Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
15 серпня 2024 р. № 520/3370/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків,61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.03.2023 № 0024067-2405-2030 прийняте ГУ ДПС у Харківській області стосовно ОСОБА_1 в частині податкового зобов'язання у розмірі 11 001, 48 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідач не зазначив в податковому повідомленні - рішення використану ставку податку. Позивач був вимушений самостійно розрахувати ставку податку. Так, 11 226 грн. (визначене відповідачем податкове зобов'язання): 374, 20 кв.м. (площа об'єкта оподаткування) = 30 грн. / кв.м., що становить 0,5% від 6000 грн. (мінімальної заробітної плати (МЗП) станом на 01.01.2021). Таким чином, за оспорюваним податковим повідомленням - рішенням відповідачем визначена ставка 0,5 % від МЗП. Використана контролюючим органом ставка податку 0,5 % від МЗП за рішенням Ради призначена виключно для такого класу як 1211 "Будівлі готельні", класу 1212 "Інші будівлі для тимчасового проживання", класу 1220 "Будівлі офісні". Належна позивачу нежитлова будівля (кормоцех) розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6322056200:02:000:0288 з цільовим призначенням ОСГ (для ведення особистого селянського господарства), що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та кадастровим планом земельної ділянки, який містить контури будівлі. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності позивача перебуває: нежитлового приміщення за адресою Україна, Харківська, Дергачівський районі, м. Вільшани, вулиця Радгоспна, будинок 12 - А, загальною площею 374,2 кв. м. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 476 (далі - Постанова № 476) передача відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки здійснюється на центральному рівні між Мін'юстом і ДФС в електронній формі телекомунікаційними каналами. Нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в здійснюється в автоматичному режимі засобами інформаційно - телекомунікаційної системи "Податковий блок" (далі - ІТС "Податковий блок"). Податок нарахований відповідно до рішення ХLIII сесії Вільшанскої селищної ради VII скликання від 18.12.2019 "Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно та встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 2020 року на території Вільшанскої селищної ради", застосована ставка податку 0,5 відсотків від мінімальної заробітної плати. Ставка податку у 2021 році для категорії будівлі "нежитлова будівля" 0,5 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2021 (6 000,00 гривень). Так, до об'єкта нежитлової нерухомості, який перебуває у власності позивача контролюючим органом застосовано ставку податку у розмірі 0,5 % відсоток від мінімальної заробітної плати, встановленої законом до відповідного податкового періоду за 1 кв. метр. Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 03.03.2023 № 0024067- 2405-2030: за об'єкт житлової нерухомості - нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 374,2 м2, сума податку складає: 374,2 х 30,00 = 11226,00 грн, де 374,2 - площа нежитлового приміщення, 30,00 - ставка податку у 2021 році (0,5% *6 000,00 гривень). На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позов у повному обсязі.
У письмових поясненнях представник позивача зазначив, що відповідачем застосовано такий розмір ставки податку (0,5 %), який, згідно змісту вказаного рішення селищної ради, застосовується до нежитлових будівель, які за класифікацією будівель та споруд, віднесені до категорії "Готелі, ресторани та подібні будівлі", "Будівлі офісні". При цьому, відповідачем не надано жодного доказу віднесення належного позивачу нежитлового приміщення до будь-якої з вказаних вище категорій будівель (готельних, ресторанних, офісних) та ніяким чином не обґрунтовано застосування ним саме такої ставки податку у розмірі 0, 5% до вказаної будівлі. Відповідачем залишено поза увагою як новий, так і попередній Технічний паспорт від 17.08.2010. Наголосив на тому, що у відповідача на день прийняття рішення була наявна вся повна інформація про тип об'єкта відповідача для прийняття правильного рішення ще з 2010 року, у т.ч. Технічний паспорт від 17.08.2010. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 262 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Cудом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області 03.03.2023 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0024067-2405-2030, яким позивачу як власнику нежитлової будівлі (об'єкт оподаткування) визначено суму податкового зобов'язання податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельної ділянки за 2021 рік у розмірі 11 226 грн.
Позивач вважає, що розмір податкового зобов'язання є завищеним через застосування відповідачем неправильного розміру ставки податку 0,5 % від МЗП за 1 кв.м. замість належної ставки 0,01 % від МЗП за 1 кв.м
Не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із зазначеним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.
Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України ( далі - ПК України).
Порядок нарахування та сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регламентується ст. 266 ПК України.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності Позивача перебуває: нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 374,2 кв. м.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України).
Відповідно до пп. 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Відповідно до п.п. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 ПК України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 476 (далі - Постанова № 476) передача відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки здійснюється на центральному рівні між Мін'юстом і ДФС в електронній формі телекомунікаційними каналами. Нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в здійснюється в автоматичному режимі засобами інформаційно - телекомунікаційної системи "Податковий блок" (далі - ІТС "Податковий блок").
Податок нарахований відповідно до рішення ХLIII сесії Вільшанскої селищної ради VII скликання від 18.12.2019 "Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно та встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 2020 року на території Вільшанскої селищної ради", застосована ставка податку 0,5 відсотків від мінімальної заробітної плати.
Ставка податку у 2021 році для категорії будівлі "нежитлова будівля" 0,5 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2021 (6 000,00 гривень). Так, до об'єкта нежитлової нерухомості, який перебуває у власності позивача контролюючим органом застосовано ставку податку у розмірі 0,5 % відсоток від мінімальної заробітної плати, встановленої законом до відповідного податкового періоду за 1 кв. метр.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (п.266.7 ст 266 ПК України).
Судом встановлено, що позивач з 09.02.2018 на підставі Договору купівлі-продажу № 220 є власником нежитлової будівлі (кормоцех) літ. "А-1" загальною площею 374,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (далі - нежитлова будівля (кормоцех).
Належність позивачу нежитлової будівлі (кормоцех) на праві власності підтверджується договором купівлі - продажу від 09.02.2018 № 220 та витягом з Державного реєстру речових прав.
Також за змістом Технічного паспорту на нежитлову будівлю у розділі експлікація приміщень визначено призначення нежитлової будівлі літ. "А-1" як нежитлова будівля (кормоцех).
Сама ж нежитлова будівля розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6322056200:02:000:0288 з цільовим призначенням ОСГ (для ведення особистого селянського господарства).
За змістом Технічного паспорту від 17.08.2010 (замовник попередній власник ОСОБА_2 ) нежитлова будівля літ. "А-1" у розділі експлікація приміщень містило призначення майстерня. Таким чином, позивач є платником податку через належність йому на праві власності об'єкта оподаткування - нежитлової будівлі (кормоцех).
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №819/2191/17 у подібних правовідносинах зробив висновок, що при визначенні об'єкта оподаткування необхідно керуватись вимогами Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 класифікує об'єкти нерухомості за їх функціональним призначенням.
Як вже зазначалось, позивач є власником нежитлової будівлі (кормоцех) літ. "А-1", яка розташована на земельній ділянці з цільовим призначенням ОСГ (для ведення особистого селянського господарства). За змістом ДК 018:2000 нежитлова будівля (кормоцех) віднесена до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", а саме до коду 1271.9. "Будівлі сільськогосподарського призначенні інші".
Правильність обрання позивачем коду класу будівлі за ДК 018-2000 окремо підтверджена Експертним висновком ДП "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві" (ДНДІАСБ) АС8 № 2402903 від 29.01.2024, який є розробником ДК 018-2000 та уповноважений давати роз'яснення і висновки стосовно класифікації будівель за ДК 018:2000.
У відповідності до п.п. 266.5.1. п. 266.5. статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів "…" нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних "..." осіб, встановлюються за рішенням "..." Ради.
Рішенням Вільшанської селищної ради від 18.12.2019 XLIII сесії VII скликання у додатку 2 встановлено ставки сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на території Вільшанської селищної ради. Так, рішенням Ради фізичним особам визначено, що ставка податку для будівель за кодом 1271.9. "Будівлі сільськогосподарського призначенні інші" становить 0,01 % від розміру МЗП за 1 кв.м.
Отже, відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення повинен був використати ставку податку 0,01 % від МЗП, але безпідставно та помилково використав ставку податку у розмірі 0,5 % від МЗП.
Таким чином, належне до сплати позивачем податкове зобов'язання обраховується виходячи з належної ставки податку 0,01 % від 6000 грн. (МЗП станом на 01.01.2021), що становить 0,60 грн. / кв.м. У такому разі належний до сплати розмір податкового зобов'язання повинен бути розрахований як 0,60 грн. / кв.м. (ставка податку) х 374, 20 кв.м. (площа об'єкта оподаткування) = 224, 52 грн. (належний розмір податкового зобов'язання).
Використана контролюючим органом ставка податку 0,5 % від МЗП за рішенням Ради призначена виключно для такого класу як 1211 "Будівлі готельні", класу 1212 "Інші будівлі для тимчасового проживання", класу 1220 "Будівлі офісні".
Отже, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно інших посилань сторін, то суд зазначає, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Позивач у позовній заяві просив суд, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану з підготовкою справи до розгляду в суді, у розмірі 5000,00 грн.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано документи на підтвердження витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Так, 29.01.2024 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським бюро "Валентина Шафоростова" укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Клієнт дає доручення, а Бюро зобов'язується за дорученням Клієнта надавати йому правову допомогу у формі представництва інтересів, захисту та інших видів правової допомоги.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що за виконання Бюро доручення сплачується гонорар у розмірі та строки визначені Додатковою угодою до цього Договору.
Також пунктом 2.3 Договору передбачено, що сторони мають скласти Акт наданих послуг (правової допомоги) з зазначенням детального опису наданих послуг (надання правової допомоги).
Між позивачем та Адвокатським бюро "Валентина Шафоростова" 29.01.2024 року укладено Додаткову угоду до Договору № 0024067, якою узгоджено доручення по наданню правової допомоги при визнанні протиправним та скасуванню податкового повідомлення - рішення від 03.03.2023 № 0024067-2405-2030.
Також сторони погодили, що фіксований гонорар та витрати Бюро за надані послуги (правову допомогу) складає 5 000 грн., який підлягає сплаті протягом 1 (одного) місяця з дня набрання законної сили рішенням суду про задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.03.2023 24074-2405-2030.
Судом встановлено, що 06.02.2024 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським бюро "Валентина Шафоростов" складено Акт наданих послуг (правової допомоги) № 0024067. Так, згідно Акту наданих послуг (правової допомоги) № 0024067 від 06.02.2024 визначено, що на виконання доручення Клієнта підготовлено та подано до Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.03.2023 № 0024067-2405-2030, у тому числі зібрано докази та подано адвокатські запити. Розмір фіксованого гонорару узгоджується з розміром ставок адвокатського гонорару встановлених рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 №13/1/7.
Положеннями ч.5 ст.134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У даному випадку суд зазначає, що дана справа згідно положень статей 4, 12, 258. 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із незначною складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків,61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.03.2023 № 0024067-2405-2030 прийняте ГУ ДПС у Харківській області стосовно ОСОБА_1 в частині податкового зобов'язання у розмірі 11 001, 48 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків,61057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15 серпня 2024 року.
Суддя Н.А. Полях