Справа № 320/25612/24 Головуючий у 1 інстанції: Лисенко В.І.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
14 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Мельничука В.П., Шведа Е.Ю.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного податкового університету, Міністерства фінансів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів стосовно залишення без розгляду заяви про надання адміністративної послуги;
- зобов'язати Державний податковий університет розглянути подану ОСОБА_1 та членами його родини заяву від 12.02.2024 № Б-29/01-18 щодо надання адміністративної послуги 00257 «Видача свідоцтва про право власності» згідно Закону України «Про адміністративну процедуру».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у відкритті провадження відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України у відкритті провадження у даній адміністративній справі слід відмовити.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції порушив норми чинного законодавства. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги того, що предметом цього позову є протиправна бездіяльність відповідачів стосовно залишення без розгляду заяви про надання адміністративної послуги.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пункті 1 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільно процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії органу влади чи місцевого самоврядування.
Таким чином, під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію-визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 по справі № 490/5986/17.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом спору в цій справі є бездіяльність відповідачів стосовно залишення без розгляду заяви про надання адміністративної послуги та зобов'язання Державного податкового університету розглянути подану ОСОБА_1 та членами його родини заяву від 12.02.2024 № Б-29/01-18 щодо надання адміністративної послуги 00257.
Так, колегією суддів було встановлено, що позивач 12.02.2024 звернувся до Державного податкового університету із заявою про надання адміністративної послуги «Видача свідоцтва про право власності».
Зазначена адміністративна послуга міститься у переліку адміністративних послуг, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 р. № 523 (номер за порядком - 289, ідентифікатор послуги - 00257).
Позивачем в обгрунтування позовних вимог було зазначено, що саме Державний податковий університет є належним надавачем цієї адміністративної послуги. Однак, він не виконав свого обов'язку, передбаченого Законом України «Про адміністративну процедуру», - розпочати адміністративне провадження за заявою позивача про надання адміністративної послуги, розглянути і вирішити адміністративну справу, а також не виконав свій обов'язок стосовно створення умов для надання зазначеної адміністративної послуги.
В подальшому, позивачем у порядку адміністративного оскарження була подана скарга до вищого органу (суб'єкту управління) Міністерства фінансів України. В той же час, останній також не виконав свого обов'язку розпочати адміністративне провадження за скаргою позивача та безпідставно відмовив у розгляді скарги.
Вказані дії/бездіяльність і зумовили позивача звернутись до суду з даним позовом.
Отже, колегія суддів вважає, що, в даному випадку, розгляд цієї позовної заяви безпосередньо стосується протиправної, на думку позивача, бездіяльності відповідачів розпочати адміністративне провадження за заявою/скаргою позивача про надання адміністративної послуги, а не самої приватизації нерухомого майна та визнання за позивачем права на приватизацію цього майна, як помилково було вказано судом першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що даний спір є публічно-правовим та підсудний суду адміністративної юрисдикції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт надав до суду належні докази, які підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.
В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. ст. 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Мельничук В.П.
Швед Е.Ю.
Повний текст постанови виготовлений 15.08.2024.