Справа № 580/3127/24 Головуючий у І інстанції - Рідзель О.А.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
14 серпня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Василенка Я.М., Костюк Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі за адміністративним Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівл» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівл» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 15 січня 2024 року № 811/Ж10/25-01-04-07-12/115, № 814/Ж10/25-01-04-07-12/116.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що спірні податкові повідомлення-рішення суперечать чинним нормам податкового законодавства, прийняті Відповідачем за результатами перевірки, яка проведена з порушенням порядку її проведення, у зв'язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню в силу своєї протиправності.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.01.2024 № 811/Ж10/25-01-04-07-12/115 та № 814/Ж10/25-01-04-07-12/116.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Чернігівській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Також Головним управлінням ДПС у Чернігівській області вказано, що за результатами камеральної перевірки встановлено порушення Позивачем вимог п. 187.1. ст. 187, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України та вимог «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 року № 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 № 159/28289. У зв'язку з чим вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівл» з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) щодо виявлених помилок (порушень) за січень 2021 року, за лютий 2021 року, за липень 2021 року, за результатами якої складено акт від 04.12.2023 № 12245/Ж5/25-01-04-07-11, в якому встановлено порушення Позивачем вимог Податкового кодексу України, а саме: п. 187.1. ст. 187, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України та вимог «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.
Вказане порушення призвело до:
- заниження рядку 18 Декларації з податку на додану вартість за січень 2021 року, а саме позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету на суму в розмірі 663 784 грн;
- заниження рядку 18 Декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року, а саме: позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету на суму в розмірі 231 651 грн;
- заниження рядка 18 Декларації з податку на додану вартість за липень 2021 року, а саме позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету на суму в розмірі 316 796 грн;
- завищення р.21 Декларації з податку на додану вартість за серпень 2022 року, а саме суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) в розмірі 162 359 грн.
На підставі викладеного, Відповідачем встановлено, що Позивачем занижено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1 212 231 грн та завищено залишок від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду декларації з податку на додану вартість на 162 359 грн.
На підставі акта камеральної перевірки ГУ ДПС в Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2024 року:
- № 811/Ж10/25-01-04-07-12/115, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 333 454,10 грн, з яких 1 212 231,00 грн нараховано за податковими зобов'язаними та 121 223,10 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- № 814/Ж10/25-01-04-07-12/116, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 162 359,00 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення Відповідача протиправними, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки перевірка Позивача проведена з порушенням процедурних вимог ПК України, така перевірка відсутня як юридичний факт, що свідчить про відсутність в контролюючого органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками здійснення цієї перевірки.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками камеральної перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - Податковий кодекс).
Згідно зі статтею 75 Податкового кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1).
Предметом камеральної перевірки також можуть бути:
- своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);
- своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;
- своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;
- повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";
- своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;
- своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;
- своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;
- своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;
- своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;
- своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;
- своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Статтею 76 Податкового кодексу визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (пункт 76.1). Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2). Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (пункт 76.3).
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 16 січня 2024 року у справі № 440/2547/22, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.
А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.
Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.
Тобто, у випадку, якщо для висновку про заниження податкових зобов'язань необхідним є дослідження безпосередньо первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, питання достовірності, повноти нарахування і сплати податку підлягає перевірці шляхом проведення документальної перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 812/872/17, від 06 березня 2019 року у справі № 809/911/17, від 09 серпня 2022 року у справі № 640/23486/21.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за висновками акта перевірки, уточнюючим розрахунком ПДВ за січень 2021 року Позивачем задекларовано податкове зобов'язання в розмірі 228 056,00 грн. Проте, за даними ЄРПН Позивачем, як постачальником, здійснено реєстрацію податкових накладних у січні 2021 року на суму ПДВ 891 840,24 грн, з них зареєстровано на суму ПДВ 794 567,58 грн, та реєстрацію зупинено на суму 97 272,66 грн. Відхилення між податковою звітністю за січень 2021 року та даними ЄРПН становить 663 784,24 грн.
Уточнюючим розрахунком ПДВ за лютий 2021 року Позивачем задекларовано податкове зобов'язання в розмірі 162 479,00 грн. Проте, за даними ЄРПН Позивачем, як постачальником, здійснено реєстрацію податкових накладних у лютому 2021 року на суму ПДВ 394 129,88 грн, з них зареєстровано на суму ПДВ 231 650,84 грн, та реєстрацію зупинено на суму 162 479,04 грн. Відхилення між податковою звітністю за лютий 2021 року та даними ЄРПН становить 231 650,88 грн.
Уточнюючим розрахунком ПДВ за липень 2021 року Позивачем задекларовано податкове зобов'язання в розмірі 278 606,00 грн. Проте, за даними ЄРПН Позивачем, як постачальником, здійснено реєстрацію податкових накладних у липні 2021 року на суму ПДВ 757 761,39 грн, з них зареєстровано на суму ПДВ 479 155,43 грн, та відмовлено за рішенням комісії 78 056,47 грн. Відхилення між податковою звітністю за липень 2021 року та даними ЄРПН становить 479 155,39 грн.
Отже, висновок контролюючого органу ґрунтується на даних інформаційних систем, проте не є достатнім для висновку саме про заниження Позивачем податкових зобов'язань, зокрема, у відповідному звітному періоді, оскільки для такого висновку необхідною є перевірка обставин та змісту відповідних господарських операцій.
Таким чином, Відповідач, виявивши розбіжність між даними ЄРПН і даними, які зазначені у податковій декларації, повинен був перевірити, чи виникли у спірному періоді у Позивача податкові зобов'язання, тобто, чи вчинялися ним оподатковувані операції у спірний період, що є можливим лише під час проведення документальної перевірки, оскільки передбачає здійснення аналізу первинних документів.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що під час проведення камеральної перевірки контролюючим органом вчинено дії, які є предметом документальної перевірки, з чим погоджується і колегія суддів.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
Обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення такого спору, й підлягають першочерговому дослідженню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 640/12406/19.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 січня 2024 року № 811/Ж10/25-01-04-07-12/115, № 814/Ж10/25-01-04-07-12/116, з чим погоджується і колегія суддів.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення адміністративного позову.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Чернігівській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Я.М. Василенко
Л.О. Костюк