Справа № 182/3123/24
Провадження № 2/0182/2395/2024
Іменем України
09.08.2024 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Свої вимоги мотивує тим, що з відповідачем по справі вона перебуває в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час шлюбні відносини припинені та дитина проживає разом з нею. Відповідач як батько дитини приймає участь у вихованні та утриманні дитини несуттєво, оскільки вона разом з дитиною проживає за кордоном. Тому, враховуючи вищевикладене, змушена звернутись до суду та просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини, в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову до суду та до досягнення сином повноліття.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.9-10).
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, своїм правом на подання відзиву не скористався, при цьому, 09 серпня 2024 року на адресу суду надав заяву, в якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги визнає частково, в частині стягнення аліментів на утримання в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), як того вимагає чинне законодавство (а.с.13).
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
У відповідності до ч.2 ст.51 Конституції України та статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Приписами ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей.
Відповідно до ст.5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11), кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.).
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов'язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов'язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.
Згідно ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. При цьому розмір аліментів визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).
Відповідно до ст.200 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі (а.с.3). Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4). Відповідно до поданих довідок, дитина проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні. Відповідач коштів на утримання дитини добровільно не надає, хоча має працездатний вік і можливість утримувати сина. Інших аліментних зобов'язань відповідач також не має.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що відповідач позовні вимоги визнав, суд, з урахуванням всіх обставин справи: матеріального положення сторін; тієї обставини, що, у відповідності з п.1 ст.180 Сімейного кодексу України, обов'язок утримувати дитину є в рівній мірі обов'язком як батька, так і матері, суд вважає необхідним стягнути аліменти з відповідача в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тим самим частково задовольнивши позовні вимоги.
Оскільки суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню, на підставі ст.141 ЦПК України, судові витрати в дохід держави в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.180-182, 183 СК України, ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути аліменти зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН - НОМЕР_1 ), на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше, ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 червня 2024 року і до досягнення сином повноліття.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН - НОМЕР_1 ), на користь держави судовий збір в сумі 1 211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн.) 20 коп.
Рішення в частині стягнення суми аліментів за місяць підлягає обов'язковому негайному виконанню.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал