15 серпня 2024року м. Київ
Справа № 377/661/23
Провадження № 22-ц/824/7448/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
сторони: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк
«ПриватБанк»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційного банка «ПриватБанк» - Ніколаєнко Олени Миколаївни на рішення Славутицького міського суду Київської області від 22 грудня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
06 серпня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 24 листопада 2006 року між АТ КБ «ПриватБанк»
і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № K3H0RX05043120, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 834,59 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.
У порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов?язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 10 березня 2023 року утворилась заборгованість в розмірі 111 062,26 грн, яка складається з: 0,00 грн - заборгованість за кредитом; 49 170,22 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 736,20 грн - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;
61 155,84 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Звертають увагу на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом.
АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 50 056,61 грн, яка складається
з: 49 170,22 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 736,20 грн - заборгованість по комісії за користуванням кредитом та 150,19 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 12 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання у справі.
У відзиві на позовну заяву, відповідач просив у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи це тим, що позивач пропустив строк позовної давності.
Рішенням Славутицький міського суду Київської області від 22 грудня 2023 року
в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки позивач вказує що станом на 10 березня 2023 року заборгованість за кредитом становить 0,00 грн, тобто відсутня, розрахунку стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом на суму 50 056,61 грн суду не надав, суд дійшов висновку про недоведеність заявлених вимог.
19 січня 2024 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Ніколаєнко О. М. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати Славутицький міського суду Київської області від 22 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач до суду надав копію заяви від
24 листопада 2006 року, в якій відповідач особистим підписом погодився з тим, що анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, складають між ними та позивачем договір про надання банківських послуг; він ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить його підпис на заяві. Відсутність підпису на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору. В анкеті-заяві сторони погодили базову процентну ставку - 1 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. Вказує, що питання про повернення кредиту відповідачем повинно вирішуватись не на підставі Умов та правил надання банківських послуг, а на підставі підписаної позичальником заяви, в якій передбачено розмір процентної ставки за користування кредитом.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 25 січня 2024 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу Верланову С. М.
Листом Київського апеляційного суд увід 26 січня 2024 року витребувано
з Славутицького міського суду Київської області матеріали справи № 377/661/23.
08 лютого 2024 року матеріали справи № 377/661/23 надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника АТ КБ «ПриватБанк» - Ніколаєнко О. М. на рішення Славутицького міського суду Київської області від
22 грудня 2023 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року закінчено проведення підготовчих дій. Призначено справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до розгляду без повідомлення учасників в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 липня 2024 року апеляційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Стрижеусу А. М.
09 березня 2024 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Славутицького міського суду Київської області від 22 грудня 2023 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що позивач не надав пояснення щодо суми заборгованості. Вказує, що не відмовляється від сплати заборгованості зв кредитом, але суто в межах наданих йому коштів в розмірі 3 834,59 грн. Звертає увагу на пропуск позивачем строку позовної давності.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.
Встановлено, що 24 листопада 2006 року між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 підписано анкету позичальника № K3H0RX05043120, за умови якої ОСОБА_1 отримав строковий кредит у сумі 3 834,60 грн на строк з 24 листопада 2007 року до 24 листопада 2007 року включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 61,35 грн та одноразової винагороди за надання фінансового інструмента у розмірі 348,60 грн в обмін на забов?язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії зазначені в заяві та умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) строки.
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що він ознайомився з умовами кредитування, які були надані йому в письмовій формі та підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування.
Відповідач також підтвердив, що він згоден, що ця заява разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Тарифами складає між ним і Банком кредитно-заставний договір.
На підтвердження укладення кредитного договору АТ КБ «ПриватБанк» подало копію анкети позичальника від 24 листопада 2006 року (т. 1, а. с. 29), Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (т. 1, а. с. 7-10) .
ОСОБА_1 свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого за розрахунком банку станом на 10 березня 2023 року утворилась заборгованість в розмірі 111 062,26 грн, яка складається з: 0,00 грн - заборгованості за кредитом; 49 170,22 грн - заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 736,20 грн - заборгованості по комісії за користування кредитом; 61 155,84 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов?язань за договором.
Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 , на свою користь заборгованість в розмірі 50 056,61 грн, з яких: 49 170,22 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 736,20 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом; 150,19 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов?язань за договором.
На підтвердження вказаної заборгованості позивач надав розрахунок заборгованості (т. 1, а. с. 5-6) і виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 24 листопада 2006 року до 16 листопада 2023 року (т. 2, а. с. 8-202).
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з?ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що 24 листопада 2006 року між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № K3H0RX05043120, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 834,59 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідач не заперечує.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України, в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У статті 526 ЦК України, в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, передбачено, що Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України
Вирішуючи спір, суд першої інстанції наведеного не врахував, не звернув уваги на те, що відповідач у відзиві на позов визнав факт укладення між сторонами кредитного договору та отримання кредитних коштів, дійшов до неправильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки з матеріалів справи відомо, що сторони у кредитному договорі від 24 листопада 2006 року № K3H0RX05043120 узгодили як тіло кредиту так і проценти за користування кредитом.
Доказів того, що відповідач виконав умови кредитного договору в матеріалах справи немає, контррозрахунку на спростування нарахованої банком заборгованості не надав, за таких обставин колегія судів прийшла до висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених вимог.
Разом з цим, заперечуючи проти заявлених позовних вимог ОСОБА_1 просив застосувати позовну давність.
Відповідно до статті 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини першої статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
З матеріалів справи відомо, що кредитний договір № K3H0RX05043120 між сторонами укладено 24 листопада 2006 року.
За умова вказаного кредитного договору, ОСОБА_1 отримав строковий кредит у сумі 3 834,60 грн на строк з 24 листопада 2007 року до 24 листопада 2007 року включно. Умови щодо автоматичної пролонгації кредитного договору сторони не узгоджували.
За таких обставин враховуючи те, що строк кредитного договору закінчився
24 листопада 2007 року, і з 25 листопада 2007 року розпочав перебіг трирічний строк позовної давності, який закінчився 25 листопада 2010 року, а з цим позовом АТ КБ «ПриватБанк» до суду звернулось лише 06 серпня 2023 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, колегія суддів дійшла висновку про відмову
в задоволенні позову у зв?язку з пропуском позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.
Аргументи сторони позивача про те, що строк позовної давності було перервано 27 червня 2020 року шляхом внесення відповідачем коштів на погашення заборгованості є безпідставними, з огляду на таке.
У постановах Верховного Суду від 19 квітня 2024 року у справі № 518/776/20 (провадження № 61-3850св24) та від 01 серпня 2024 року у справі № 209/3622/21 (провадження № 61-2635св24) зроблено висновок, що «перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).
Тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності. Аналогічний по суті висновок зроблено
в постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996цс16».
Оскільки за обставин цієї справи позовна давність розпочала свій перебіг з 25 листопада 2007 року і закінчилась 25 листопада 2010 року, а часткове погашення заборгованості було здійснено 27 і 28 червня 2020 року, тобто поза межами позовної давності, то переривання строку позовної давності не відбулось.
Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом повно, але допущено неповноту мотивації відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Славутицького міського суду Київської області від 22 грудня 2023 року слід змінити в мотивувальній його частині, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Славутицького міського суду Київської області від 22 грудня 2023 року слід залишити без змін.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки зміна мотивувальної частини судового рішення не вплинула на обсяг вирішених позовних вимог, підстав для нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Славутицького міського суду Київської області від 22 грудня 2023 року змінити, викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Славутицького міського суду Київської області від 22 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О.І. Шкоріна