Справа № 203/3940/24
Провадження № 1-кс/0203/2288/2024
13 серпня 2024 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
скаржника - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві, ОСОБА_4 від 05.07.2024 про відмову в задоволенні клопотання про визнання речовим доказом та накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №42015040660000034 від 10.08.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 397, ч.1 ст. 384, ч.1 ст. 367, ч.3 ст. 371, ч.2 ст. 382, ч.1 ст. 399, ст. 366-1, ч.4 ст. 190 КК України
встановив:
05 серпня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві, ОСОБА_4 від 05.07.2024 про відмову в задоволенні клопотання про визнання речовим доказом та накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №42015040660000034 від 10.08.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 397, ч.1 ст. 384, ч.1 ст. 367, ч.3 ст. 371, ч.2 ст. 382, ч.1 ст. 399, ст. 366-1, ч.4 ст. 190 КК України.
Скаргу обґрунтовано тим, що постанова слідчого не містить обставин, які є підставою її прийняття, є необґрунтованою та невмотивованою. Нерухоме майно (магазин), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є предметом, що був і є об'єктом кримінально протиправних дій, тому, на думку скаржника, є всі підстави вважати, що вказаний об'єкт нерухомого майна є речовим доказом. З огляду на те, що нерухоме майно незаконними діями опинилося у шахраїв, в межах кримінального провадження був заявлений цивільний позов, наявні підстави для накладення арешту на частину магазину за адресою: АДРЕСА_1 у вигляді позбавлення права заборони відчуження використання та розпорядження таким майном.
У судовому засіданні скаржник підтримав скаргу в повному обсязі, зазначив, що право на оскарження постанови слідчого передбачено п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Слідчий до суду не з'явився, надав матеріали кримінального провадження.
Суд, заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали скарги, а також матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.
Відповідно до положень п.18 ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
З поданої скарги вбачається, що заявником оскаржується постанова старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві, ОСОБА_4 від 05.07.2024 про відмову в задоволенні клопотання про визнання речовим доказом та накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №42015040660000034.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено в задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Кримінальний процесуальний кодекс України (надалі - КПК) містить поняття слідчих (розшукових) дій. Так, відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Таким чином, слідчі (розшукові) дії - це регламентовані кримінальним процесуальним законом процесуальні дії, які здійснюються уповноваженою особою і являють собою сукупність пошукових, пізнавальних і засвідчуючих операцій, направлених на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Кримінальний процесуальний кодекс передбачає проведення наступних слідчих (розшукових) дій: допит (статті 224-226, 232, 351-354, 356, 567 КПК); пред'явлення особи для впізнання (статті 228, 232, 355 КПК); пред'явлення речей для впізнання (статті 229, 232, 355 КПК); пред'явлення трупа для впізнання (ст. 230 КПК); обшук (статті 233-236 КПК); огляд місцевості, приміщення, речей та документів (статті 237, 361 КПК); огляд трупа (ст. 238 КПК); огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією (ст. 239 КПК); слідчий експеримент (ст. 240 КПК); освідування особи (ст. 241 КПК); проведення експертизи (ст. 242-245 КПК).
Самостійну групу слідчих (розшукових) дій становлять негласні слідчі (розшукові) дії. Так, згідно з ч. 1 ст. 246 КПК негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК.
Кримінальний процесуальний кодекс передбачає проведення наступних негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК); накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК ); огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262 КПК); зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК); зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК); обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК); установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК); спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК); аудіо,- відеоконтроль місця (ст. 270 КПК); контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК); виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК); негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді згідно з правилами ст. ст. 314 -316 цього Кодексу.
З огляду на викладене, розгляд слідчим суддею скарг на постанову про відмову в визнанні речовим доказом та накладення арешту на майно чинний КПК не передбачає.
Таким чином, скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві, ОСОБА_4 від 05.07.2024 про відмову в задоволенні клопотання про визнання речовим доказом та накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №42015040660000034 від 10.08.2015 слід залишити без задоволення.
Слідчий суддя звертає увагу скаржника, що згідно ч. 1 ст. 171 КПК з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Керуючись статтями 3, 26, 303 -307 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві, ОСОБА_4 від 05.07.2024 про відмову в задоволенні клопотання про визнання речовим доказом та накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №42015040660000034 від 10.08.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 397, ч.1 ст. 384, ч.1 ст. 367, ч.3 ст. 371, ч.2 ст. 382, ч.1 ст. 399, ст. 366-1, ч.4 ст. 190 КК України залишити без задоволення.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошений учасникам судового провадження 14.08.2024 о 15.00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1