Справа № 204/12068/22
Провадження № 1-кп/204/312/24
14 серпня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, з приміщення залу судових засідань кримінальне провадження № 12022041680000661, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.10.2022, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Сватове Луганської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, утриманців не маючого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Сватове Луганської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, утриманців не маючого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
Прокурор подала до суду клопотання про продовження строків застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Клопотання прокурора обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за вчинення якого, у разі доведення їх винуватості в суді, їм загрожує покарання у вигляді виключно позбавлення волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна. Обвинувачений ОСОБА_6 зареєстрований у м. Сватове Луганської області, яке на даний час знаходиться в окупації РФ, обвинувачений ОСОБА_7 постійного місця мешкання не має. Після вчинення кримінального правопорушення обвинувачені виїхали до іншої області з метою переховування від органів досудового розслідування. Усвідомлюючи міру покарання, яка загрожує обвинуваченим, у разі визнання винуватими, останні можуть чинити незаконний вплив та тиск на свідків. Обвинувачені не мають достатнього джерела доходу, офіційного місця роботи, що в сукупності з тим, що ОСОБА_7 є раніше судимим може спричинити вчинення останніми інших корисливих кримінальних правопорушень задля забезпечення життєдіяльності. Більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
У судовому засіданні прокурор підтримала вищезазначене клопотання та просила його задовольнити.
02.08.2024 до суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час доби, яке у зв'язку з відпусткою судді ОСОБА_1 передано на розгляд 12.08.2024. В обґрунтування клопотання обвинуваченим зазначено, що на даний час відпали будь-які ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки він не має будь-яких намірів переховуватись від суду, а місцем його проживання є: АДРЕСА_4 . ОСОБА_7 позбавлений можливості приховати або спотворити будь-які з речей чи документів, які мають істотне значення для обставин кримінального провадження. ОСОБА_7 не має потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта , оскільки під час досудового розслідування було допитано вказаних осіб та зроблений висновок експерта. Також він не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Таким чином, на даний час немає підстав стверджувати про існування всіх зазначених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, наявність підозри, існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не можуть впливати на доцільність саме тримання під вартою, і не можливість застосування запобіжних заходів альтернативних триманню під вартою (наприклад домашній арешт), оскільки відповідно до практики ЄСПЛ, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою. Доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до ОСОБА_7 також полягає в тому, що він до моменту затримання працював неофіційно, має постійне місце проживання, має сім'ю - дружину, матір, дітей, які перебувають на його утриманні, а тому у нього є необхідність забезпечувати свою родину. У зв'язку з необхідністю забезпечення родини, а також прибувати до суду за викликом, до ОСОБА_7 доцільно застосувати саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, у зв'язку з відсутністю підстав.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора в повному обсязі, просила суд продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою. У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу просила відмовити.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував у повному обсязі. Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 підтримав, просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав подане ним клопотання про зміну запобіжного заходу, у задоволенні клопотання прокурора просив відмовити.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_5 . У задоволенні клопотання прокурора просив відмовити.
Вивчивши подане клопотання прокурора, клопотання ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, вислухавши позиції учасників судового розгляду, суд доходить наступних висновків.
Згідно з частиною 3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також судом враховуються положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практика Європейського суду з прав людини, за якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до п.4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до: раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строку запобіжного заходу, а також клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд враховує У конвенційну судову практику, згідно з якою причинами для тримання особи під вартою до винесення вироку є: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Як зазначив Європейський суд з прав людини, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством. При цьому практика ЄСПЛ виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна розглядати як обставину, що може спонукати його до втечі (рішення у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, «Ілійков проти Болгарії»).
Згідно пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються, у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за вчинення якого, у разі доведення їх винуватості в суді, їм загрожує покарання у вигляді виключно позбавлення волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна, крім того ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого, у разі доведення його винуватості йому загрожує покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Обвинувачені неодружені, утриманців не мають, не працевлаштовані, отже офіційного джерела доходу не мають, обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий, таким чином обвинувачені характеризуються відсутністю стійних соціальних зв'язків та міцних стримуючих факторів, отже є підстави вважати, що під загрозою можливого застосування покарання за скоєне, у разі визнання винуватими у вчиненні злочину, обвинувачені можуть переховуватися від суду, у тому числі й на території РФ, враховуючи режим воєнного стану на території України. Отже, існування ризику переховування від суду доведено, та з плином часу даний ризик не зменшився.
Оскільки в обвинувачених відсутнє законне джерело доходу, яке здатне забезпечити рівень їх життя, наявна схильність до вчинення кримінальних правопорушень, з огляду на судимість ОСОБА_6 за вчинення умисного злочину, існує ризик продовження обвинуваченими вчинення кримінальних правопорушень.
Також судом встановлено наявність ризику незаконного впливу обвинувачених на свідків, з метою зміни показів останніми, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином, ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наразі не зменшились та продовжують існувати.
За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м'яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд кримінального провадження, а перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на свободі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження їм раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не дозволить здійснювати дієвий контроль за поведінкою обвинувачених, забезпечити виконання покладених на них обов'язків, не зменшить до прийнятного рівня існуючі ризики кримінального провадження. Посилання ОСОБА_7 у своєму клопотанні про зміну запобіжного заходу на те, що він не має наміру переховуватись від суду, не має потреби впливати на потерпілого, свідків та експерта у кримінальному провадженні, не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення, зводяться до нівелюванні ним вказаних ризиків у даному кримінальному провадженні, існування яких на даний час є доведеними. Твердження ОСОБА_7 про необхідність зміни запобіжного заходу, у зв'язку з потребою забезпечувати свою родину не є підставою для зміни запобіжного, оскільки, по-перше обвинуваченим не надано суду підтвердження того, що він має сім'ю, а також того, що його матір перебувала на його утриманні, а по-друге сам по собі факт наявності родини в обвинуваченого не є таким фактором, який зменшує встановлені судом ризики у кримінальному провадженні, відтак суд не знаходить підстав для задоволення клопотання ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу домашній арешт в нічний час доби.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченим діяння, відсутність постійного місця мешкання, інформації про працевлаштування, суд вважає, що належна процесуальна поведінка обвинувачених може бути забезпечена лише шляхом застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 176-178, 183, 193-194, 197, 331, 369-372, 376, 392-393 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 - задовольнити.
Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 12 жовтня 2024 року, включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 12 жовтня 2024 року, включно.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, а саме на домашній арешт в нічний час доби - відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 16.08.2024 року.
Суддя ОСОБА_1