Постанова
Іменем України
15 серпня 2024 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/13956/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Вишгородського районного суду Київської області
від 10 травня 2024 року
в складі судді Рудюка О. Д.
у цивільній справі №363/4897/23 Вишгородського районного суду Київської області
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про стягнення аліментів,
У вересні 2023 року ОСОБА_2 , посилаючись на те, що заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.06.2023 стягнуто аліменти з відповідача на двох дітей у розмірі 1/3 усіх доходів лише до повноліття старшої дитини, тобто до 26.08.2023, звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання молодшої дитини в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
Зазначала, що заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.06.2023 у справа №759/5427/23, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей задоволено частково. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 24.03.2023 року і до повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3.
Вважала, що даним рішенням аліменти на обох дітей можуть стягувалися лише до 26.08.2023, тобто повноліття старшої дитини, а молодший син, якому на момент повноліття старшої доньки буде лише 15 років і 7 місяців втратить право отримувати аліменти, тому вона звернулася до суду із вказаним позовом.
Відповідач позов не визнав та з тих підстав, що аналогічна справа між тими самими сторонами з того самого предмету спору та з тих самих підстав розглядалася у Святошинському районному суді м. Києва та рішення у справі №759/5427/23 набрало законної сили, просив закрити провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права, ухвалене при неповному встановленні дійсних обставин справи та внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, наданих сторонами.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не з'ясував факт наявності у відповідача інших дітей. Також не враховано стан здоров'я, матеріальне становище платника аліментів, наявність рухомого, нерухомого майна, складу сім'ї, доходів позивачки, тощо.
Суд першої інстанції проігнорував ряд клопотань відповідача. А саме його клопотання від 05.03.2024 про закриття провадження у справі, адже у Святошинському районному суді м. Києва розглядалася справа між тими самими сторонами, з того самого предмету спору та з тих самих підстав та рішення набрало законної сили.
Суд також проігнорував його клопотання про неможливість прибуття у судове засідання та закриття провадження у справі від 16.04.2024 та клопотання про зупинення провадження у справі від 01.05.2024.
За наведених обставин просив скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10.05.2024 та ухвалити нове судове рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд його апеляційної скарги на рішення суду від 10.05.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а. с. 214-215, 218).
Позивачка також належним чином повідомлена про розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення суду від 10.05.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а. с. 214, 216-217).
Заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_2 подала відзив, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зазначила, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.04.2024 стягнуто аліменти з відповідача на утримання двох дітей до настання повноліття старшою дитиною, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому посилання скаржника про те, що у різних судах розглядалися справи з одним і тим предметом та з одних підстав є помилковими.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з копії свідоцтва про одруження НОМЕР_1 виданого 21.08.2004, ОСОБА_1 21.08.2004 уклав шлюб з ОСОБА_2 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 », актовий запис №8.
Судом встановлено, що у шлюбі народилось двоє дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 08.09.2005, яка є повнолітньою, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 виданого 31.01.2008.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.12.2012 шлюб, зареєстрований 21.08.2004 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в Уланівській сільській раді Хмельницького району Вінницької області, актовий запис №8 - розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_5 змінено на дошлюбне « ОСОБА_6 », прізвище ОСОБА_1 - залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справ із підстав, передбачених п. 3. Ч. 1 ст. 255 ЦПК України в ухвалі від 10.05.2024 місцевий суд виходив з того, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.04.2024 у справі №759/5427/23, аліменти з ОСОБА_1 стягувалися до повноліття старшої дитини, а саме до 26.08.2023 та з урахуванням постанови державного виконавця від 20.12.2023 про закінчення виконавчого провадження, а тому суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі.
Колегія судді не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у березні 2023 року звернулася до Святошинського районного суду м. Києві із позовом, у якому просила призначити до стягнення щомісяця з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з для пред'явлення позову до суду і до досягнення кожною дитиною повноліття.
27.06.2023 заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/5427/23 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей задоволено частково. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 24.03.2023 і до повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 . В іншій частині позов залишено без задоволення.
Отже, заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.06.2023 у справі №759/5427/23, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів на обох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з урахуваннямч. 3 ст. 183 СК України визначено стягнення аліментів у такому розмірі до повноліття старшої дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 Сімейного Кодексу України якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Таким чином позивач, помилково вважала, що вищезазначеним судовим рішенням у справі №759/5427/23 позбавлено права на стягнення аліментів на молодшу дитину, адже з настанням повноліття старшою дитиною, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, тобто за вирахуванням частки 1/3 старшої дитини, після її повноліття на молодшу дитину має стягуватися 1/6 частка.
Посилання суду в ухвалі про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі на закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №759/5427/23, виданого 11.09.2023, є помилковим з огляду на наступне.
11.12.2023 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.06.2023 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей задоволено. Заочне рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей скасовано і призначено справу до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
20.12.2023 постановою державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №759/5427/23 виданого 11.09.2023 Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів доходу боржника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.03.2023 року і до досягнення повноліття ОСОБА_7 (а. с. 85).
Підставою для закінчення виконавчого провадження стало скасування заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/5427/23 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2023.
09.04.2024 рішенням Святошинського районного суду м. Києва, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей задоволено частково. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 24.03.2023 року і до повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 . В іншій частині позов залишено без задоволення.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши на час відкриття провадження у даній справі наявність обставин існування судового рішення, яке набрало законної сили, про стягнення аліментів з відповідача на двох дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку до досягнення старшою дитиною повноліття та обставин набрання законної сили рішенням Святошинського районного суду м. Києві від 09.04.2024, яким переглянуто заочне рішення та ухвалено аналогічне рішення, помилково дійшов висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі.
Оскільки за рішенням Святошинського районного суду м. Києві від 09.04.2024, яке набрало законної сили стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 24.03.2023 року і до повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 , що свідчить про те, що вказаним рішенням вирішено питання стягнення аліментів і на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).
У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».
Таким чином, на час звернення до суду з даним позовом про стягнення аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , набрало законної сили заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.06.2023 у справі №759/5427/23 і на час ухвалення судового рішення у даній справі 10.05.2024, набрало законної сили рішення Святошинського районного суду м. Києві від 09.04.2024 у справі №759/5427/23, яке було переглянуто за заявою відповідача та ухвалено аналогічне рішення, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому провадження у справі підлягає закриттю, з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №347/2115/17 зазначено, що закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили».
Станом на день розгляду даної справи у справі №759/5427/23 рішення вже набрало законної сили.
Отже, за встановлених судом обставин дана позовна заява не може бути залишена без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України.
В даному випадку судом встановлено, що між сторонами набрало законної сили рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Враховуючи наведені обставини, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 3 статті 255 ЦПК України.
Таким чином, знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги, що судом не враховано набрання законної сили рішенням суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Оскільки скаржник в апеляційній скарзі просив зменшити розмір аліментів, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позову.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в силу ст. 377 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасуванням судового рішення та закриттям провадження у справі, а позивачка, в силу положень п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, то в силу положень ч. 7 ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1610,40 грн, сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги, компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - закрити з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Компенсувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська