Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання прийняття позову до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі в частині вимог, про повернення позову в частині вимог
15 серпня 2024 р. справа №520/21429/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, адміністративний орган, владний суб"єкт, орган публічної адміністрації)
про1) визнання протиправними дій Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо невірного розрахунку фіксованої суми індексації-різниці відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", атвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 31.05.2023; 2) зобов'язання Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.05.2023 з урахуванням фіксованого розміру індексації-різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, який складає 4070,4 грн., відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум та з компенсацією втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати,
встановив:
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024р. твердження представника заявника про непропуск строку звернення до суду з даним позовом в частині вимог про виплату щомісяця 4.070,40грн. індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 19.07.2022-31.05.2023 було визнано необґрунтованими; даний позов було залишено без руху у зв"язку із відсутністю юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду разом із доказами пропуску строку на звернення до суду з поважних причин відносно вимог про виплату грошового забезпечення за період 19.07.2022р.-31.05.2023р.
До суду 06.08.2024 представником заявника подано заяву про поновлення процесуального строку, в обґрунтування якої зазначено, що після виплати по рішенню суду по справі №520/16379/23 намагалась з'ясувати долю виконання рішення в частині індексації з 01.03.2018 по 31.05.2023. Отже, про порушення свого права позивачка дізналась не після виплати їй окремих частин грошового забезпечення, а після отримання від відповідача інформації на запити, яка суперечить одна одній та не дає можливості однозначно зрозуміти чи буде виконувати судове рішення по справі 520/16379/23 без чіткого вказання в рішенні суду фіксованої суми індексації.
Вирішуючи питання про належність оформлення заявником позову та усунення відображених в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024р. недоліків в оформленні позову, суд керується наступними підставами та мотивами.
За змістом п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники справи повинні діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до власних прав і здійснювати реалізацію цих прав таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, і стосовно дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №826/22361/15 та постанови Верховного Суду від 20.04.2022р. у справі №807/627/16.
За правилами ч.1 ст.122 і ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано у межах строку звернення до суду, встановленого законом, а перебіг згаданого строку розпочинається з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення власних прав (інтересів).
Однак, приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
У розумінні п.17 ч.1 ст.4 КАС України предмет ініційованого заявником спору охоплюються суспільними відносинами з проходження особою публічної служби.
Тому строк звернення до суду у даному випадку установлений ч.5 ст.122 КАС України і складає один місяць.
Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли на ці відносини з частині оплати праці може бути поширена дія положень ст.233 Кодексу законів про працю України.
Згідно зі ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2022р. №2352-ІХ відносно вимог найманого працівника про стягнення коштів в оплату праці (як у формі заробітної плати, так і у формі грошового забезпечення) взагалі не застосовувався будь-який строк давності.
Згідно з ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Винятки з цієї норми за ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ не підлягають поширенню на спірні правовідносини.
Згідно з п.1 Глави ХІХ Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 30.03.2020р. №540-ІХ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023р. №651 з 24:00год. 30.06.2023р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Оскільки процесуальний строк звернення до суду, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), не може сплинути, не розпочавши перебігу, то суд повторно наголошує, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли строк згідно з ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ слід обчислювати з 01.07.2023р.
Таке тлумачення змісту ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ повністю корелюється із правовими позиціями постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. по справі №460/17052/21, де указано, що: 1) положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців); 2) Такі правовідносини регулюються положеннями ст.233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022р.) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні; 3) право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022р.) не обмежене будь-яким строком.
До того ж саме таке тлумачення змісту ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ відповідає правовій позиції, сформульованій у постанові Верховного Суду від 03.08.2023р. по справі №280/6779/22.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024р. у справі № 990/156/23.
До позову представником заявника подано заяву про поновлення процесуального строку, обґрунтовуючи яку зазначено, що повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, позивач не отримував та виписки про виплачені суми йому не направлялись.
В контексті спірних правовідносин суд звертає увагу, що правила та процедури оплати часу служби військовослужбовців по лінії Міністерства оборони України деталізовані приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260).
Згідно з п.8 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.
Суд вважає, що у кореспонденції з положеннями ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ норми п.8 Розділу І Порядку №260 виключають виникнення у суб"єкта владних повноважень обов"язку провести на календарну дату звільнення особи з військової служби усі виплати усі за попередні календарні місяці служби, котрі не пов"язані саме з подією звільнення.
Натомість, суд зауважує, що настання події звільнення особи з військової служби зумовлює одномоментне виникнення у колишнього військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні (ч.2 ст.15 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», ст.9 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), права на одержання грошової компенсації вартості неодержаного під час проходження військової служби речового майна (ч.1 ст.91 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», п.4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (затверджено постановою КМУ від 16.03.2016р. №178; далі за текстом - Порядок №178), права на отримання грошової компенсації за дні невикористаних відпусток (ст.24 Закону України від 15.11.1996р. №504/96-ВР «Про відпустки», ст.83 Кодексу законів про працю України).
До настання події звільнення перелічених вище прав в практичному аспекті у найманого працівника не існує.
Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що у заявника не може виникнути ані обгрунтованих сподівань, ані розумних очікувань на отримання від публічного роботодавця у порядку ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ письмового повідомлення про суми щомісячних та регулярних платежів з оплати праці, які протягом усього періоду проходження публічної служби у межах кожного окремого календарного місяця не були призначені, не були обчислені, а не були нараховані, а тому і не були виплачені при звільненні.
За визначенням ст.1 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч.1 ст.24 від 24.03.1995р. №108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
З огляду на імперативність норми закону про регулярність виплати заробітної плати (грошового забезпечення) право заявника на звернення до суду у разі незгоди із повнотою платежів з оплати праці у межах кожного окремого календарного місяця виникає не у момент настання події припинення публічної служби (у тому числі і у спосіб звільнення з військової служби), а у момент настання календарної дати, коли суб”єктом владних повноважень повинен бути проведений платіж за кожен окремий календарний місяць.
Суд зауважує, що довід платника про виникнення усіх спірних правовідносин до липня 2022р. спростовується змістом резолютивної частини позову, де викладена вимога про виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.05.2023 з урахуванням фіксованого розміру індексації-різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, який складає 4.070,4 грн.
Тому у контексті дії у часі ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ вимоги заявника про виплату щомісяця 4.070,40грн. індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.03.2018-31.05.2023 поділяються на період 01.03.2018-18.07.2022 та 19.07.2022-31.05.2023.
Відтак, суд застосовує до спірних правовідносин приписи ст..233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ в частині позовних вимог з 19.07.2022р. по 31.05.2023р. та враховує, що процесуальний строк звернення до суду (зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05)) слід обчислювати з 01.07.2023р. з урахуванням п.1 Розділу ХІХ Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 30.03.2020р. №540-ІХ.
Суд зважає, що за змістом доводів позову заявник оскаржує протиправні (за викладеними у позові твердженнями) управлінські волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу невірного обчислення фіксованої суми індексації-різниці відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078) під час нарахування індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №520/16379/23 (набрало законної сили 03.11.2023р.).
Як встановлено судом з програми "Діловодство спеціалізованого суду" з матеріалів позову заявника у рамках справи №520/12606/24, індексацію грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №520/16379/23 відповідачем було виплачено ОСОБА_1 - 27.03.2024р.
Між тим, позов до суду подано - 31.07.2024р., тобто поза межами тримісячного строку згідно з ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ.
З огляду на викладені вище міркування суду отримання учасником суспільних відносин від суб"єкта владних повноважень будь-яких відповідей суб"єкта владних повноважень (як на власні звернення, так і на звернення представника - адвоката) (рівно як і подія отримання від адвоката консультацій правого характеру та формування за рахунок цих факторів власного сприйняття конкретної життєвої ситуації в аспекті критеріїв за ч.2 ст.2 КАС України) не може бути кваліфіковано у якості моменту початку перебігу строку звернення до суду, позаяк за суттю є не настанням події обізнаності із станом власних прав (інтересів), а навпаки - початком реалізації процедури захисту власного права.
Окрім того, як встановлено судом з програми "Діловодство спеціалізованого суду" заявник раніше звертався до суду з вимогами про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.05.2023 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078., а саме 22.06.2023р. у межах справи №520/15620/23 та 29.06.2023р. у межах справи №520/16379/23.
Отже, заявник був обізнаний з обставинами фактичної дійсності, та викладені у заяві від 06.08.2024 доводи у даному конкретному випадку у розумінні п.5 ч.1 ст.171 КАС України не можуть бути кваліфіковані у якості достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Тривалість проміжку часу пропуску строку на звернення до суду з огляду на приписи ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ не може бути кваліфікована у якості незначної.
Оскільки у межах спірних правовідносин заявник у встановлений судом строк не подав юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду разом із доказами пропуску строку на звернення до суду з поважних причин відносно вимог про виплату грошового забезпечення за період 19.07.2022р.-31.05.2023р., тому вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024р. у справі №520/21429/24 в частині подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду разом із доказами поважних причин пропуску строку звернення до суду слід визнати невиконаними.
У зв'язку із викладеним згідно з ч.1 ст.169 КАС України заявникові позовна заява підлягає поверненню.
Разом із тим, зважаючи на наявність у заявника спеціального правового статусу, суд у даному конкретному випадку знаходить за справедливе прийняти позов до провадження в частині тих вимог, відносно яких наразі не виявлено факту звернення до суду поза межами процесуального строку, згідно з ч.2 ст.122 КАС України.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4, 12, 121-123, 160, 161, 171, 175, 241-243, 248, 256, 257, 262, 295 КАС України, суд
ухвалив:
1. Викладені в заяві від 06.08.2024р. доводи визнати недостатніми підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду. Заяву про поновлення строку звернення до суду від 06.08.2024р. - залишити без задоволення. Вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024р. у справі №520/21429/24 - визнати невиконаними.
Позов в частині вимог про: 1) визнання протиправними дій Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо невірного розрахунку фіксованої суми індексації-різниці відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 19.07.2022 по 31.05.2023; 2) зобов'язання Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 31.05.2023 з урахуванням фіксованого розміру індексації-різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, який складає 4070,4 грн., відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум та з компенсацією втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати - повернути.
Прийняти позов до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі в частині про: 1) визнання протиправними дій Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо невірного розрахунку фіксованої суми індексації-різниці відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 18.07.2022; 2) зобов'язання Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 з урахуванням фіксованого розміру індексації-різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року, який складає 4070,4 грн., відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум та з компенсацією втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Роз'яснити, що надсилання процесуальних документів або учасникам справи, або представникам учасників справи буде здійснюватись або відповідно до ч.5 ст.18 КАС України з урахуванням правового висновку постанови Верховного Суду від 08.02.2024р. у справі №480/8341/22, або за указаними у відповідних процесуальних документах адресами учасників справи (у разі відсутності обов"язку здійснювати реєстрацію електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі). Сповістити, що інформація відносно справи може бути отримана за посиланням: http://court.gov.ua/fair/sud2070.
2. Здійснювати розгляд та вирішення справи одноособовим складом суду у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін.
3.Зобов'язати відповідача подати до суду: 1) відзив на позов, де чітко та однозначно зазначити про те, які з викладених у позові обставин визнаються, а які заперечуються; 2) УСІ ДОКАЗИ на підтвердження висловлених аргументів та на висвітлення обставин спору, зокрема, але не виключно докази про проходження заявником публічної служби із відображенням дати зарахування на кожну нову штатну посаду та звільнення/переміщення/переведення; докази про причини невиплати індексації грошового забезпечення; докази про розмір грошового забезпечення заявника станом на лютий 2018р. та станом на березень 2018р.; докази про наявність/відсутність підвищення грошового забезпечення заявника за березень 2018р. порівняно із лютим 2018р.; докази про види грошового забезпечення, за рахунок яких відбулось підвищення грошового забезпечення заявника за березень 2018р. порівняно із лютим 2018р.; докази стосовно виплати заявнику індексації грошового забезпечення та розмір виплаченої індексації за період з 01.03.2018 р. по 18.07.2022 р.; докази про алгоритм обчислення індексації грошового забезпечення за усіма розрахунковими елементами; докази про розмір грошового забезпечення заявника з 01.02.2018 по 18.07.2022 (у розрізі структури та розмірів усіх видів грошового забезпечення); докази настання події усіх підвищень доходу заявника за рахунок постійних видів грошового забезпечення після 01.03.2018р. із зазначенням структури та чинників підвищення; інші об"єктивні дані, котрі спростовують або підтверджують набуття заявником права на одержання у період 01.03.2018р.-18.07.2022р. індексації грошового забезпечення у сталому розмірі - 4.463,15 грн.), докази про тарифний розряд за посадою, котру обіймав заявник у спірних правовідносинах згідно з додатком №1 до постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, докази про тарифний коефіцієнт за посадою, котру обіймав заявник у спірних правовідносинах згідно з додатком №1 до постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, докази про тарифний розряд за посадою, котру обіймав заявник у спірних правовідносинах згідно з додатком №2 до постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, докази про застосовний до заявника у спірних правовідносинах тарифний коефіцієнт згідно з додатком №14 до постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, докази про розмір окладу за посадою заявника та окладу за званням заявника, обчисленим станом на 01.01.2020р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.102,00грн.", станом на 01.01.2021р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.270,00грн.", станом на 01.01.2022р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.481,00грн.", а також будь-які інші докази, котрі доводять необґрунтованість позову); 3) письмові пояснення та докази з приводу існування поважних причин ненадання відзиву на позов - у строк не пізніше 15 днів з дати одержання цієї ухвали.
4. Запропонувати подати до суду відповідь на відзив та заперечення протягом трьох календарних днів від одержання відповідних процесуальних документів разом з доказами про таку дату. Роз'яснити, що про неможливість подання доказів слід письмово повідомити суд протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
5. Роз'яснити наявність процесуальних прав і обов'язків, передбачених ст.44, 45, 47, 60, 131 КАС України та неприпустимість як зловживання процесуальними правами, так і недобросовісного виконання процесуальних обов'язків.
6. Роз'яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, підлягає оскарженню в частині повернення позовної заяви; в іншій частині оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко