Справа № 640/22079/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
14 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Штульман І.В.
суддів: Маринчак Н.Є.,
Черпака Ю.К.,
при секретарі судового засідання Верес П.О.,
за участю: Дробчак Наталії Володимирівни - представника позивача; Білашової Катерини Валеріївни - представника відповідача;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Бюро економічної безпеки України про визнання незаконними та скасування наказів, -
14 грудня 2022 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовною заявою до Бюро економічної безпеки України (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування наказу від 06 жовтня 2022 року №270 "Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду";
- визнання протиправним та скасування наказу від 11 листопада 2022 року №525-к "Про звільнення ОСОБА_3 ";
- поновлення його на посаді заступника керівника департаменту - керівника відділу комплектування осіб, які мають спеціальне звання Департаменту персоналу Бюро економічної безпеки (далі - БЕБ) України.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
10 квітня 2023 року вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа розподілена судді Лисенко В.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року справу прийнято до провадження судді та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби у випадку скорочення посади державної служби є правом, а не обов'язком органу призначення, процедура звільнення має регулюватися законодавством, чинним на момент вчинення відповідної дії, питання доцільності і правомірності зміни структури та штатного розпису є правом роботодавця, а до спірних правовідносин повинні застосовуватися насамперед норми Закону України "Про правовий режим воєнного стану", а не положення Закону України "Про державну службу". За висновком суду першої інстанції, нормативно встановлена заборона переведення на інші посади державної служби осіб, призначених на посаду відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", унеможливлює покладання на БЕБ України обов'язку з пропонування ОСОБА_3 вакантних посад при звільненні його у зв'язку із скороченням посади державної служби.
Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, позивач ОСОБА_3 (надалі - апелянт), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправильно визначено співвідношення норм Закону України "Про державну службу" і Закону України "Про правовий режим воєнного стану", адже будь-яких змін щодо процедури звільнення державних службовців в умовах воєнного стану до статті 87 Закону України "Про державну службу" не внесено, а відтак його звільнення у зв'язку зі скороченням посади без пропонування іншої рівноцінної посади суперечить як нормам цього Закону, так і приписам Кодексу законів про працю України і міжнародному законодавству. Зазначив, що судом першої інстанції помилково ототожнено поняття "переведення державного службовця" та "пропозиція вакантних посад державної служби при звільненні", адже законодавством не заборонено повторно призначати особу на державну службу у порядку, визначеному частиною п'ятою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Позивач ОСОБА_3 вважає безпідставним застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин нечинної редакції статті 87 Закону України "Про державну службу" та роз'яснень Національного агентства України з питань державної служби, які її стосуються.
Відповідач заперечує проти апеляційної скарги у повному обсязі, з підстав зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Дробчак Н.В. підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі та просила її задовольнити.
Представник відповідача заперечує проти апеляційної скарги позивача ОСОБА_3 у повному обсязі з підстав, зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, мотивуючи це слідуючим.
З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судом першої інстанції, що позивача ОСОБА_3 , відповідно до наказу Бюро економічної безпеки України від 20 червня 2022 року №l84-к, призначено на посаду заступника керівника департаменту керівника відділу комплектування осіб, які мають спеціальне звання Департаменту персоналу Бюро економічної безпеки України, без конкурсного відбору з 21 червня 2022 року до дня призначення на цю посаду переможця конкурсного відбору, але на строк не більше 12 (дванадцяти) місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису у розмірі 40800 грн, зі збереженням раніше присвоєного 5 рангу державного службовця та встановленням випробування строком шість місяців.
Наказом Бюро економічної безпеки України №270 від 06 жовтня 2022 року "Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду" директор Бюро наказав:
1. Ліквідувати в структурі центрального апарату Бюро економічної безпеки України Департамент персоналу чисельністю 28 штатних одиниць.
2. Утворити в структурі центрального апарату Бюро економічної безпеки України Управління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці у складі:
- керівник Управління персоналу - 1 штатна одиниця;
- відділ проходження служби особами, які мають спеціальні звання, - 8 штатних одиниць;
- відділ проходження державної служби - 7 штатних одиниць;
- відділ організації підбору кадрів та професійного навчання - 7 штатних одиниць.
3. Збільшити чисельність Управління міжнародного співробітництва на 5 штатних одиниць, а саме:
- Відділ протоколу та міжнародної взаємодії Директора - на 3 штатні одиниці;
- Відділ багатостороннього співробітництва та міжнародних угод - на 2 штатні одиниці.
4. Затвердити зміни до структури Бюро економічної безпеки України особливого періоду, затвердженої наказом Бюро економічної безпеки України від 15 червня 2022 року №109 (зі змінами), що додаються.
5. Фінансовому управлінню внести зміни до Штатного розпису центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік, затвердженого наказом Бюро економічної безпеки України від 15 червня 2022 року №110 (зі змінами).
6. Департаменту персоналу після введення в дію змін до Штатного розпису центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду здійснити організаційні заходи відповідно до законодавства.
На підставі вищевказаного наказу директором Бюро економічної безпеки України було винесено наказ від 06 жовтня 2022 року №273 "Про введення в дію Переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік", яким встановлено введення в дію з 06 жовтня 2022 року Перелік змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік, затвердженого директором Бюро економічної безпеки України Вадимом Мельником 15 червня 2022 року та введеним в дію з 15 червня 2022 року зі змінами, затвердженими наказом Бюро економічної безпеки України від 12 липня 2022 року №140 "Про введення в дію переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік".
Листом БЕБ України від 14 жовтня 2022 року №1/13/0/12993-22 ОСОБА_3 попереджено про ліквідацію посади, яку він обіймає.
Наказом БЕБ України від 11 листопада 2022 року №525-к ОСОБА_3 звільнено з 14 листопада 2022 року із займаної ним посади заступника керівника департаменту - керівника відділу комплектування осіб, які мають спеціальне звання Департаменту персоналу Бюро економічної безпеки України, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" на підставі наказів Бюро економічної безпеки України від 06 жовтня 2022 року №270 "Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду" та №273 "Про введення в дію Переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік", листа погодження Міністра Кабінету Міністрів України, персонального попередження про наступне звільнення від 14 жовтня 2022 року №1/13/0/12993-22-22 з відміткою про ознайомлення та отриманням попередження 14 жовтня 2022 року.
Не погоджуючись із вищезазначеними наказами про внесення змін до структури центрального апарату БЕБ України особливого періоду та про звільнення, ОСОБА_3 звернувся до суду із цим позовом.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 06 жовтня 2022 року №270 "Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду", колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає слідуюче.
Наказом БЕБ України від 06 жовтня 2022 року №270 були внесені зміни до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України, а саме вирішено ліквідувати Департамент персоналу чисельністю 28 штатних одиниць, утворити Управління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці та збільшити чисельність Управління міжнародного співробітництва на 5 штатних одиниць.
У постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року по справі №519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року по справі №696/985/15-ц зазначено, що суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення.
Згідно статті 13 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.
Внаслідок ліквідації Департаменту персоналу чисельністю 28 штатних одиниць, було вирішено утворити Управління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці та збільшено чисельність Управління міжнародного співробітництва на 5 штатних одиниць.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 Закону України "Про Бюро економічної безпеки України" директор БЕБ України, зокрема, затверджує структуру центрального апарату.
З вказаного можна дійти висновку про наявність в такій ситуації дискреційних повноважень за директором Бюро економічної безпеки України щодо визначення структури центрального апарату в цілому та його окремих самостійних підрозділів.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 січня 2021 року по справі №753/9240/18, при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування наказу Бюро економічної безпеки України від 06 жовтня 2022 року №270 «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України під час особливого періоду».
Щодо визнання протиправним та скасування наказу відповідача БЕБ України від 11 листопада 2022 року №525-к "Про звільнення ОСОБА_3 ", колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає слідуюче.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про Бюро економічної безпеки України" діяльність БЕБ України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Закон України "Про центральні органи виконавчої влади", інші закони, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, а також Закон України "Про державну службу" застосовуються до БЕБ України та його працівників у частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною четвертою статті 19 указаного Закону визначено, що на державних службовців БЕБ України поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців БЕБ України відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Закон України "Про державну службу" визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Підстави для припинення державної служби визначені у статті 83 Закону України "Про державну службу", пунктом 4 частини першої якої передбачено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Приписи пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" визначають, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
За правилами частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення, на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Відповідно до частини другої статті 49-2 Кодексу законів про працю (далі-КЗпП) України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Частиною шостою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Отже, за наведеним вище правовим регулюванням підставою для попередження про звільнення та подальше звільнення державного службовця є, зокрема, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що наказом БЕБ України від 06 жовтня 2022 року №270 у структурі центрального апарату БЕБ України ліквідовано Департамент персоналу чисельністю 28 штатних одиниць. Утворено у структурі центрального апарату БЕБ України Управління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці. Цим наказом збільшено чисельність Управління міжнародного співробітництва на 5 штатних одиниць та затверджено зміни до структури БЕБ України особливого періоду, затвердженого наказом БЕБ України від 15 червня 2022 року №110.
Наказом БЕБ України від 06 жовтня 2022 року №273 введено в дію з 06 жовтня 2022 року Перелік змін у Штатному розписі центрального апарату БЕБ України особливого періоду на 2022 рік.
Тобто, внаслідок ліквідації у структурі центрального апарату БЕБ України Департаменту персоналу та утворення Управління персоналу, в останньому структурному підрозділі БЕБ України зменшено чисельність персоналу на 5 штатних одиниць.
Щодо посилання позивача ОСОБА_3 на те, що у штатному розписі Центрального апарату БЕБ України взагалі не відбулося скорочення посад, а мало місце їх формальне перейменування, що свідчить про умисні дії, спрямовані виключно на звільнення працівників, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити слідуюче.
Верховний Суд у постановах від 12 червня 2019 року по справі №297/868/18 (провадження №61-393св19), від 28 квітня 2021 року по справі №373/2133/17 (провадження №61-8393св20) зазначив, що право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції, проаналізувавши накази БЕБ України від 06 жовтня 2022 року №270 та №273, правильно встановив, що внаслідок ліквідації Департаменту персоналу чисельністю 28 штатних одиниць було вирішено утворити Управління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці та збільшено чисельність Управління міжнародного співробітництва на 5 штатних одиниць.
Відповідно до абзацу п'ятого частини першої статті 14 Закону України "Про Бюро економічної безпеки України" структура, штатний розпис БЕБ України, положення про структурні підрозділи центрального апарату та територіальних управлінь, посадові інструкції працівників БЕБ України затверджуються директором БЕБ України.
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан.
Режим воєнного стану регламентовано Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII), який визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №389-VIII правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України №64/2022.
Згідно частини п'ятої статті10 Закону №389-VIII у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.
Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (стаття 1).
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачені статтями 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.
В період дії воєнного стану обмежуються конституційні права і свободи людини і громадянина, зокрема, щодо можливості переведення державних службовців на інші посади державної служби, якщо такі службовці були призначені без конкурсного відбору в період дії воєнного стану.
На підставі вищенаведеного та враховуючи, що позивач ОСОБА_3 був призначений без конкурсного відбору на посаду заступника керівника департаменту керівника відділу комплектування осіб, які мають спеціальне звання Департаменту персоналу Бюро економічної безпеки України у період дії воєнного стану, переведення на іншу посаду не могло бути реалізовано у зв'язку з дією на території України правового режиму воєнного стану.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 Закону №389-VIII нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону, а тому частина третья статті 87 Закону України "Про державну службу", яка визначає чітку послідовність дій роботодавця у разі переведення працівника та вивчення його переважних прав, в даному випадку не може бути застосована, оскільки суперечить положенням Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Закон №389-VIII містить заборону переведення працівників призначених без конкурсного відбору на інші посади державної служби. Відповідно, якщо переведення обмежене дією режиму воєнного стану, вивчення переважних прав нівелюється прямою заборону вказаного вище закону про неможливість переведення.
При цьому, відповідно до позиції Національного агентства України з питань державної служби, викладеній на офіційному веб-сайті у розділі «Відповіді на запитання, що надходили від служб управління персоналом щодо призначення осіб на посади державної служби під час воєнного стану» (питання 7 - чи можна перевести на іншу посаду державної служби державного службовця, призначеного відповідно до змін, передбачених Законом №259, тобто без конкурсу) вбачається, що оскільки ч.5 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» містить імперативну заборону на переведення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, призначених в період воєнного стану без конкурсів, то переведення таких осіб на будь-які інші посади державної служби або служби в органах місцевого самоврядування не допускається. При цьому, після відновлення конкурсів на посади державної служби, у разі визначення державного службовця, призначеного в період дії воєнного стану відповідно згаданих змін, переможцем конкурсу на посаду, яку він займає, або на іншу посаду державної служби, його необхідно буде звільнити і призначити без застосування інструменту переведення. Таким чином, доводи позивача в цій частині суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованими, з огляду на урегульованість дій роботодавця у період дії воєнного стану під час застосування пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
За таких обставин, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає помилковими посилання позивача ОСОБА_3 на неврахування судом фактично "штучної" зміни у штатному розписі центрального апарату БЕБ України, а отже наказ про звільнення ОСОБА_3 прийнято відповідачем правомірно.
Позовні вимоги ОСОБА_3 про поновлення на посаді є похідними від вимоги про визнання наказу про звільнення протиправним та його скасування, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.
Апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_3 висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає його апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: Н.Є. Маринчак
Ю.К. Черпак
Повний текст постанови складено: 15 серпня 2024 року