15 серпня 2024 року місто Київ.
Справа № 756/10151/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13064/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києвавід 25 березня 2024 року (у складі судді Ткач М.М., повний текст рішення складено 02.04.2024 року)
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення витрат на комунальні послуги та утримання спільного майна
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за житлово-комунальні послуги на загальну суму 31919 гривень 36 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 624 гривні 28 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 3 червня 2024 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Вважає, що суд помилково не відніс до витрат на утримання житла оплату банківських комісій, адже така комісія є невід'ємною частиною платежу.
Зазначає, що консультаційні послуги, надані ТОВ «Затишна оселя», були пов'язані з обслуговуванням теплового обладнання, а тому вони є витратами на утримання майна.
Вказує, що платежі, які суд першої інстанції вважав вчиненими відповідачем, були вчинені позивачем, що підтверджується РНОКПП та номером рахунку, з якого здійснювався платіж, які належать ОСОБА_1 .
Скаржник, не погоджуючись з висновком суду про відмову у стягнені витрат за послуги, які залежать від обліку лічильників за період з 15 березня 2022 року по липень 2023 року, оскільки встановив, що у вказаний період відповідач перебувала за кордоном, зазначає, що згідно висновків Верховного Суду, співвласники квартири мають оплачувати всі комунальні послуги.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
ОСОБА_2 своїм правом на надання відзиву не скористався, про розгляд справи була повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно із ч. 1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що з 07.10.2005 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.07.2020 у справі №756/16767/19 розірвано.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 09.09.2022 у справі № 756/16684/21 визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , жилою площею 78,50 кв.м., загальною площею 156,80 кв.м. Визнано за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , жилою площею 78,50 кв.м., загальною площею 156,80 кв.м.
Станом на час розгляду справи сторони зареєстровані у вказаній квартирі.
Як вбачається з наданих в електронній формі ОСОБА_1 платіжних інструкцій, за період з вересня 2020 року по липень 2023 року, було сплачено наступні витрати за спожиті комунальні послуги та утримання спільного майна:
- управління будинком на користь УК ТОВ «Затишна Оселя» за період з листопада 2020 року по липень 2023 року в розмірі 42514,20 грн., з урахуванням комісії банку та отримання консультації (платник - ОСОБА_1 );
- постачання електроенергії на користь ТОВ «Київські енергетичні послуги» за період з жовтня 2020 року по березень 2023 року в розмірі 8456,10 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_1 );
- оплата за електронні комунікаційні послуги на користь «Vega» за період з вересня 2020 року по квітень 2023 року в розмірі 9047,16 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_1 );
- оплата на користь «IPNET» за період з вересня 2020 року по квітень 2023 року в розмірі 4724,00 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_1 );
- відведення гарячої води на користь ПАТ АК «Київводоканал» за період з грудня 2020 року по березень 2023 року в розмірі 539,19 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_1 );
- плата за абонентське обслуговування на користь ПАТ АК «Київводоканал» за період з липня 2021 року по березень 2023 року в розмірі 695,74 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_1 );
- централізоване постачання і відведення холодної води на користь ПАТ АК «Київводоканал» за період з грудня 2020 року по березень 2023 року в розмірі 2394,39 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_1 )
- централізоване постачання гарячої води на користь КПВОК «Київтеплоенерго» за період з жовтня 2020 року по березень 2023 року в розмірі 6255,65 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_1 );
- централізоване опалення на користь КПВОК «Київтеплоенерго» за період з вересня 2020 року по березень 2021 року в розмірі 11926,20 грн, з урахуванням комісії банку (платник- ОСОБА_1 );
- встановлення та повірка лічильників на загальну суму 7005,25 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_1 )
- абонентське обслуговування за постачання гарячої води на користь КПВОК «Київтеплоненерго» за період з листопада 2021 року по березень 2023 року в розмірі 273,85 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_3 );
- абонентське обслуговування з постачання теплової енергії на користь КПВОК «Київтеплоенерго» за період з листопада 2021 року по березень 2023 року в розмірі 542,65 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_3 );
- оплата за телефонію на користь «Vega» за період з вересня 2020 року по грудень 2022 року в розмірі 7372,10 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_3 );
- постачання теплової енергії на користь КПВОК «Київтеплоенерго» за період з листопада 2022 року по березень 2023 року в розмірі 7517,40 грн, з урахуванням комісії банку (платник - ОСОБА_3 ).
Таким чином, загальний розмір підтверджених витрат, понесених на утримання зазначеної квартири за період з вересня 2020 року по липень 2023 року складає 109263,88 грн.(з урахуванням комісії банку та отриманням консультації).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вважав доведеним розмір сум сплачених позивачем на утримання квартири, разом з тим суд не відніс до витрат на утримання житла оплату банківських комісій за здійснення відповідних платежів на загальну суму 397,29 грн, суму, сплачена на користь ТОВ «Затишна оселя» в розмірі 150,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки на підтвердження цієї суми позивачем було долучено платіжну інструкцію на користь ТОВ «Затишна оселя» з призначенням платежу «за консультацію» та 15617,60 грн, які було сплачено відповідачем відповідно до платіжних інструкцій.
Суд першої інстанції також відмовив в задоволенні позову в частині витрат за послуги, вартість яких залежить від обліку лічильниками у період з з 15.03.2022 по липень 2023 року, оскільки у вказаний період відповідач перебувала за кордоном і такими послугами не користувалась.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Стаття 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає що, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг (ст. 6 Закону).
З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем доказами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України в період з вересня 2020 року по липень 2023 року позивачем сплачено комунальні послуги. Загальна сума сплачених коштів складає 93 098,99 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.
Апеляційний суд встановив, що вищенаведені та включені позивачем до відшкодування , оплачені ним одноособово послуги є витратами на утримання квартири. Незважаючи на те, що послуги: опалення, водовідведення, постачання електроенергії обраховуються лічильниками, відсутність одного з співвласника в квартирі не звільняє його від обов'язку оплачувати такі послуги. Аналогічні висновки зроблено в Постанові Верховного Суду в справі № 703/2200/15-ц. Крім того відповідач не довела, що вона повідомила надавачів послуг про свою відсутність, та належним чином оформила та узгодила з надавачами послуг свою відсутність, щоб ними було враховано нарахування, які не проводяться через фактичне не проживання в квартирі.
Суд першої інстанції помилково врахував доводи відповідача щодо проживання за кордоном та фактичне не користування комунальними послугами, оскільки власність зобов'язує нести тягар її утримання. Відповідачем не здійснено розподіл рахунків, не заявлено надавачам послуг щодо відмови від послуг, а отже, з урахуванням належності частини квартири, відповідач зобов'язана нести витрати на утримання цієї частини.
У ч. 1 ст. 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13.03.2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18).
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення банківських комісій, адже банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування. А, отже, суд апеляційної інстанції не бере до уваги вимоги позивача про стягнення на його користь суми банківської комісії, оскільки банк було обрано позивачем самостійно, та банківська комісія за своєю суттю не є частиною витрат на комунальні послуги та утримання спільного майна. Комісію за обслуговування було стягнуто обраним позивачем банком за надання йому банківської послуги.
Доводи позивача про те, що судом невірно не враховано платежі, в яких зазначено платником ОСОБА_3 , адже вони сплачені позивачем, колегія суддів відхиляє, адже ім'я відповідача в платіжних інструкціях фігурує не тільки в графі «Платник», але й в призначені платежу. Доказів, які б підтверджували такі доводи позивача, суду не надано. Київський апеляційний суд звертає увагу, що висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, Київський апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, не вірно застосував норми права, надав неповну оцінку наданим сторонами доказам, внаслідок чого суд не встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішенні справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні не відповідають обставинам справи та наданим доказам, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не застосування норм матеріального права, які мали б бути застосовані до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає зміні, шляхом збільшення стягнутої суми витрат з відповідача до 46 549, 49 грн. (розрахунок 1/2х93098,98 - сплачена позивачем сума за мінусом комісії)
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги та зміни стягнутих витрат, наявні підстави для збільшення стягнутого судового збору з відповідача судового збору 2 276,3 грн.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року - змінити.
Збільшити стягнуту з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість до 46 549, 49 грн та судовий збір до 2 276,3 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Головуючий О.В. Желепа
Судді О.Ф. Мазурик
О.В. Немировська