Справа № 182/2049/24
Провадження № 2/0182/2040/2024
Іменем України
16.08.2024 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, -
Представник позивача ОСОБА_2 16.04.2024 року звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вказаним вище позовом, посилаючись на наступні обставини.
10.01.2024 року за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 було видано судовий наказ про стягнення з нього аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 22.11.2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак, при винесені вищевказаного судового наказу судом не взято до уваги обставин, які визначені вимогами ст. 182 Сімейного кодексу України, що передбачають зменшення розміру аліментів. Позивач має ще одну доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В заяві про видачу судового наказу про стягнення аліментів відповідачем не було вказано що, позивач має ще одну неповнолітню дитину, на яку сплачує аліменти за рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 року, хоча відповідач знала про те, що у нього є неповнолітня дитина від попереднього шлюбу, чим ввела суд в оману при подачі заяви про видачу судового наказу.
Позивач на даний час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до звіту про здійснення відрахування та виплат, військовою частиною НОМЕР_1 з позивача утримується 1/6 заробітної плати в рахунок аліментів за рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 року. Також, дуже часто позивач за власний кошт ремонтує автомобілі, які були виведені з ладу під час виконання бойових задач.
З огляду на викладене вище, позивач просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі судового наказу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської від 10.01.2024 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 1/6 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою про відкриття провадження від 29.04.2024 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву (а.с.22-23).
Відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.26), згідно якого, ОСОБА_3 06.06.2024 року особисто отримала ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками. Своїм правом на підготовку відзиву на позовну заяву відповідач не скористалась, на адресу суду його не направила.
Розгляд справи проводився без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 14.03.2023 року розірвано. Від даного шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 20.03.2018 року (а.с. 26).
На підставі судового наказу від 10.01.2024 року, виданого Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області, з позивача стягнуто аліменти на користь відповідача на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 22.11.2023 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.27).
Судом також встановлено, що за рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 року з позивача стягнуто аліменти на користь іншої дружини - ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини від усіх видів доходів позивача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с.11 зворот - 14).
В обґрунтування позову про зменшення аліментів позивач посилається на те, що з нього стягуються 5/12 частин від його доходів на утримання двох дітей, що погіршує його матеріальний стан, тому аліменти мають бути зменшені.
Крім того, додатково зазначає, що він на даний момент перебуває в лавах ЗСУ, що підтверджується довідкою №781 від 13.02.2024 року, наданою першим заступником командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 (а.с.14 зворот) та змушений за власні кошти ремонтувати автомобілі, які виведені з ладу. На підтвердження даного факту надає рахунок фактуру №СФ000782 від 28.03.2024 року (а.с.15 зворот).
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов'язок матері і батька.
Ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року за № 2402-ІІІ, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Отже, закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям у розмірі, необхідному для забезпечення належного та достатнього рівня життя дитини та її всебічного розвитку. Водночас, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Ч. 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Положенням ч.1 ст.182 СК України передбачено, що суд при визначенні аліментів враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Враховуючи зміст ст.ст. 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Таким чином, виходячи з наведеного положення закону, при вирішення вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Дослідивши письмові докази справи, суд встановив, що звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що відповідачка ОСОБА_3 при зверненні до суду із заявою про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приховала від суду наявність у нього доньки від першого шлюбу, і той факт, що з нього вже стягнуто аліменти на утримання доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини від усіх видів його доходів.
Ст.192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що приводом зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч.1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, судом встановлено, що матеріальне становище позивача змінилось, що є підставою для зменшення розміру присуджених судовим наказом аліментів з 1/4 до 1/6 частки всіх видів його заробітку (доходів).
Дитина у будь-якому випадку повинна бути захищена та отримувати належне утримання від батьків, що гарантовано як нормами СК України, так і ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, згідно з якою держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи викладене вище, аналізуючи наведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позивачем надано докази на підтвердження обставин викладених у позові, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно п. 23 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Тому стягнення аліментів в зменшеному розмірі слід розпочати з дня набрання рішенням законної сили.
Сторонам роз'яснити, що розмір аліментів, стягнутих на утримання дитини, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76,77, 81, 89, 259, 263-265, 268, 432 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 192 СК України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Зменшити розмір аліментів, визначений судовим наказом Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.01.2024 року у справі № 182/6725/23 (провадження №2-н/0182/43/2024) - з 1/4 частини на 1/6 частину.
Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання чинності рішенням суду та до повноліття дитини.
Раніше виданий судовий наказ № 182/6725/23 (провадження 2-н/0182/43/2024) від 10.01.2024 року - відкликати після набрання даним рішенням суду законної сили.
На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення.
Суддя: О. В. Рунчева