Справа № 180/1091/24
2-а/180/8/24
16 серпня 2024 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Нанічкіної Н.М. з секретарем судового засідання Лебедєвою К.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому зазначає, що 21.04.2024 року вона, громадянка РФ ОСОБА_1 , перетинала державний кордон України та Молдови через пункт пропуску «Паланка» та пред'явила працівникам Державної прикордонної служби України закордонний паспорт громадянки РФ серії 53 № 0546323 від 28.02.2014 року, строк дії якого закінчився 28.02.2024 року, і в якому на сторінці 44 проставлений штамп ДМС України про те, що вона отримала посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_2 від 04.07.2018 року; посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_2 від 04.07.2018 року. Під час перетину державного кордону України вона отримала постанову про накладення адміністративного стягнення № 252871 від 21.04.2024 року за ч.2 ст.203 КУпАП, складену старшим прикордонних нарядів в пункті пропуску через державний кордон «Паланка-Маяки-Удобне» ОСОБА_2 , з якою не згодна. Так, під час розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності 21.04.2024 року на КПП «Паланка» представник Державної прикордонної служби України проігнорував її усні клопотання про надання їй можливості скористатися послугами адвоката або іншого фахівця в галузі права під час розгляду справи. Також, представник ДПС України не врахував обставини, що склалися, не врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують відповідальність.
Просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 252871 від 21.04.2024 року за ч.2 ст.203 КУпАП, складену старшим прикордонних нарядів в пункті пропуску через Державний кордон «Паланка-Маяки-Удобне» ОСОБА_3 , та закрити справу.
31.05.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
03.06.2024 року від представника відповідача - ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладені заперечення на позовну заяву, а саме: право позивача на захист під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не порушувалось, оскільки позивач в адміністративному порядку не затримувалась; заяви, клопотання, звернення щодо надання правничої допомоги або захисника від позивача не надходили; в матеріалах справи наявні докази доведення та роз'яснення прав, в тому числі права на отримання правової допомоги, що підтверджується особистим підписом позивача; наявний особистий підпис позивача про те, що вона допущене правопорушення і накладене стягнення не оспорює; доказів подання заяв, клопотань посадовим особам відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), особі, яка розглядала справу про адміністративне правопорушення позивачем не представлено. Щодо посилання позивача на наявність дійсного паспортного документу: позивач зазначила у позовній заяві, що паспортний документ знаходиться на території російського посольства в Молдові, що підтверджує його фактичну відсутність під час перетинання державного кордону України в пункті пропуску. Щодо посиланння позивача на неврахування характеру вчиненного правопорушення, особи порушника, ступеня вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують відповідальність: позивач у своїх поясненнях, які наявні в матеріалах справи, не зазначила причини проживання з протермінованим паспортним документом, доказів неможливості виїхати з території України з метою продовження терміну дії паспортного документа не надала; пункти пропуску через державний кордон України в період часу терміну дії паспортного документу позивача функціонували, свою діяльність не припиняли, тобто позивачка мала змогу виїхати за межі території України з метою продовження терміну дії паспортного документу. Також, у постанові про накладення адміністративного стягнення у відповідній графі зазначено, що обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, не встановлено; позивач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не надала доказів, які підтверджують факт відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, а також не надала у поданій позовній заяві.
Просить відмовити в задоволенні позовної заяви; залишити постанову про накладення адміністративного стягнення № 252871 від 21.04.2024 року без змін.
07.06.2024 року від позивачки надійшла відповідь на відзив із запереченнями проти доводів представника відповідача.
Позивачка ОСОБА_1 надала клопотання про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача до суду не прибув, клопотання про розгляд справи без його участі не надав.
Дослідивши наявні в справі матеріали, суд встановив наступне.
21.04.2024 року старшим прикордонних нарядів в пункті пропуску через державний кордон «Паланка-Маяки-Удобне» ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 252871, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн.
В постанові зазначено, що 21.04.2024 року об 11:00 годині в пункті пропуску «Паланка-Маяки-Удобне» на території Одеського району Одеської області під час здійснення прикордонного контролю на виїзд з України прикордонним нарядом виявлено громадянку РФ, яка під час перевірки документів надала закордонний паспорт громадянина РФ на своє ім'я, термін дії якого закінчився 28.02.2024 року, відмітка про реєстрацію на території України від 09.07.2010 року, виходячи з чого остання проживала на території України за документом, термін дії якого закінчився, 53 доби по тому, чим порушила ч.22 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, тобто вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.203 КУпАП. Обставини, передбачені ч.2 ст.33 та ст.ст.34, 35 КУпАП, зокрема обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, не встановлено (а.с.33-34).
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення, долучених відповідачем, наявний рапорт старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску через ДКУ «Паланка-Маяки-Удобне» ОСОБА_5 від 21.04.2024 року про те, що 21.04.2024 року об 11:00 годині в пункті пропуску через ДКУ «Паланка-Маяки Удобне» на напрямку «виїзд» було виявлено порушення іноземцем правил проживання в Україні, а саме під час перевірки документів на прикордонний контроль прибула гр. рф ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка надала до перевірки паспорт гр. рф для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 28.02.2014 року органом МІД росії 38005, на своє ім'я, згідно даних в паспортному документі термін дії закінчився 28.02.2024 року, виходячи з чого остання проживала на території України за документом, термін дії якого закінчився 53 доби по тому, чим порушила ч.22 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.203 КУпАП (а.с.35).
Також, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення мається копія паспорту Російської Федерації, серії НОМЕР_3 , термін дії якого закінчився 28.02.2024 року, та копія посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданий 04.07.2018 року (а.с.10 на звороті).
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.
Стаття 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та ін.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 ст.203 КУпАП передбачена відповідальність за проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок та правові підстави їх перебування на території України.
Відповідно до вимог ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Так, ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Відповідно до ч.14 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених участинах третій-тринадцятійцієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
ОСОБА_1 постійно проживає на території України в місті Марганці Дніпропетровської області. Місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , з 09.07.2010 року, що підтверджено витягом з реєстру Марганецької територіальної громади. Вказане місце проживання в Україні зазначене й у посвідці на проживання.
У розумінні ч.17 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Факт наявності у позивача посвідки на постійне проживання в Україні з 2018 року, з терміном дії до 04.07.2028 року визнається відповідачем, а відтак у розумінні Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» ОСОБА_1 вважається такою, що перебуває в Україні як іноземець на законним підставах.
Інкримінуючи ОСОБА_1 порушення ч.22 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та, як наслідок, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, відповідач посилався на те, що ОСОБА_1 проживає на території України за паспортом громадянина Російьсокї Федерації серії НОМЕР_3 , термін дії якого закінчився 28.02.2024 року.
Дійсно, відповідно до ч.22 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, зобов'язані мати дійсний паспортний документ.
У розумінні ч.16 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», паспортний документ іноземця це документ, що виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною.
Таким чином, системним аналізом положень Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» суд дійшов висновку, що паспортний документ іноземця визначає наявність між цією особою та державою соціально-політичного зв'язку, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною, в той час як посвідка на проживання (тимчасова або постійна) посвідчує та підтверджує саме право іноземця на проживання в Україні.
Відтак, аналізуючи диспозицію ч.2 ст.203 КУпАП суд дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність для іноземця за проживання на території України за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, настає саме у випадку недійсності посвідки на проживання в Україні. Адміністративна відповідальність за проживання на території України іноземця за паспортним документом, термін дії якого закінчився, диспозицією жодної з частин статті 203 КУпАП не передбачена.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За змістом ст.ст.245, 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Як визначено ч.2ст.77 КАС України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, з урахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладається на відповідача.
У ході розгляду справи судом з боку відповідача не було надано жодних доказів, які б підтверджували наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП та доводили факт проживання на території України за документами, термін дії яких закінчився.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне позов задовольнити, оскаржувану постанову - скасувати.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 77, 241-244, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення № 252871 від 21.04.2024 року, винесену старшим прикордонних нарядів в пункті пропуску через державний кордон «Паланка-Маяки-Удобне» ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 5100,00 грн. - скасувати, справу закрити.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Н. М. Нанічкіна