Справа № 754/15930/23 Головуючий у І інстанції Грегуль О.В.
Провадження №22-ц/824/9612/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
15 серпня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргоюпредставника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Істамової Ірини Володимирівни на рішенняДеснянського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого боржника ОСОБА_2 , який за життя належно не виконав договірних кредитних зобов'язань за анкетою-заявою про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 06.04.2011.
Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Позичальник ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом позичальника у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення позичальника щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді, а також наказом банку про їх затвердження.
При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua.
Вважає, що дія договору підтверджується фактом користування позичальником картковим рахунком та використанням кредитних коштів. Виконання позичальником договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.
Відповідно до виявленого бажання позичальнику було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, та надано у користування кредитну картку, номери та строк дії отриманих карток зазначено у довідці про отримані картки.
В подальшому розмір кредитного ліміту був збільшений до 43 000 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.
Позичальник зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів шляхом внесення коштів на картковий рахунок щомісячними платежами у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу, але в процесі користування коштами не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним зобов'язанням.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. На дату смерті заборгованість позичальника становить 41 503, 16 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту, а спадкоємцем на час відкриття спадщини є відповідач - ОСОБА_1 .
На виконання вимог ч. 3 ст. 1281 ЦК України, позивачем 15.03.2023 року була направлена претензія кредитора до Пятнадцятої київської державної нотаріальної контори та 06.04.2023 року отримано відповідь, в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до приватного нотаріуса Лазарева Л.І., за місцем заведення спадкової справи, та 06.04.2023 року отримана відповідь, що спадкоємцем (ями) померлого позичальника є ОСОБА_1
09 травня 2023 року до спадкоємців було направлено лист - претензію, про погашення боргу спадкодавця, проте заборгованість погашена не була.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 41 503,16 грн за кредитним договором № б/н від 06.04.2011р. та вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року в задоволенні позову акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також, що рішення прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без надання належної оцінки доказам по справі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги, зазначено, що відмовляючи в задоволені позовних вимог, судом помилково вказано, що обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає вимогам ч. 2 ст. 1282 ЦК України.
Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.
В апеляційній скарзі звертає увагу на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2019 року в справі № 636/2727/16, у постанові від 25 квітня 2018 року по справі № 645/3265/13-ц.
За системно-логічним змістом наведених вище норм матеріального права та ч. 2 ст. 1282 ЦК України випливає, що кредитор не позбавлений можливості у разі відмови спадкоємців від обов'язкового одноразового платежу, пред'явити вимогу про стягнення цієї суми, яка судом стягується з урахуванням вартості прийнятого спадкового майна, звернення стягнення на яке, при наявності рішення суду, буде здійснено в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Даний висновок міститься в ухвалі ВСУ від 27.11.2013 по справі 6-26746св13, в ухвалі ВСУ від 05.02.2014 по справі № 6-47196св 13.
Отже, саме Банку належить право вибору захисту свого порушеного права, чи то звернення стягнення на майно спадкоємця, чи то стягнення заборгованості зі спадкоємця.
Вказує, що оскільки на час подання позовної заяви відомостей щодо вартості і розміру спадкового майна у позивача не було, то позовна заява і була подана саме щодо стягнення заборгованості за кредитним договором спадкодавця.
Стягнення заборгованості спадкодавця в межах вартості майна одержаного у спадщину, а не накладення стягнення на майно, не суперечить положенням чинного законодавства.
Також звертає увагу, що з урахуванням предмету спору у зазначеній справі, до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Дана позиція викладена Верховним судом в постановах від 26.10.2022 року по справі № 336/437/21, від 17.08.2022 року по справі № 765/6174/16-4 від 24.11.2021 року по справі № 615/473/20, від 18.09.2019 року по справі № 640/6274/16-ц.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6 місячного строку з часу відкриття спадщини не заявив про її відмову.
Відповідно до п. 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Саме реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про «автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини».
Таким чином спадкоємцю достатньо звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і надати паспорт із реєстрацією за місцем проживання спадкодавця, і нотаріус буде вважати цього спадкоємця таким, що прийняв спадщину.
У строк з 28-06-2022 року по 28-01-2023 року відповідач не подала заяву про відмову від прийняття спадщини, отже вона вважається такою, що фактично її прийняла.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що правовстановлюючі документи на спадкове майно, а саме свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після померлого ОСОБА_2 , відповідачем не отримано, нотаріусом не видавались, у зв'язку з відсутністю коштів на оплату послуг нотаріуса за видачу свідоцтва про праві на спадщину за законом на успадковане майно.
Також звертає увагу, що позивач пропустив строк пред'явлення вимоги кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, визначений статтею 1281 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі підписаної між позивачем і ОСОБА_2 анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 06.04.2011 позивач надав ОСОБА_2 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок для здійснення платежів у кредит, який останній мав погашати.
Відповідно до позову наданий ОСОБА_2 кредитний ліміт становить: 43 000 грн.
Згідно свідоцтва про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначена позивачем станом на дату смерті позичальника сума заборгованості за вказаним договором становить: 41 503,16 грн. - тіла кредиту.
Згідно матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_2 із письмовою заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 (відповідач).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості, як із спадкоємиці боржника, та послався на невірно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав.
Колегія суддів апеляційного суду не може в повній мірі погодитись з такими висновками.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі смерті позичальника за кредитним договором (договором позики) за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
При цьому у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватися у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця і відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, як зазначалося вище, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Разом із тим, положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором положень статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Частинами першою-третьою статті 1281 ЦК України (у редакції, чинній на момент смерті позичальника) передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зроблено правовий висновок про те, що поняття "строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців" не тотожне поняттю "позовна давність". Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін. […] Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.
Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 171/2639/18 (провадження № 61-18637св21).
З матеріалів справи вбачається, що позичальник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 181 т.1).
Згідно спадкової справи після смерті ОСОБА_2 із письмовою заявою про прийняття спадщини 30.06.2022 року звернулась ОСОБА_1 (відповідач) (а.с. 180 т. 1.).
Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазаревою Л.І. у зв'язку із заведенням спадкової справи в порядку статті 46 Закону України «Про нотаріат», з метою оформлення спадщини, направлено запити, в тому числі і в банківські установи щодо наявності цінних паперів, грошових вкладів та депозитних рахунків в національній та іноземній валюті, відкритий на ім'я померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
08 серпня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазаревою Л.І. отримано відповідь з АТ «Приватбанк» від 19.07.2022 № 20.1.0.0.0/-220714/6957, в якій позивач надав інформацію про відкриті рахунки на ім'я померлого ОСОБА_2 у АТ «Приватбанк», залишок коштів на цих рахунках та наявність боргу. (а.с. 235 том 1)
Зі змісту вказаної відповіді на запит нотаріуса вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» у липні 2022 року стало відомо про смерть позичальника ОСОБА_2 , відкриття спадкової справи нотаріусом для оформлення спадщини, а також про наявність невиконаних позичальником боргових зобов'язань.
Отже, шестимісячний строк пред'явлення вимоги кредитором спадкодавця до спадкоємця, визначений в ч.ч. 2, 3 ст. 1282 ЦК України закінчився у січні 2023 року.
Поряд із цим, претензію кредитора № SAMDN50000063314522 в порядку ст. 1281 ЦК України щодо повернення коштів направлено на адресу П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори 07 березня 2023 року (а.с. 134 т. 1).
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що АТ КБ «Приватбанк» пропущено строк пред'явлення вимоги кредитором спадкодавця до спадкоємця, визначений в ч.ч. 2, 3 ст. 1282 ЦК України, так як позивач дізнався про те, що заведено приватним нотаріусом КМНО Лазаревою Л.І. спадкову справу у липні 2022 року, проте претензію кредитора в порядку 1281 ЦК України направлено до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори у березні 2023 року, а лист-претензію з вимогою про погашення боргу надіслав спадкоємцям 09 травня 2023 року.
Таким чином, в задоволенні позову має бути відмовлено саме з наведених вище підстав, зокрема у зв'язку із пропуском кредитором присічного строку для пред'явлення вимоги до спадкоємців позичальника, визначеного положеннями статті 1282 ЦК України.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції зазначені обставини уваги не звернув. Відмовляючи у задоволенні позову за недоведеністю отримання відповідачем у власність спадкового майна, не врахував, що відповідно до частини 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач ОСОБА_1 у відповідності до вимог закону прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , подавши відповідну заяву до нотаріуса. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. А оскільки зі смертю боржника зобов'язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.
Поряд із цим, сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22 квітня 2020 року у справі № 562/2627/18, від 27 серпня 2020 року у справі № 757/3276/18-ц, від 27 липня 2022 року у справі № 274/7378/20, та не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 754/13738/13-ц.
Тож, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та наявність передбачених положеннями статті 376 ЦПК України підстав для та зміни оскаржуваного судового рішення, зокрема шляхом зміни його мотивувальної частини, яку слід викласти в редакції цієї постанови.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до положень ч. 4ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на вказане, апеляційний суд вважає правильним задовольнити частково апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк»шляхом зміни рішення суду першої інстанції в частині мотивів для відмови в задоволенні позову, зазначивши, що підставою для такої відмови є пропуск позивачем строків, встановлених статтею 1281 ЦК України.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Істамової Ірини Володимирівни задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року - змінити в частині мотивування підстав для відмови в задоволенні позову, виклавши їх в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 15 серпня 2024 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар