"26" жовтня 2010 р. Справа № 12/132/10
За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгротрейд”, (54029,
м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 59, кв. 4)
до відповідачів:
першого - Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”,
(01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г)
Другого - приватного підприємства “Форагро”, (м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 59,
кв. 4,)
про: визнання недійсним договору відновлювальної кредитної лінії № 04-05 від
26.12.2005 року.
Суддя Семенов А.К.
Представники:
Від позивача: не присутній.
Від відповідача 1: Пилипенко В.М., довіреність № 1619 від 24.06.10 р.
Від відповідача 2: не присутній.
Позов поданий про визнання недійсним договору відновлювальної кредитної лі-нії № 04-05 укладеного 26.12.2005 р. між відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” та приватним підприємством “Форагро”.
Позовні вимоги обґрунтовуються не відповідністю договору вимогам законодав-ства.
Відповідач 1 відзив надав, проти позову заперечує.
Відповідач 2 свого представника у судове засідання не направив, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не надав.
25.10.10 року до господарського суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з тим, що представник Матвєєв Є.С., не має можли-вості прийняти участь в судовому засіданні 26.10.2010 року, оскільки приймає участь у роз-гляді справи в іншому суді.
Клопотання відповідача від 25.10.2010 р. про відкладення розгляду справи задово-ленню не підлягає виходячи з наступного.
Представник позивача проти клопотання відповідача заперечує.
Відповідачем всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не подано доказів на обґрунту-вання клопотання.
Відповідно до статті 28 ГПК України відповідач мав можливість направити в судове засідання іншого представника, надавши йому відповідні повноваження.
Статтею 77 ГПК України така підстав для відкладення розгляду справи, як участь представника сторони в іншому судовому засіданні не передбачена.
Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 26.10.2010 року оголо-шуні вступна та резолютивна частини рішення.
Обставини справи.
25 грудня 2005 року між сторонами був укладений Договір відновлюваної кредит-ної лінії № 04 - 55(далі - Договір кредиту).
Відповідно до п. 1.1 Договору Відповідач-1 надав, а Відповідач-2 отримав кредит в розмірі 2 000 000 гривень. Відсотковою ставкою 19% річних з остаточним терміном повер-нення не пізніше 25.12.2006 року.
В забезпечення зобов'язань приватним підприємством “Форагро” перед Відповіда-чем -1 за вищевказаним договором між Відповідачем-1 та товариством з обмеженою від-повідальністю «Украгротрейд»(далі - Позивач) був укладений договір застави майна № 04-05/002 від 26.12.2005 р. (далі - Договір застави).
У зв'язку з тим, що позивач зобов'язаний за договором застави, що забезпечує вико-нання зобов'язань (Договором кредиту), він є належним позивачем, тобто зацікавленою осо-бою, права і охоронювані інтереси якої порушуються наведеною вище угодою (основним зо-бов'язанням).
Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України”свої зобов'я-зання за кредитним договором виконало.
Проте, товариство з обмеженою відповідальністю “Украгротрейд” подало позов про визнання вказаного кредитного договору недійсним, мотивуючи це наступним.
Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому правочини можуть бути дво - чи багатостороннім (договори).
Стаття 205 ЦК України встановлює, що сторони мають право обирати форму право-чину, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за до-мовленістю сторін.
В пункті 9.2 Договору кредиту вказано, що цей Договір складено у 3 (трьох) оригі-нальних примирниках (по одному примирнику для кожної сторони, один залишається у но-таріуса), що мають однакову юридичну силу та є автентичними за змістом. Сторони Догово-ру кредиту (Відповідачі) обрали згідно змісту Договору нотаріальну форму правочину.
Форма правочину Відповідачами не дотримана, що свідчить про порушення законо-давчих вимог про правочини та про невідповідність Договору кредиту актам цивільного за-конодавства.
Ч. 2 ст. 207 ЦК України, передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, та скріплюється печаткою.
В Договорі кредиту в відповідних графах «підпис позичальника»та «підпис позико- давця»у низу кожної сторінці відбиток печатки банку (Відповідача-1) відсутній, а відбиток печатки позичальника (Відповідача-2) проставлений.
У відповідності ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі -ГК України), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погод-жені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кре-дитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його ви-дачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Кредитний договір (параграф 6) не містить відповідальності сторони, пов'язанням якої є надання кредиту, тобто вимога закону про обов'язковість внесення до умов кредитно-го договору умову про відповідальність сторін, і зокрема, умову про відповідальність креди-тодавця (Відповідача-1) не виконана.
З викладених вище норм матеріального права, зміст Договору кредиту має відповіда-ти вимогам закону і відсутність у змісті договору умови про відповідальність Відповідача-1, таким вимогам не відповідає. Тобто, Договір кредиту не містить істотних умов, обов'язко-вість яких передбачена ст. 345 Господарського Кодексу України, а саме, відсутні істотні умо-ви, що передбачають відповідальність банку щодо видачі кредиту.
За таких обставин позивач просить Договір відновлюваної кредитної лінії № 04-05 від 05.12.2005 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Державний Ощад-ний банк України»та Приватним підприємством «Форагро», визнати недійсним як такій, що не відповідає вимогам закону.
В обґрунтування позову позивач посилається на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 20, 180, 345 Господарського Кодексу України.
Відповідач, як вже вище вказано, проти позову заперечує з наступного:
- форма правочину визначена сторонами п. 9.1 Договору, відповідно до якого дого-вір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взя-тих на себе зобов'язань. Сторони, як передбачено законодавством, обрали для укладення правочину (кредитного договору) просту письмову форму;
- договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений оригінальни-ми печатками у відповідності до ст. 207 ЦК України;
- сторонами було узгоджено всі істотні умови необхідні для договору у відповідності до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України та ст. 345 ГК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку про відмову в по-зові з нижченаведеного.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона відповідно до статті 33 Господарського процесуального Кодексу України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обста-вини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані вста-новлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових екс-пертів.
Ствердження позивача стосовно того, що сторони досягли згоди про укладення дого-вору в нотаріальній формі на підставі того, що згідно п. 9.2. договору один з примірників договору залишається у нотаріуса необґрунтовано з наступного.
Дійсно, у п.9.2. Кредитного договору зазначено, що він укладається в 3-х примірни-ках один з яких залишається у нотаріуса.
Проте, таке зазначено в зв'язку з необхідністю надання одного примірника для нота-ріуса, оскільки це обумовлено виконанням процедури засвідчення договорів забезпечення виконання кредитного договору (договором іпотеки, застави) нотаріусом. Тобто п.9.2. Кре-дитного договору це не є визначення сторонами форми правочину, а домовленість про на-дання одного з примірників цього договору у справу нотаріуса для послідуючого нотаріаль-ного засвідчення договорів забезпечення.
Форма ж правочину визначена сторонами у пункті 9.1. Кредитного договору, відпо-відно до якого договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного вико-нання сторонами взятих на себе зобов'язань .
Отже, сторони, як передбачено ст.1055 ЦК України, ст.345 ГК України, обрали для укладення правочину - кредитного договору просту письмову форму.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законо-давства, та скріплюється печаткою.
Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір підписаний директором при-ватного підприємства «Форгагро»С.О.Махіною та заступником начальника філії -Черкась-ке обласне управління В.В. Головченко. Тобто, договір підписаний повноважними представ-никами сторін.
Підписи цих осіб скріплені печатками підприємств.
Твердження позивача стосовно того, що відбиток печатки необхідно робити на кож-ній сторінці договору не відповідає вимогам чинного законодавства.
Твердження позивача стосовно того, що договір кредиту не містить істотних умов, обов'язковість яких передбачена ст. 345 ГК України, необґрунтовано з наступного.
Відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного зако-нодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не міс-тять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлю-ють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід за-стосовувати правила, встановлені ЦК України.
Стаття 345 ГК України регламентує усі кредитні операції банків. Тобто, встановлює загальні правила. У той час як ст. 1054 ЦК України регламентує правила укладенням саме кредитного договору. За таких обставин, при укладенні кредитного договору слід керува-тися Цивільним кодексом України, а саме статтею 1054 ЦК України і при визначенні істот-них умов договору застосовувати Цивільний кодекс України..
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова ус-танова (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у роз-мірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, істотними умовами кредитного договору є надання грошових коштів в позику та їх повернення з відсотками. Такі істотні умови в кредитному договорі від 26.12.2005 року № 04-05 зазначені.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 22, 25, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеля-ційним господарським судом.
Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу рішення підписано 01.11.2010 року.
Суддя