179/524/24
2/179/349/24
18 липня 2024 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Ковальчук Т.А.
при секретарі Хорольській І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позивач з урахуванням уточнень посилалась на те, що з 06.07.2023 року вона є власником нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 . До цієї дати вказаний будинок належав ОСОБА_2 , але був ним проданий за договором купівлі-продажу серії 831 від 06.07.2023, що посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області.
Одразу після продажу нерухомого майна ОСОБА_2 разом із сім'єю (сини - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) звільнили будинок та виїхали у невідомому напрямку. Особистих речей відповідачів у будинку немає, витрат по утриманню майна вони не несуть, хоча лишаються зареєстрованими у ньому. За усною домовленістю відповідачі повинні були самостійно знятися із реєстраційного обліку за вказаною адресою, але свого зобов'язання не виконали, тож, залишаються зареєстрованими у будинку, що належить позивачеві на праві приватної власності.
Отже, більше ніж півроку відповідачі більше не проживають у будинку, самостійно знятися із реєстраційного обліку не бажають, на контакт не виходять. Адреса фактичного місцезнаходження відповідачів на даний час позивачеві невідома. Така ситуація завдає позивачеві багато клопоту, оскільки до неї постійно звертаються кредитори відповідачів, що розшукують їх для отримання з них заборгованості. Крім того, факт реєстрації відповідачів у її будинку порушує її право на вільне розпорядження і користування майном, вона позбавлена можливості оформити субсидію на ЖКП, тощо.
Позивач просить визнати такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
У судове засідання позивач не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог процесуального закону. Заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність суду не надали. Відзив на позовну заяву не надали.
Дослідивши письмові докази, повно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 06.07.2023 року є власником нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 06.07.2023 року (а. с. 3-5).
Згідно довідки виконкому Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 08 від 28.03.2024 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично не проживає (а. с. 19)
Посилаючись на норми ст.ст. 319, 321 ЦК України та на те, що відповідачі з 2023 року не мешкають у будинку, а їхня реєстрація перешкоджає позивачці, як власнику будинку, користуватися та розпоряджатися своїм майном, остання просить визнати відповідачів таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно з статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.
Суд вважає, що позивачем не доведено, що відповідачами чиняться перешкоди у користуванні позивачем житловим будинком. Доводи позивача щодо створення перешкод відповідачами у користуванні належним їй на праві власності будинку та неможливість оформити субсидії, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються жодним доказом.
Як вбачається з обґрунтування позовних вимог, факт реєстрації відповідачів у її будинку порушує її право власності, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.
Частинами 1, 4, 8, 13 статті 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначено, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється:
1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником;
2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.
Разом із заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), що подається у паперовій формі, така особа подає паспортний документ особи, а також у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, - військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Стосовно дитини віком до 14 років подається також свідоцтво про народження.
Заява, передбачена пунктом 1 частини першої цієї статті, може подаватися в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. До заяви, що подається в електронній формі, документи не додаються.
Орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо:
1) особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним;
2) відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях;
3) за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.
Отже, виходячи з норм Закону, для зняття особи із зареєстрованого місця проживання (перебування), позивач як власник будинку звертається до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг із відповідною заявою. На підставі поданої заяви власника, орган реєстрації приймає рішення щодо зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи. Однак будь яких відомостей про звернення позивача щодо зняття відповідачів із зареєстрованого місця проживання матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, підстави для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням відсутні, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29 липня 2024 року.
Суддя Т.А.Ковальчук