що приватним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника та направлена боржнику до відома, до банківських установ - на виконання. Згідно отриманих відповідей було встановлено, що у ОСОБА_1 відкриті рахунки у банківських установах, а саме: АТ «Універсал Банк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «СЕНС БАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Приватним виконавцем були сформовані платіжні інструкції на списання грошових коштів з рахунків боржника та направлені на виконання до банківських установ.
Згідно відповіді на запит № 216188221 від 22.07.2024 12:42 до Міністерства внутрішніх справ України було встановлено, що за боржником зареєстровані транспортні засоби.
22.07.2024 з метою забезпечення реального виконання рішення приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, якою накладено арешт на транспортні засоби, що зареєстровані за боржником.
22.07.2024 приватним виконавцем винесена постанова про розшук майна боржника.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 було встановлено, що за боржником зареєстроване нерухоме майно.
24.07.2024 на адресу приватного виконавця надійшла заява ОСОБА_1 про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій в рамках виконавчого провадження АСВП НОМЕР_1.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань приватним виконавцем було встановлено, що 01.05.2024 була проведена реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Осипенко Ганни Вікторівни.
25.07.2024 приватним виконавцем була винесена постанова про зміну назви сторони виконавчого провадження, якою було змінено боржника фізичну особу-підприємця Осипенко Ганну Вікторівну на фізичну особу ОСОБА_1 .
25.07.2024 приватним виконавцем була винесена постанова про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій.
Приватний виконавець повідомив, що в ході примусового виконання виконавчого провадження № НОМЕР_2 з боржника було стягнуто 118 378,12 грн., з яких: 107 189,42 грн. - кошти перераховані на користь стягувана, 10718,95 грн. - основна винагорода приватного виконавця, 469,75 грн. - витрати виконавчого провадження. Станом на 09.08.2024 залишок заборгованості за АСВП НОМЕР_2 складає 460 071,64 грн, з яких: 418 246,95 грн. - заборгованість за виконавчим документом на користь стягувача та 41 824, 69 грн. - основна винагорода приватного виконавця.
Згідно із ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписом ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Приписами ч. 1-4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.
Розстрочення виконання судового рішення в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Так, розстрочення судом виконання судового рішення має бути пов'язано з об'єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.
Необхідною умовою при розгляді питання про відстрочення виконання рішення є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі N 910/1180/19).
У постанові від 27.06.2018 року у справі № 813/8842/13-а Верховний Суд висловив позицію щодо розстрочення виконання рішення, а саме: «вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Верховний Суд також зробив висновок, що "збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення"
Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 30.10.2018 у справі N 910/31771/15: "Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про зменшення штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення суду, оскільки відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв'язку з скрутним фінансовим станом, не є надзвичайними чи невідворотними обставинами та не звільняють відповідача від відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України".
Також, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 по справі N 813/8842/13 вказав, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для розстрочення виконання судового рішення.
Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.99).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У Господарському процесуальному кодексі України та Законі України "Про виконавче провадження" не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.
Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається суд у своєму рішенні, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо, на думку суду, ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.
Варто зазначити, що для належного вирішення питання щодо надання розстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з'ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.
Саме на відповідача (заявника) в контексті наведених приписів покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав. Отже, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Суд зазначає, що посилання боржника на на збитковість його господарської діяльності та припинення підприємницької діяльності не є виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. ОСОБА_1 не доведено та не надано суду доказів наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим: відсутності коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення тощо.
Водночас, приватним виконавцем було встановлено, що у власності боржника наявне рухоме та нерухоме майно, а також відкриті рахунки у банківських установах, за рахунок чого можливе вчасне виконання рішення суду.
Таким чином, заявником не доведено належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду:
Крім того, суд бере до уваги тривалий час невиконання боржником своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором. Подання до суду заяви про відстрочку виконання судового рішення не може розцінюватися судом як намір боржника реально виконати рішення суду.
Також суд звертає увагу, що боржник просить розстрочити виконання рішення в частині сплати 407306,11грн до 30.12.2024. Проте, з пояснення приватного виконавця слідує, що станом на 09.08.2024 залишок заборгованості ОСОБА_1 за виконавчим документом на користь стягувача складає 418246,95грн., тобто розмір боргу більший, ніж просить розстрочити боржник.
Поряд із цим суд враховує, що стягувач - ТОВ "Нововолинський завод спеціального технічного обладнання" заперечує проти розстрочення виконання рішення у справі №910/12786/23, оскільки неповернення боржником коштів своєчасно і в повному обсязі впливає на господарську діяльність товариства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви фізичної особи ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення у справі № 910/12786/23 (вх.№01-74/1144/24 від 06.08.24).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Ухвала підписана та набрала законної сили 15.08.2024.
Суддя О. Г. Слободян