Провадження № 22-ц/803/4541/24 Справа № 199/9915/22 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л.Г. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
14 серпня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Халаджи О.В.
суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,
секретар Піменова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в у. Дніпро апеляційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2024 року та на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2024 року у цивільній справі за позовом Першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Хаменушка Костянтина Петровича в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди (суддя першої інстанції Якименко Л.Г.),
У грудні 2022 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури Хаменушко Костянтин Петрович звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, в якому просив: витребувати у ОСОБА_1 та Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь власника земельної ділянки відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України - Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, із кадастровим номером 1421786600:03:000:1158, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1158, припинивши право оренди на цю земельну ділянку;
- стягнути з ОСОБА_1 та Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору пропорційно позовних вимог до них у розмірі 6 202,50 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січя 2024 року в задоволенні позову Першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Хаменушка Костянтина Петровича в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди відмовлено.
Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2024 року стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь Дочірнього підприємства «Алліч-Агро» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Із вказаними судовими рішенням не погодилась заступник керівника Донецької обласної прокуратури Ткачук В.О. та подала апеляційну скаргу, вважає, що воні ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Скарга мотивована тим, що прокуратурою належними та допустимими доказами доведено факт ненадання ОСОБА_1 земельної ділянки, зокрема листами Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 15.12.2022 року та 23.12.2023 року, паперовою копією електронного документу з системи «ДОК ПРОФ» у вигляді наказу від 01.10.2019 року №4818-СГ. Також звертає увагу, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не надавало дозволу на розроблення проекту землеустрою та не затверджувало його, а отже не могло існувати наказу про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 яка не спростувала вказані факти.
Відповідно до п.п.1, 2 наказу Держземагенства України від 10.04.2014 року № 129 «Про деякі питання реєстрації усіх видів документів у системі електронного документообігу «ДОК ПРОФ», документи головних управлінь Держземагенства в областях, що створені після дати видання цього наказу та які не зареєстровані у системі, вважати недійсними.
А у системі «ДОК ПРОФ» є тільки один наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 01.10.2019 року № 4818-СГ, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Від представника Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Сіріньок О.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просили залишити без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначали, що твердження прокуратури про незаконність отримання ОСОБА_1 земельної ділянки та розпорядження нею шляхом передачі в оренду не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки копії наказів засвідчені не з оригіналу, а з копії через втрату документів на окупованій території. Крім того Держгеокадастр у своїх відповідях зазначав, що доступ до архіву у них відсутній, а тому вони не мають змоги надати вичерпну інформацію щодо спірної ділянки.
Також у відзиві наголосила на тому. що попередній розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 4000 грн.
ОСОБА_3 просила рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду від 10 січня 2024 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2024 року залишити без змін.
Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Представник Маріупольської окружної прокуратури Донецької області - Васильєв О.І. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав просив її задовольнити.
Представник відповідача Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» - Сіріньок О.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 6.07.2019 року відповідач ОСОБА_1 звернулася із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №3405-СГ від 19 липня 2019 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №4818-СГ від 01.10.2019 року було затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1158, площею 2,0000 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
Водночас, наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №4818-СГ від 01.10.2019 року було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1157, площею 2,0000 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.
10.12.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором юридичного департаменту Маріупольської міської ради Сидоренком О.О. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1158 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34644715).
18.12.2019 року між ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №629, за умовами якого ОСОБА_1 передала ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в платне користування земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1158 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, строком на 10 років.
ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 13 квітня 2022 року звернулося із заявою про вчинення кримінального правопорушення до ГУ Національно поліції України та СБУ у зв'язку з тим, що в результаті бойових дій втратило доступ до офісу, в якому знаходилися всі установчі документи підприємства, печатка, штампи, всі дозволи, ліцензії та інша розпорядча документація, відомості про що були внесені до ЄРДР за №22022050000001220.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із презумпції правомірності набуття права власності та із того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували підробку документів, на підставі яких ОСОБА_1 було надано земельну ділянку. Вимога позову про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди є похідною від задоволення вимоги позову про витребування земельної ділянки, відтак, враховуючи, що вимога позову про витребування земельної ділянки не задоволена, тому відсутні підстави для задоволення похідної вимоги позову.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Згідно з вимогами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.
Частиною 2 стаття 373 ЦК України встановлено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Частиною 4 статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст. 116 ЗК України).
Зі змісту ст.116 ЗК України вбачається, що наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність визначається в якості обов'язкової передумови для подальшого отримання прав власності на земельну ділянку.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.
Правовою підставою для державної реєстрації державним реєстратором права власності на земельну ділянку з кадастровим №1421786600:03:000:1158 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_1 був наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року №4818-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».
Звертаючись до суду із позовом, прокурор наголошував на тому, що державними органами не приймалося рішення щодо передачі земельної ділянки з кадастровим № 1421786600:03:000:1158 у власність ОСОБА_4 а наказ під № 4818-СГ від 01.10.2019 року стосується надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, яка розташована на території Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області
Як зазначалось вище матеріали справи містять дві копії наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01.10.2019 року, зареєстровані під одним номером -№4818-СГ від 01 жовтня 2019 року та мають різний зміст. В одному тексті наказу вирішено питання про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки на території Темрюцької сільської ради Нікопольського району Донецької області, в іншому тексті наказу за цим же номером вирішено питання про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області.
З наданих копій зазначеного наказу вбачається, що обидва вони видані Головним управління Держгеокадастру у Донецькій області в м.Краматорську за підписом в.о. начальника ОСОБА_5 та внесені до електронної системи, що підтверджується штрихкодами на зазначених документах. Номер документа та його дата прийняття на печатному тексті в обох текстах дописані ручкою. Крім того, на тексті наказу про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 у власність міститься штамп «Згідно з оригіналом» з прізвищем та підписом посадової особи Головним управління Держгеокадастру у Донецькій області.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами, зокрема про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки та надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проектної документації на земельну ділянку, які територіально розташовані в різних районах, не доводить недійсність якогось із цих документів та незаконність набуття вказаними особами права власності на земельні ділянки.
На час видання наказу про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки уповноваженим органом розпоряджатись нею виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ч. 4 ст. 122 ЗК України у редакції на час спірних відносин), а з 27.05.2021 року уповноваженим державою органом на розпорядження спірною земельною ділянкою є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка.
Таким чином, матеріали справи містять дві копії наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 01.10.2019 року, зареєстровані під одним номером - №4818-СГ та мають різний зміст. В одному тексті наказу вирішено питання про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки на території Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області в іншому тексті наказу за цим же номером вирішено питання про надання дозволу ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами, зокрема, про надання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у власність різних земельних ділянок, які територіально розташовані в різних районах, мають різне цільове призначення та площу, не доводить недійсність якогось із цих документів та незаконність набуття вказаними особами права власності на земельні ділянки.
З наданих копій зазначеного наказу вбачається, що обидва вони видані Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області в м. Краматорську за підписом в.о. начальника ОСОБА_6 та внесені до електронної системи, що підтверджується штрих кодами на зазначених документах. Номер документа та його дата прийняття на печатному тексті в обох текстах дописані ручкою.
На час видання наказу про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки (01.10.2019 року) уповноваженим органом розпоряджатись нею виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ч. 4 ст. 122 ЗК України у редакції на час спірних відносин), а з 27.05.2021 року уповноваженим державою органом на розпорядження спірною земельною ділянкою є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка.
Відтак, встановлено, що від імені уповноваженого державного органу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області видано два накази під одним номером, але з різними текстами. Доказів того, що один із них є підробленим чи визнаний недійсним не надано.
Земельним кодексом встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації.
Присвоєння кадастрового номеру - це обов'язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин, що здійснюється шляхом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності за заявою особи, яка оформлює технічну документацію на відповідну земельну ділянку.
В наказі про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000га зазначено кадастровий номер. Тобто земельна ділянка була сформована і була об'єктом цивільних прав, зареєстрована в Державному реєстрі на праві власності за ОСОБА_1 . Доказів того, що зазначена земельна ділянка виділялася ще комусь не надано.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив із презумпції правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття, що відповідає положенням ст. 328 ЗК Кодексу та узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.
Доводи про те, що у 2019 році ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не спростовує можливості надання державою у подальшому останній земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Посилання на те, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1158 за ОСОБА_1 була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, тобто, що ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.
Крім того, як зазначалось у відповіді ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 07.06.2023 року надання оригіналів документів (наказів), розпорядником яких є управління можливо за наявності ухвали слідчого судді, а їх оригінали перебувають у м. Краматорську. При цьому зауважували, в Головному управління використовується електронний документообіг документів і всі документи у тому числі і накази щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, містяться в електронній системі документообігу ДОК ПРОФ3. А тому твердження позивача з приводу того, що оригінали документів втрачені і їх неможливо надати спростовуються матеріалами справи. Також слід звернути увагу, що копії наказів №4818-СГ від 01 жовтня 2019 року, на підставі якого відбулась державна реєстрація права власності ОСОБА_1 та надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності виготовлені із цієї системи та містять штрих код із датою реєстрації та присвоєним номером.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим № 1421786600:03:000:1158, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .
Посилання в апеляційній скарзі на те, що наказ № 4812-С8 від 01 жовтня 2019 року про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки на території Темрюцької сільської ради Нікопольського району Донецької області, має зовсім інший зміст, стосується іншої особи та іншої території, отже рішення щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1158 є підробним та державою ніколи не приймалося, є безпідставним. Оскільки наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами, зокрема про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру на території Темрюцької сільської ради Нікопольського району Донецької області та про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області різних земельних ділянок, які територіально розташовані в різних районах, мають різне цільове призначення та площу, не доводить недійсність якогось із цих документів та незаконність набуття ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки. Будь яких належних та допустимих доказів,які б підтверджували недійсність оспорюваного наказу позивачем не надано.
Оскільки від імені уповноваженого державного органу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області видано два накази під одним номером, але з різними текстами, доказів того, що один із них є підробленим чи визнаний недійсним позивачем надано не було, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Отже, колегія суддів апеляційного суду, погоджується із висновками суду першої інстанції, та вважає, що місцевий суд з урахуванням встановлених фактичних обставин дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовної заяви щодо витребування набутої ОСОБА_1 земельної ділянки.
Що стосується додаткового рішення, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами 1-3 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надані договір про надання правової допомоги №23Д095317 від 14 лютого 2023 року,укладений між АО «Експерто Креде» та ДП «Ілліч-Агро Донбас» , за умовами якого адвокатське об'єднання зобов'язалось надати ДП «Ілліч-Агро Донбас» правову допомогу щодо здійснення представництва інтересів останнього у низці цивільних справ.
Згідно копії додаткової угоди №1 від 14 лютого 2023 року до вищевказаного договору сторони останнього погодили, що розмір гонорару за послуги у справі №199/9915/22 є фіксованим та складає за представництво інтересів у суді першої інстанції 5000 гривень.
Відповідно до копії акту приймання-передачі наданих послуг від 10.01.2024 року представництво інтересів ДП «Ілліч-Агро Донбас» з боку АО «Експерто Креде» у суді першої інстанції включало в себе вивчення матеріалів справи, правовий аналіз ситуації, підготовка відзиву, складення та направлення адвокатських запитів, підготовка письмових пояснень, представництво інтересів ДП «Ілліч-Агро Донбас» в судових засіданнях, а загальна вартість таких послуг визначена в розмірі 5000 гривень. Копія акту наявна у матеріалах заяви про ухвалення додаткового рішення, до якої також долучено платіжну інструкцію на підтвердження сплати таких судових витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надані Договір про надання правової допомоги № №23Д095317 від 14 лютого 2023 року, Додатковою угодою №1 від 14.02.2023 року до Договору про надання правової допомоги №23Д095317 від 14 лютого 2023 року, ордером на надання правничої (правової) допомоги, актом прийому-передачі наданих послуг від 15.02.2023 року платіжною інструкцією №54 від 11.01.2024 року.
Так, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що вказано у ч. 6 ст. 137 ЦПК України.
З вище викладено вбачається, що суд вправі зменшувати розмір витрат на правову допомогу, але лише в разі подання іншою стороною клопотання про їх неспівмірність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 року, у справі № 907/357/16).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи питання судових витрат, суд першої інстанції правильно виходив із того, що визначений адвокатом Сіріньок О.М. розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом, участю адвоката у судових засіданнях, а тому вважав за необхідне стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги обставини справи, норми права, наявні в матеріалах справи докази щодо підтвердження витрат на правничу допомогу, керуючись нормами ст. 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування додаткового рішення суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції з врахуванням співмірності з складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом, участю адвоката у судових засіданнях, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви та стягнення 5000 грн. судових витрат.
Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення не допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, висновки суду стосуються лише питання стягнення судових витрат за надання правничої допомоги адвокатом, які не були вирішені судом при ухваленні рішення по суті розглянутих позовних вимог, яким відмовлено у задоволенні позову, а тому суд відповідно до вимог закону при відмові у задоволенні позову стягнув судові витрати з позивача на користь відповідача додатковим рішенням.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження в суді першої інстанції та яким надана відповідна правова оцінка.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).,
Колегія суддів перевірила доводи апеляційних скарг на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2024 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду від 25 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О. В. Халаджи
Т.В. Космачевська
Ж.І. Максюта
Повний текст судового рішення складено 15 серпня 2024 року.
Головуючий-суддя О. В. Халаджи