Справа № 560/2438/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
15 серпня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплатити ОСОБА_1 : 1) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; 2) не проведенні нарахування індексації грошового забезпечення з 05.12.2001 по 10.10.2016 із урахуванням вірного базового місяця; 3) не виплати додаткової винагороди згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» та постанови Кабінету міністрів України від 22 лютого 2022 року за № 168 за період виконання бойового (спеціального) завдання; 4) неперерахування та невиплати ОСОБА_1 грошове забезпечення з 25.02.2022 по 12.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінети Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 : 1) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; 2) провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 05.12.2001 по 10.10.2006 рік із урахуванням базового місяця - березня 2003 року, з 01.01.2008 року по 10.10.2016 рік з урахуванням базового місяця - січня 2008 року як правильного місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум; 3) нарахувати та виплатити додаткову винагороду згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" та постановою Кабінету міністрів України від 22 лютого 2022 року за №168 за період виконання бойового/спеціального завдання, а саме з 01.06.2023 по 13.10.2023; 4) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 25.02.2022 по 12.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького склади та деяких інших осіб", а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки. Посилається на те, що при виплаті індексації за період з 05.12.2001 по 10.10.2016 відповідач застосував невірно місяці підвищення доходів, відтак розрахунок індексації грошового забезпечення є невірним. Вказував, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено грошове забезпечення військовослужбовця з 25.02.2022 по 12.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022. Позивач також зазначив, що у період з 01.06.2023 по 13.10.2023 виконував бойове (спеціальне завдання), а саме здійснював охорону та оборону важливого об'єкту із відповідним підрозділом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, однак відповідач не здійснював йому виплату додаткової винагороди у належному розмірі.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015 - 2016 роках календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані у 2015 - 2016 роках календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо незастосування належних місяців підвищення доходів, які використовуються для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених коштів) ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, виходячи з належних місяців підвищення доходів, які використовуються для нарахування та виплати індексації у періоди: з 05.12.2001 по 28.02.2003 місяця підвищення доходів січня 1998 року, з 01.03.2003 по 10.10.2006 місяця підвищення доходів березня 2003 року, з 01.01.2008 по 10.10.2016 місяця підвищення доходів січня 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не здійснення обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 25.02.2022 - 12.05.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні), з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік".
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 25.02.2022 - 12.05.2023, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову допомогу при звільненні), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти вимог позову - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
24 червня 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв'язку із чим просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 02.04.2015.
Позивач проходив військову службу за контрактом у військової частині НОМЕР_1 в період з 05.12.2001 по 10.10.2016.
Згодом, позивача було мобілізовано та відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.10.2023 №297 позивач виключений зі списків особового складу військової частини з 13.10.2023.
На звернення позивача листом від 12.01.2024 відповідач повідомив його про те, що відповідно статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" додаткова відпустка у період з 2015-2016 роки позивачу не надавалась, а компенсація не нараховувалась та невиплачувалась.
Індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалась та виплачувалась відповідно до положень Порядку №1078.
Також позивача повідомлено про відсутність підстав для виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць.
Позивач, вважаючи, що відповідачем неправильно здійснено розрахунок та виплату грошового забезпечення, а також всіх інших належних за спірний період додаткових видів грошового забезпечення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану, виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався. На дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII.
На виконання указів Президента України від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" №64 та "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України №69, 28.02.2022 прийнята Постанова №168.
До Постанови №168 після її прийняття та набрання чинності внесено нормативними актами ряд змін, в тому числі стосовно військовослужбовців Національної гвардії України.
Пунктом 2-1 Постанови №168 (зі змінами на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30 000 грн.
У свою чергу, відповідно до пункту 2-1 Постанови №168, з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану винесено наказ Міністерства внутрішніх справ України №37 від 26.01.2023, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за №194/39250, яким затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - Порядок).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується: у розмірі до 30 000 грн військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань: у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ; у складі розгорнутих пунктів управління органів військового управління Національної гвардії України, що здійснюють безпосереднє управління військовими частинами (підрозділами), які залучаються до виконання завдань у межах операційних зон діючих угруповань військ (сил); в оперативному підпорядкуванні, під оперативним контролем, оперативною взаємодією визначених органів військового управління Збройних Сил України, командувачів діючих угруповань військ (сил) та/або в межах їх зон відповідальності (операційних зон); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, крім випадків здійснення такого забезпечення в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; з охорони та оборони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні; з конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, перевезення військовополонених ворогів.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я, установ Національної гвардії України, територіальних управлінь, Головного управління Національної гвардії України за місцем проходження військової служби, а їх командирам (начальникам) - на підставі наказів командирів (начальників) вищого рівня.
Відповідно до п.4 Порядку, документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або книга служби нарядів та подій, що відбувалися, або постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку), на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), періодів (кількості днів) участі військовослужбовця в бойових діях або заходах.
Підтвердження виконання бойових завдань, визначених підпунктом 7 пункту 3 цих Порядку та умов, здійснюється на підставі таких документів: витягу з наказу (бойового розпорядження) командувача Національної гвардії України, штабу оперативного (оперативно-тактичного) угруповання, начальника територіального управління, командира військової частини про виконання завдання з розмінування; акта виконаних робіт з розмінування місцевості (акваторії, об'єкта) від вибухонебезпечних предметів (знешкодження та (або) знищення виявлених вибухонебезпечних предметів) та/або формуляра загороджень (пункт 5 Порядку).
Приписами пункту 5 Порядку визначено, що облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах та виконують бойові (спеціальні) завдання, визначені підпунктами 1, 2 пункту 2 цих Порядку та умов, здійснюється штабами військових частин.
Командири військових частин, до яких відряджені (прикомандировані) військовослужбовці інших військових частин, щомісяця до 5 числа інформують військові частини за місцем проходження служби військовослужбовців про їх безпосередню участь у бойових діях за минулий місяць.
Виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я, установ Національної гвардії України, територіальних управлінь, Головного управління Національної гвардії України за місцем проходження військової служби, а їх командирам (начальникам) - на підставі наказів командирів (начальників) вищого рівня (пункт 6 Порядку).
Тобто, нормами Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважено керівників державних органів визначати не тільки порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також її розмір (в розмірі до 30000 грн).
При цьому, системний аналіз положень Постанови №168 та Порядку дає підстави для висновку, що вони не суперечать одна одному, оскільки постановою делеговано повноваження Міністерству внутрішніх справ визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії України.
У контексті викладеного слідує висновок, що Міністерством внутрішніх справ саме на виконання вимог пункту 2-1 Постанови №168 прийнято наказ, яким затверджено порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України.
Тобто, визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, її розміри, Міністерство внутрішніх справ не вийшло за межі положень Постанови №168 та встановленими умовами не обмежило прав військовослужбовців, оскільки зазначеним Порядком деталізовані загальні підходи щодо виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, запровадженої Постановою №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в розмірі до 30 000 грн та за певних умов, визначених п.п. 1 п. 2 Порядку.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги позивача щодо наявності підстав для виплати йому додаткової винагороди у розмірі до 30 000 грн. з 01.06.2023 по 13.10.2023, колегія суддів зважає на наступне.
Так, однією із підстав отримання додаткової винагороди у розмірі до 30000 грн військовослужбовцями є виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Крім того, як вже зазначалося, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), яким передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, яким є один з таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постові відомості (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл) або рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Між тим, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що матеріалами справи не підтверджено наявність підстав, визначених п.п.1 п.2 Порядку, які могли б свідчити про право позивача на отримання додаткової винагороди у спірний період, оскільки докази того, що позивачем у оскаржуваний період виконувалися бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), в матеріалах справи відсутні.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до змісту довідки щодо участі штаб-сержанта ОСОБА_1 у здійсненні бойових (спеціальних) завдань поза районами ведення воєнних (бойових) дій з охорони та оборони важливих державних об'єктів позивач в період з 01.06.2023 по 13.10.2023 участі у здійсненні бойових (спеціальних) завдань не приймав (а.с. 32).
Слід також врахувати, що з 05.09.2023 набули чинності Особливості виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №729 (надалі - Особливості), якими також у своїй діяльності керується і відповідач.
Так, відповідно до п.п.3 п.2 вищевказаних Особливостей, на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується: у розмірі 30 000 грн військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Згідно із п.4 Особливостей До бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в підпункті 3 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються військовослужбовцями включеними до складу діючих у групувань військ (сил), які виконують бойові (спеціальні) завдання відповідно до бойових наказів (розпоряджень) командувачів (командирів (начальників), зокрема з охорони та оборони важливих державних об'єктів, визначених розділом "Державний концерн "Укроборонпром" Переліку важливих державних об'єктів, що підлягають охороні та обороні Національною гвардією України в особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №685-011, об'єктів, визначених пунктами 1, 6, 8, 12-15 Переліку ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об'єктів, що підлягають охороні Національною гвардією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №628, а також об'єктів критичної інфраструктури (1 категорії критичності), визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1129-рс-ОП "Про затвердження переліку об'єктів критичної інфраструктури (І категорії критичності), які потребують першочергового прикриття від повітряних ударів противника."
Як вбачається з положень Наказу МВС № 37 (від 26.01.2023), що був чинним протягом зазначеного Позивачем період з 01.06.2023 та втратив чинність 05.09.2023 та яким було врегульовано порядок виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, підставою для отримання додаткової винагороди у розмірі до 30000 грн. у часовому проміжку з 26.01.2023 по 05.09.2023 був саме факт перебування тієї чи іншої військової частини у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, резерві Головнокомандувача Збройних сил України, розгорнутих пунктах управління Генерального штабу ЗСУ.
Однак, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України на момент виникнення спірних правовідносин не була включена до складу діючих угрупувань військ (сил) у зв'язку з чим додаткова винагорода у розмірі 30000 грн., у часовому проміжку з 26.01.2023 по 05.09.2023, переважній більшості особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України не нараховувалася.
Починаючи з 01.09.2023 набрав чинності Наказ МВС № 729 "Деякі питання виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Зазначеним Наказом деталізовано підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. військовослужбовцям Національної гвардії України. Зокрема, серед підстав для виплати вказаної винагороди з'явилася така підстава як: без обов'язкової умови включення до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, які виконують бойові (спеціальні) завдання відповідно до бойових наказів (бойових розпоряджень) командувачів (командирів (начальників)) з охорони та оборони важливих державних об'єктів, визначених розділом "Державний концерн "Укроборонпром" Переліку важливих державних об'єктів, що підлягають охороні та обороні Національною гвардією України в особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 685-011. Перелік об'єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду військовими частинами Державної спеціальної служби транспорту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1833-034 від 13.12.2000 "Про затвердження переліків об'єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного та особливого періоду".
Так, відповідач визнає, що відповідно до наявної у нього інформації наявної у військової частини у вказаний часовий проміжок з 26.01.2023 по 05.09.2023 позивач призначений на посаду стрільця 2-го відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької роти (з охорони та оборони об'єкту №86). Проте, самого факту призначення на посаду у підрозділі, що здійснює охорону та оборону важливого державного об'єкту № 86 не достатньо у розумінні положень Постанови КМУ № 168 та Наказів МВС № 37 та 729.
Колегія суддів також враховує доводи відповідача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що з аналізу інформації, що міститься у Постових відомостях варт з охорони та оборони важливих державних об'єктів № 86 та 87 за період з 01.06.2023 по 13.10.2023 можна висновок про відсутність у них відомостей щодо заступання до складу варти штаб-сержанта ОСОБА_1 , а отже це свідчить про відсутність факту виконання штаб-сержантом ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Так, з інформації наявної у військової частини у зв'язку з незадовільним станом здоров'я та неможливістю виконання бойових (спеціальних) завдань у складі варти штаб-сержант ОСОБА_1 неодноразово проходив стаціонарне лікування: з 05.06.2023 по 20.06.2023 року проходив стаціонарне лікування в ДУ "ТМО МВС України по Хмельницькій області"; з 24.07.2023 по 31.07.2023 року проходив стаціонарне лікування в КНП "Хмельницька обласна лікарня"; з 10.08.2023 по 18.08.2023 року проходив стаціонарне лікування в ДУ "ТМО МВС України по Хмельницькій області", що також вказує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача про участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань з охорони та оборони важливих державних об'єктів визначених розділом "Державний концерн "Укроборонпром" Переліку важливих державних об'єктів.
Враховуючи зазначені обставини колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що підстави для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 30000 грн. пропорційно часу участі у таких заходах відсутні, а тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні вказаної позовної вимоги.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.