Справа № 560/1949/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
15 серпня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїми правами, передбаченими ст.ст. 300, 304 КАС України, не скористалась та не подала відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 червня 2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 11.12.2023 позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії по віку відповідно до ч. 1. ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №220550002388 від 12.12.2023 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (30 років).
Страховий стаж позивача становить 20 років 11 місяців 28 днів.
До страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 :
- з 04.09.1980 по 31.08.1981, оскільки запис дати звільнення з роботи містить виправлення, яке не завірено належним чином;
- з 22.09.1986 по 06.11.1997, оскільки не зазначено назви підприємства, на яке було прийнято особу на роботу, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мін'юсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (до цього - Порядок, затверджений постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань №162 від 20.06.1974р.), відповідно до якої у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства;
- з 01.07.2000 по 17.02.2002, оскільки даний період роботи не підтверджено даними в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Зарахування вищезазначеного часу роботи до трудового стажу можливо після надходження акта перевірки первинних документів;
- період ведення підприємницької діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2015, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані за даний період.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки в даному випадку позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, тому колегія суддів надає оцінку апеляційній скарзі Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в частині задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону №1058-ІV).
Статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 передбачено, що право на призначення пенсії за віком у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 мають особи після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу 30 років.
Згідно з статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Стаж роботи позивача у період з 04.09.1980 по 31.08.1981 та з 22.09.1986 по 06.11.1997 підтверджується записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .
Підставою як для призначення пенсії, так і для її перерахунку, у подальшому є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Колегія суддів наголошує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а.
Суд вказує, що на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Колегія суддів звертає увагу на те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.07.2000 по 17.02.2002 з тих підстав, що період роботи не підтверджено даними в індивідуальних відомостях про застраховану особу є протиправними.
На переконання колегії суддів, фактично внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.
Позивач не повинна відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 144/669/17, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17 та від 01 березня 2021 року у справі № 423/757/17.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде зобовязання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати позивачу вказані вище періоди до страхового стажу.
Згідно з частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З матеріалів справи встановлено, що 25.08.2023 позивачу виповнилось 60 років. 11.12.2023 остання звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про призначення пенсії на підставі статті 26 Закону №1058-IV. Відповідно до матеріалів справи та висновків суду, викладених вище (з урахуванням зарахованого судом страхового стажу позивача) остання має страховий стаж роботи понад 30 років.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що слід зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на підставі статті 26 Закону №1058-IV з 11.12.2023 (з дати звернення за пенсією).
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.