Справа № 367/5517/24 Головуючий у 1-й інстанції: Лещенко О.В.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
14 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Маринчак Н.Є., Штульман І.В.,
за участю секретаря судового засідання Самородській Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу адвоката Ковальова Віктора Михайловича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 17 червня 2024 року про передачу за підсудністю адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ББА № 639827 від 03 червня 2024 року,
У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт) звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ББА № 639827 від 03 червня 2024 року.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17 червня 2024 року матеріали адміністративної справи № 367/5517/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ББА № 639827 від 03 червня 2024 року направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначив, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки право вибору територіальної підсудності, яке імперативно вказане у статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, належить позивачу і це процесуальне право не може бути обмежено. При цьому, право вибору компетентного суду при альтернативній підсудності справ закон залишає за позивачем. Тому, оскільки його місцем реєстрації є місто Ірпінь і позовну заяву подано за територіальною підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області, то саме цей суд має розглядати справу.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
09 серпня 2024 року від адвоката Ковальова В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надаючи правову оцінку питанню про наявність підстав для передачі справи за підсудністю до іншого суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
Позовна заява подається до відповідного суду з урахуванням правил предметної, інстанційної та територіальної юрисдикції (підсудності).
Спірним в даній правовій ситуації є питання визначення територіальної юрисдикції (підсудності), яке регулюється §3 глави 2 розділу І КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульовано статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною першою цієї статті передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 25 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо така особа немає місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.
Тобто, даний спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Вибір суду, якому саме територіально підсудна справа, є виключним правом позивача.
Приписи статті 25 КАС України пов'язують підсудність справи за вибором позивача з зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача.
З позовної заяви вбачається, що звертаючись до Ірпінського міського суду Київської області, позивач як адресу його реєстрації/проживання вказав: АДРЕСА_1 . Така сама адреса зазначена і в апеляційній скарзі.
Окрім того, ця адреса збігається із зазначеною в наявній в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_2 .
При цьому, слід зауважити, що приймаючи спірну ухвалу, суд першої інстанції вказав, що позивач зазначив як адресу його реєстрації: АДРЕСА_2 . В той же час встановлена судом першої інстанції адреса місця проживання/реєстрації належить представнику позивача - адвокату Ковальову Віктору Михайловичу.
Таким чином, оскільки позивач скористався своїм правом та наполягає на розгляді справи Ірпінським міським судом Київської області як судом, територіальна юрисдикція якого охоплює місце його перебування (проживання), колегія суддів дійшла висновку, що саме цей суд має вирішувати спір між сторонами.
Статтею 29 КАС України передбачені підстави та порядок передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого.
За цією нормою закону суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: 1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування); 2) при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 3) після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 5) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу; 6) однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду; 7) справа підлягає розгляду як зразкова у порядку, визначеному статтею 290 цього Кодексу.
Оскільки суд першої інстанції на власний розсуд визначив територіальну підсудність справи за місцем знаходження відповідача, без урахування вибору позивача, то застосування пункту 2 частини першої статті 29 КАС України та направлення справи за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва є помилковим.
Частиною другою статті 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції», в якому суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підстави, передбачені статтею 320 КАС України, для скасування його ухвали та направлення справи для продовження розгляду на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 308, 315, 320, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Ковальова Віктора Михайловича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 17 червня 2024 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Маринчак Н.Є.
Штульман І.В.
Повний текст постанови виготовлено 15.08.2024.