Справа № 120/8439/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
15 серпня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, щодо зменшення загального відсотка для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 90 % до 74 % суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді під час здійснення перерахунку пенсії по втраті годувальника у розмірі 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 ;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, щодо застосування обмеження максимальної пенсійної виплати під час здійснення перерахунку пенсії по втраті годувальника у розмірі 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплатиту пенсії по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 01.03.2020 без обмеження максимальним розміром.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що питання визначення розрахунку розміру відсотків вирішується відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402.
Позивачка у відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти її доводів і зазначила, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду, як одержувач пенсії по втраті годувальника зі щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 .
Відповідний вид пенсії позивачу призначений з 03.07.2018 на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2018 у справі № 826/14825/18, в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 згідно даних довідки від 29.08.2018 № 157 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
З 01.03.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснено перерахунок пенсії по втраті годувальника позивача у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 на підставі довідки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.11.2020 № 18 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до листів ГУ ПФУ у Вінницькій області від 08.12.2020 за № 5338-5454/К-02/8-0200/20, № 5320-5481/К-02/8-0200/20 та № 5348-5361/К-02/8-0200/20, обрахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 пенсійним фондом здійснено із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром та виходячи з 74 % суддівської винагороди.
Позивач вважає, що величина відсоткового значення довічного грошового утримання, яка складає 90 % суддівської винагороди ОСОБА_2 , з якої обчислюється її пенсія по втраті годувальника, не підлягає зменшенню, адже її визначено із урахуванням стажу роботи ОСОБА_2 на посаді судді на момент призначення спірних виплат ще у 2016 році згідно з нормами чинного на той час законодавства. Крім того, на переконання позивача в пенсійного фонду були відсутні законодавчо визначені підстави для застосування до її пенсії обмеження максимальним розміром.
Вважаючи дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення довічного грошового утримання протиправними, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом у даній справі.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 138 Закону № 2453-VI судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до частини другої статті 138 вищевказаного закону суддя який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на отримання щомісячного грошового утримання чи за його вибором призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII.
У лютому 2015 року вступив в законну силу Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII від 12 лютого 2015 року, розділ 10 якого визначав статус судді у відставці.
Згідно статей 141-142 цього Закону суддя у відставці також мав право на призначення йому пенсії на умовах передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII, або за його вибором право на отримання щомісячного довічного утримання.
Аналогічним чином визначав право судді у відставці на пенсійне забезпечення, а також права утриманців померлого судді у відставці на отримання пенсії на випадок втрати годувальника Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02 березня 2015 року, яким було змінено назву статті 37 Закону України «Про державну службу» на нову назву «Пенсійне забезпечення державних службовців».
В подальшому, Закон № 3723-XII втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII) за винятком статті 37 Закону України № 3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону № 889 -VIII.
Згідно із пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону № 889 -VIII та Закону № 2453-VI державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Колегія суддів зазначає, що пункт 13 розділу 11 Закону № 889-VIII передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог статті 31 Закону № 3723-XII зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.
Положення про реалізацію права судді на відставку за нормами Закону № 2453-VI передбачені і пунктом 25 частини другої розділу 12 перехідних положень Закону №1402- VIII.
З 08 червня 2016 року у зв'язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу ІІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», визнано неконституційними окремі норми статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зокрема частиною четвертою резолютивної частини Конституційний Суд України вказав наступний порядок виконання рішення: частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31 травня 2021 року у справі № 569/10026/16-а, від 21 грудня 2021 року у справі № 440/7341/20, від 25 травня 2022 року у справі № 409/2218/17.
Крім того, Верховний Суд, зокрема у постанові від 09 листопада 2018 року у справі №236/3193/16-а наголосив на наявності права утриманців судді, що перебував у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ та вказав, що право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. Дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника. За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім'ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника у розмірі 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 01.03.2020 із застосуванням загального відсотка для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI підлягають задоволенню.
Оцінюючи доводи щодо пенсії по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 з 01.03.2020 без обмеження максимальним розміром, колегія судді зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 85 Закону №1788-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Слід вказати, що положення абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI, стосуються виплат пенсії, призначеної до 1 жовтня 2011 року, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
Поряд із цим, слід зазначити, що розмір пенсії по втраті годувальника визначається розділом V Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зокрема, ч. 1 ст. 37 вказаного Закону визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 % пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 % пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
В свою чергу, будь-яких застережень щодо необхідності застосування при визначенні розміру пенсії по втраті годувальника обмеження її максимальним розміром розділ V Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить.
Поряд із цим, слід зазначити, що відповідні обмеження пенсії максимальним розміром визначені для пенсіонерів, які отримують пенсію за віком. Зокрема, ч. 3 ст. 27 Закону визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Таким чином, унормовуючи порядок та розмір різних видів пенсії законодавець чітко визначив в яких саме випадках належить до застосування відповідні обмеження пенсії максимальним розміром.
Додатково слід зазначити, що, як було встановлено вище, пенсія позивачу перерахована з урахуванням положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI.
При цьому, згідно з приміткою до ст. 2 Закону №3668-VI, на норми якого покликається відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву, положення даної статті Закону в частині поширення її дії на Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. N 3-рп/2013, а відтак не підлягають застосуванню при визначенні розміру пенсії позивача.
Таким чином, застосування відповідачем обмеження пенсії позивача максимальним розміром внаслідок проведення ОСОБА_1 з 01.03.2020 перерахунку пенсії по втраті годувальника у розмірі 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 є протиправним.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, які стосуються протиправності дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.03.20220.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.