Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 серпня 2024 року № 520/16174/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною та незаконною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківський області, щодо відмови у виконанні рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року, Закону України 796-ХІІ,ст. 67 часті 3 в новій редакції з 20.03.2024 р. протиправною і не законною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківський області з 20 березня 2024 року нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 згідно ст.67,частини третьої Закону України 796-ХІІ викладену в новій редакції, відповідно рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) виплачується без обмеження десятью прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, відповідно рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 р., як норми прямої дії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківський області виплатити ОСОБА_1 недовиплачену пенсію з 20.03.2024 р. - з дня набрання чинності рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року, до моменту набрання законної сили рішення Харківського окружного адміністративного суду адмінпозову - різницю пенсії між пенсією без обмеження десятью прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, і пенсією з обмеженням десятью прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, по день початку проведення виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо відмови у виконанні рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року, Закону України 796-ХІІ,ст. 67 часті 3 в новій редакції з 20.03.2024 р. протиправною і не законною.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію на умовах Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Як вбачається з протоколу про перерахунок пенсії позивача з 01.03.2024 пенсійним органом встановлено пенсію у розмірі 41160,33 грн. Підсумок пенсії з урахуванням максимального розміру склав 23610,00 грн.
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив нараховувати і виплачувати з 20.03.2024 р. з дня набрання чинності Конституційним Судом України рішення №2-р(ІІ)/2024, пенсію без обмеження десятью прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, як норми прямої.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом №12441-11617/Ч-03/8-2000/24 від 24.04.2024 року на звернення позивача повідомило, що на данний час питання здійснення перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 знаходиться на опрацюванні органами Пенсійного фонду України в межах повноважень та у визначеному законом порядку.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження розміру пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796).
Частиною першою статті 54 Закону №796 встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Згідно з частиною п'ятою статті 54 Закону №796 передбачено, що порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VІ.
За положеннями статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності 01.10.2011 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення”, “Про судоустрій і статус суддів”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 67 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як вбачається з протоколу про перерахунок пенсії позивача з 01.03.2024 пенсійним органом встановлено пенсію у розмірі 41160,33 грн. Підсумок пенсії з урахуванням максимального розміру склав 23610,00 грн.
При цьому, 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до частини першої статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.
За таких обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області вчинено протиправні дії щодо відмови в перерахунку і виплаті ОСОБА_1 з 20.03.2024 пенсії без обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, вчинено протиправні дії, як активну форму поведінки у спірних правовідносинах. Отже позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача задоволенню не підлягають.
Також, суд вважає позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нараховувати та виплачувати позивачу пенсію в подальшому зверненими на майбутнє. У вказаній частині права позивача не є порушеними, а отже позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у даній частині шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківський області з 20 березня 2024 року перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківський області з 20 березня 2024 року нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 згідно ст.67,частини третьої Закону України 796-ХІІ викладену в новій редакції, відповідно рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) виплачується без обмеження десятью прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, відповідно рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 р., як норми прямої дії та зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківський області виплатити ОСОБА_1 недовиплачену пенсію з 20.03.2024 р. - з дня набрання чинності рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року, до моменту набрання законної сили рішення Харківського окружного адміністративного суду адмінпозову - різницю пенсії між пенсією без обмеження десятью прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, і пенсією з обмеженням десятью прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, по день початку проведення виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Так, рішенням у даній справі зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківський області з 20 березня 2024 року перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Суд виходив з того з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.
Тобто, права позивача було відновлено належним чином.
Наразі у суду відсутні підстави вважати, що відповідач під час перерахунку та виплати спірної частини пенсії позивача не виплатить недоплачену частину пенсії з 20.03.2024 р. та не буде керуватись рішенням Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 р.
Отже, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у вищевказаній частині.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) про визнання протиправною та незаконною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківський області щодо відмови в перерахунку і виплаті ОСОБА_1 з 20.03.2024 пенсії без обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківський області з 20 березня 2024 року перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.