"11" жовтня 2010 р.Справа № 29/145-10-3527
За позовом Українсько-болгарського підприємства „Вітінформ” (товариство з обмеженою відповідальністю)
до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз”
про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 1000, 00 грн.
Суддя Аленін О.Ю.
Представники:
Від позивача: Воскобойников В.О. - директор;
Від відповідача: Кураніна Е.С. - довіреність;
СУТЬ СПОРУ: Українсько-болгарське підприємство „Вітінформ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Одесагаз", в якому просить зобов"язати відповідача відновити дію договору № 000458 від 01.02.2010р. по постачанню природного газу на об'єкт позивача та стягнути з відповідача за моральну шкоду, нанесену позивачу пов'язану із відключенням від газових мереж суму 1000, 00 грн.
03.04.2010р. позивач уточнив позовні вимоги, відповідно до яких позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати договір № 000458 від 01.02.2010р. п. 2 по постачанню та транспортуванню природного газу розподільчими газопроводами на об'єкт позивача, стягнути з відповідача не отриманий позивачем прибуток (упущену вигоду) в сумі 1568, 00 грн., матеріальний збиток в сумі 882, 34 грн., компенсацію за моральну шкоду в сумі 9590, 00 грн.
Відповідач відзив на позов не представив, у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив.
01.02.2010р. між Українсько-болгарським підприємством „Вітінформ” та ВАТ по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” укладено договір на постачання та транспортування природного газу та технічне обслуговування газового обладнання.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язується поставити та транспортувати від ГРС до споживача природний газ у обсягах, зазначених у п. 2.1 даного договору., а позивач зобов'язується забезпечити своєчасну оплату за споживання природного газу та оплату послуг по постачанню, транспортуванню природного газу та обслуговуванню газового обладнання.
Відповідно до п. 2 договору, відповідач здійснює постачання природного газу розподільчими газопроводами у обсязі 5,3 тис м куб на рік.
Оплата за споживання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок відповідача 100% вартості газу, який запланований для поставки у наступному місяці, не пізніше ніж за 7 календарних днів до початку поставки газу. При невиконанні споживачем даних умов щодо попередньої оплати -Облгаз не здійснює постачання газу споживачу (п.6 договору).
Відповідно п. 7.2 даного договору за несвоєчасну оплату послуг по постачанню, транспортуванню природного газу та обслуговуванню газового обладнання у строки, зазначені в п. 6 даного договору, споживач сплачує на користь Облгазу, крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. У разі наявності заборгованості у споживача, Облгаз має право припинити постачання газу, а споживач сплачує борг з урахуванням його збільшення внаслідок інфляції та відсотків річних.
08.02.2010р. позивачу виставлено рахунок-фактура № 000458/1/3/1, згідно якого відповідач продав 2.912 куб.м. газу .
08.04.2010р. відповідачем виставлений новий рахунок-фактура, згідно якого позивач повинен оплатити за 3000 куб. м газу як за технічне обслуговування газового обладнання в сумі 7 797, 77 грн.
Позивач свої зобов'язання за договором № 000458 від 01.02.2010р. не виконав, рахунки-фактури № 000458/1/3/1 від 08.02.2010р. та № 000458/3/3/1 від 08.04.2010р., виставлені відповідачем не сплатив, оскільки вважає їх невідповідними до укладеного договору № 000458 від 01.02.2010р.
У зв'язку з чим, відповідач припинив постачання газу на об'єкт позивача, про що свідчить акт про відключення від 28.07.2010р.
Виходячи з матеріалів справи, на підставі чинного законодавства України, суд дійшов до такого висновку.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 3.2.5 договору передбачено, що відповідач має право скоротити або припинити транспортування газу споживачу у випадках передбачених „Правилами подачі та використання газу в народному господарстві України”, розділ 9, п.9.1-9.8 та у випадках запланованих капітальних ремонтів газових мереж, на час під єднання газових мереж у встановленому порядку, під час аварій і невідкладних ремонтних роботах та для запобігання аварій в газовому господарстві.
Згідно п. 9.1.1 Правил подачі та використання газу в народному господарстві України
підприємствам-споживачам природного газу обмежується або припиняється подавання природного газу у випадках: несвоєчасних розрахунків за використаний природний газ.
Позивач зазначив, що відповідач порушив п. 2 договору на постачання та транспортування природного газу № 000458 від 01.02.2010р., відключивши позивача від мереж газопостачання, пояснюючи це тим, що у позивача виник борг по цьому договору в сумі 7797, 77 грн.
Судом не встановлено та відповідачем не доведено у належний спосіб про те, що заборгованість в сумі 7797, 77 грн., через яку припинено постачання газу на об'єкт позивача виникла на підставі договору на постачання природного газу від 01.02.2010р. № 000458.
Враховуюче вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач, відключенням від газопостачання позивача, відмовився в односторонньому порядку від виконання договору, чим порушив вимоги ст. 193 ГК України.
Таким чином, позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача виконати договір № 00458 від 01.02.2010р. п. 2 по постачанню та транспортуванню природного газу розподільчими газопроводами на об'єкт позивача (кафе-бар, що знаходиться за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 53) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача не отриманого позивачем прибутку (упущеної вигоди) в сумі 1568 грн., матеріального збитку в сумі 882, 34 грн., компенсації за моральну шкоду в сумі 9590,00 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Згідно з розрахунком розміру збитків, який наданий позивачем до вказаної заяви про уточнення позовних вимог, збитки що спричинені позивачу внаслідок відключення його від газопостачання складають 882, 34 грн., не отриманий прибуток (упущена вигода) - прибутки, які отримав би позивач при звичайних умовах господарського обороту, якщо б права позивача не були б порушені, складає 1568, 00 грн.. та матеріальна компенсація моральної шкоди, у зв'язку з тим, що відповідач поставив позивача у положення, при якому у позивача виникли проблеми із-за припинення роботи кафе-бару, із-за відсутності постачання газу і неможливості виготовлення їжі, колектив залишався без заробітної плати і була нанесена моральна шкода складає 9590, 00 грн.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з вимогами ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Вимогами ч.1 ст.225 ГК України також передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається в т.ч. неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Відповідно до вимог ч.1 ст.226 ГК України Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
У ч.3 ст.226 ГК України передбачено, що сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
Вимогами ч.1 ст.22 ЦК України також передбачено, що особа, які завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а в силу вимог п.2 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є в т.ч. доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
При цьому за загальним правилом підставою для застування такої міри цивільної відповідальності як відшкодування збитків, являється наявність повного складу правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками; вина правопорушника.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).
Надані позивачем звіти про доходи кафе-бару за три місяці, у розумінні вимог ст.34 ГПК України не може бути визнано судом належним доказом, так як не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і наслідками, що наступили у позивача.
Позивачем не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідною умовою для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків, та відшкодування моральної шкоди .
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонам та іншим учасникам судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення не отриманого позивачем прибутку в сумі 1568, 00 грн.. матеріального збитку в сумі 882, 34 грн., компенсацію за моральну шкоду в сумі 9590. 00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки, при поданні позовної заяви та уточнень до неї позивачем не сплачено державне мито за вимогами немайнового характеру, з позивача підлягає стягненню до державного бюджету державне мито в сумі 85 грн.
Державне мито у спорі та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” виконати договір № 00458 від 01.02.2010р. п. 2 по постачанню та транспортуванню природного газу розподільчими газопроводами на об'єкт позивача (кафе-бар, що знаходиться за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 53).
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” (65003, м. Одеса, вул. Дарія, 1; код ЄДРПОУ 03351208) на користь Українсько-болгарського спільного підприємства „Вітінформ” (товариство з обмеженою відповідальністю) (65023, м. Одеса, вул.. Новосельського, 75; код ЄДРПОУ 20932415) державне мито 85, 00 грн. та 118, 00 грн. за ІТЗ судового процесу.
5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” (65003, м. Одеса, вул.. Дарія, 1; код ЄДРПОУ 03351208) на користь держави на р/р 31114095700008 отримувач УДК в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача УДК в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22090200 державне мито в сумі 85, 00 грн. -через ДПІ в Приморському р-ні м. Одеси.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.10.2010р.
Суддя