ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14852/24
провадження № 2-о/753/626/24
про відмову у відкритті провадження
"16" серпня 2024 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Котенко Р. В., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту перебування малолітньої дитини на утриманні
До Дарницького районного суду м. Києва звернувся адвокат Козачук Юрій Сергійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , із зазначеною заявою та просив суд встановити факт перебування на утриманні у ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог заявник зазначив, що з 2007 року ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають двох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У 2018 році шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 проживала однією сім'єю без шлюбу з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилась донька - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер. 03 липня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб. Наразі, як стверджує заявник, малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на вихованні та утриманні ОСОБА_1 .. Зазначає, що встановлення факту перебування падчерки на утриманні необхідне для реалізації соціальних, економічних прав, встановлених для багатодітних сімей, а також для реалізації прав на отримання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
Перевіривши матеріали заяви та долучених до неї документів, суд дійшов такого висновку.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 7 ст. 19 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним.
Згідно зі ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичні наслідки, якщо: (1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; (2) чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; (3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; (4) встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (пункт 17)).
Розгляд справи у порядку окремого провадження у цивільному судочинстві неможливий, якщо: (а) спір про право уже існує/існував на час подання у цьому порядку заяви про встановлення факту; (б) спір про право виникає під час розгляду справи у такому порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.
Спір про право необхідно розуміти як певний стан суб'єктивного права; спір є конфліктом, суперечністю, протиборством сторін. Під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідно його встановлення.
Як убачається із заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про встановлення факту перебування на його утриманні малолітньої ОСОБА_3 , яка є донькою його дружини ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , з яким ОСОБА_2 раніше проживала однією сім'єю без шлюбу.
Разом з тим, питання утримання малолітніх, неповнолітніх дітей, врегульовані положеннями Сімейного кодексу України. Так, відповідно до ст. 180 СК України, саме батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положення ст. 268 СК України визначають, що у вітчима (мачухи), обов'язок по утриманню малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, виникає лише у разі, коли в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Отже, питання утримання дітей до 18 років, унормовано саме положеннями СК України, відповідно до положень якого саме батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
У заявника, як вітчима малолітньої ОСОБА_3 , обов'язок по утриманню виникає лише за умов, визначених ст. 268 СК України, тобто за умови відсутності у дитини батьків, дідів, бабів, та неможливості цих осіб, саме з поважних причин, надавати дитині належне утримання.
Факт, про встановлення якого просить заявник, не породжує для нього жодних особистих немайнових чи майнових прав, не підтверджує наявності чи відсутності неоспорюваних прав, що є завданнями окремого провадження.
При цьому, враховуючи, що у дитини ОСОБА_3 є матір, яка відповідно до положень СК України зобов'язана її утримувати до досягнення повноліття, вбачається спір про порядок утримання малолітньої дитини.
Окрім того, заявник просить встановити факт не з метою підтвердження особистих немайнових чи майнових прав, а з метою звільнення з військової служби в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Так, серед іншого, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Право на отримання відстрочки не є особистим немайновим правом особи.
Визначаючи, чи пов'язується з встановленням зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує положеннястатті 1 ЦК України, за змістом якої цивільним законодавством регулюються особисті немайнова та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно до порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору залежить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Із аналізу наведених мотивів випливає, що встановлення факту утримання ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_3 , враховуючи наявність у нього ще двох дітей, безпосередньо стосується проходження військової служби заявником.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 08.06.2022 (справи № 362/643/21) зазначено, що військова служба є різновидом публічної, тому спори з приводу проходження військової служби, належать до юрисдикції адміністративних судів.
За викладених обставин, встановлення факту утримання ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_3 за своїми наслідками призведе до публічно-правових відносин заявника з державою.
За предметом та можливими правовими наслідками заявлений потенційний спір може існувати у сфері публічно-прававих відносин, а, отже, підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, обставини цієї справи, мету подання заяви про встановлення факту виховання дитини, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 258-261, 293, 315, 353 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту перебування малолітньої дитини на утриманні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р. В. Котенко