Справа № 500/3377/24
15 серпня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Щербатюка Олега Дмитровича звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 27.11.2023 №0777363-2409-1912-UA61040350000078247 (форми “Ф”).
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом неправомірно нараховано позивачу податкове зобов'язання на нежитлову будівлю - комплекс зернотоку (який складається з вагової з піднавісом для автоваги, площею 6,6 кв.м, складу, площею 152,4 кв.м, складу, площею 197,2 кв.м, складу, площею 132,3 кв.м, складу, площею 659,9 кв.м, побутового приміщення, площею 22,4 кв.м, зерносушілки ОБВ-160 з завальною та норійною ямами, площею 86,1 кв. м, зерносушілки з завальною ямою, площею 95,4 кв.м, піднавісу, площею 215,1 кв.м, піднавісу, площею 288,8 кв.м, піднавісу, площею 708,1 кв.м, огорожі та замощення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позаяк позивач має податкового пільгу у вигляді звільнення від сплати податку через належність комплексу зернотоку до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, підклас 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна».
Також представник позивача з посиланням на індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 08.02.2019 № 467/6/99-99-12-02- 03-15/ІПК вказує, що вагова з піднавісом для автоваги, площею 6,6 кв.м, піднавіс, площею 215,1 кв.м, піднавіс, площею 288,8 кв.м, піднавіс, площею 708,1 кв.м, є іншими інженерними спорудами, а не будівлею, а отже, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Вказані обставини вважає достатніми для скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 27.11.2023.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Одночасно суд ухвалою від 18.06.2024 зобов'язав позивача подати до суду у строк п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі докази на підтвердження того, що він у період 2022 року мав статус сільськогосподарського товаровиробника, у тому числі докази здійснення ним виробництва і самостійного перероблення власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва у 2022 році, як сільськогосподарським товаровиробником та використання спірної нежитлової будівлі в межах здійснення такої діяльності, пояснення чи зареєстрований суб'єктом господарської діяльності та які види діяльності здійснює. Цю ухвалу суду надіслано представнику позивача в електронний кабінет 18.06.2024 (а.с.18). На необхідність подання цих доказів суд, серед іншого, звертав увагу позивачу і в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 03.06.2024.
Позивач (його представник) жодних доказів, витребуваних судом, не надали, вимоги ухвали суду не виконали, пояснень щодо причин невиконання чи клопотань з цього питання до суду від позивача (його представника) не надходило.
У відзиві на позовну заяву, поданому у строк, встановлений судом, Головне управління ДПС у Тернопільській області проти позову заперечує. Зазначає, що лише за умови, що результат господарської діяльності платника податків відповідатиме критеріям сільськогосподарського товаровиробника, визначеного чинним законодавством, і відповідатиме основному виду економічної діяльності, позивач матиме підстави для застосування норм пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі ПК України) до приналежних йому об'єктів нерухомості, які класифікуються у класі 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» Класифікатора.
У зв'язку з непідтвердженням того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, він не може звільнятися від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Позивач не довів, що у 2022 році він використовував нежитлове приміщення з метою ведення особистого селянського господарства для виготовлення сільськогосподарської продукції.
Щодо посилань у позовній заяві на те, що вагова з піднавісом для автоваги та піднавіси є іншими інженерними спорудами, а не будівлею, тобто не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то зазначає, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Враховуючи, що в ІАС «Податковий Блок»: «Плата за нерухомість» міститься інформація, що ОСОБА_1 володіє нежитловою будівлею «Комплекс», то при нарахуванні податку на нежитлову нерухомість бралася до уваги загальна площа об'єкта нерухомості 2564,30 кв.м та відповідна ставка податку.
З наведених підстав відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.20-22).
Позивач відповіді на відзив не подавав.
14.08.2024 до суду надійшов від відповідача розрахунок суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (а.с.33-35).
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 з 24.06.2022 є власником нежитлової будівлі - комплексу зернотоку, до складу якого входять такі частини об'єкта нерухомого майна: вагова з піднавісом для автоваги, площею 6,6 кв.м, склад, площею 152,4 кв.м, склад, площею 197,2 кв.м, склад, площею 132,3 кв.м, склад, площею 659,9 кв.м, побутове приміщення, площею 22,4 кв.м, зерносушілка ОБВ-160 з завальною та норійною ямами, площею 86,1 кв. м, зерносушілки з завальною ямою, площею 95,4 кв.м, піднавіс, площею 215,1 кв.м, піднавіс, площею 288,8 кв.м, піднавіс, площею 708,1 кв.м, огорожа, замощення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8) .
Враховуючи те, що позивач є власником зазначеного комплексу будівель, 27.11.2023 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ф” №0777363-2409-1912-UA61040350000078247, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 29168,91 грн за податковий період 2022 року, об'єкт оподаткування: нежитлова будівля площею 2564,30 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
Відповідно до розрахунку суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податок нараховано за 7 місяців з червня 2022 року по грудень 2022 року, на площу 2564,30 кв.м при ставці 0,3 % від мінімальної заробітної плати на 01.01.2022 (19,50 грн), тобто 2564,30 кв.м х 19,50 грн = 50003,85 грн, 50003,85 грн / 12 місяців = 4166,99 грн в місяць, 4166,99 грн х 7 місяців = 29168,91 грн (а.с.34).
Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.
За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власник нежитлової нерухомості, яка за своїм окремими характеристиками і площею підпадає під об'єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Пункт 266.8 статті 266 ПК України регламентує порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об'єкта оподаткування податком. Відповідно до підпункту 266.8.1 цієї статті у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (підпункт 266.8.2 пункту 266.8 статті 266 ПК України).
Спірним питанням, виходячи зі змісту позову та у межах цих правовідносин є встановлення того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, чи має позивач пільгу по сплаті податку.
Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Аналізуючи наведені вище нормативні приписи підпункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд дійшов висновку, що застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов'язкових умов: 1) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 2) об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; 3) об'єкт нерухомості не здається власником в оренду, лізинг, позичку.
Досліджуючи питання дотримання позивачем вищевказаних умов, судом враховано наступне.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.
Відповідно до ДК 018-2000 до групи “Будівлі нежитлові інші” (код 127) включено клас “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271)
У свою чергу клас “Будівлі сільськогосподарського призначення” (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Так до цього класу входить підклас 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна».
З наданих суду доказів вбачається, що належний позивачу об'єкт нерухомого майна - комплекс зернотоку, на який контролюючим органом нараховано податкове зобов'язання відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відноситься до нежитлових будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Вказана обставина не заперечується відповідачем.
Досліджуючи питання щодо наявності у позивача як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано, що за змістом підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Відповідно до підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.
Поняття “сільськогосподарський товаровиробник” також міститься у статті 1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років” від 18.01.2001 №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. У свою чергу відповідно до норм вказаної сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.
За змістом статті 1 Закону України “Про сільськогосподарський перепис” від 23.09.2008 №575-VI виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Визначаючись щодо наявності у позивача як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано, що за змістом проаналізованих законодавчих норм сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власновиробленої продукції рослинництва і тваринництва.
Позивач не надав жодних доказів на підтвердження такого статусу. Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач і не вважає себе сільськогосподарським товаровиробником.
Судом, враховуючи принцип офіційного з'ясування обставин справи, встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань відсутні дані про реєстрацію ОСОБА_1 підприємцем.
Відтак обставини справи свідчать про відсутність сільськогосподарської діяльності позивача такої як: здійснення позивачем виробництва і самостійного перероблення власновиробленої продукції рослинництва і тваринництва у 2022 році й отримання доходів від здійснення такої діяльності.
Відсутність доказів того, що ОСОБА_1 був сільськогосподарським товаровиробником у податковому періоді, за який податковим органом здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також доказів того, що комплекс зернотоку використовувався (прямо чи побічно) згідно з призначенням в сільськогосподарській діяльності, свідчать про відсутність права позивача на пільгу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України.
Ще одна підстава позову стосується того, що позивач вважає, що частина об'єктів комплексу зернотоку (піднавіси) є інженерними спорудами, а не будівлями, а тому не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. З цього приводу суд зазначає таке.
Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 вказує, що інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.
Інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об'єкта. До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та т. ін.
Згідно з цим же Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 спорудами визначено будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
Будівлями є споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.
Аналізуючи наведені норми, суд висновує, що нарахування податку на нерухоме майно має здійснюватися саме на площу нежитлової нерухомості - споруди та будівлі, їх складові частини, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.
Таким чином, в контексті наведеного, суд вважає, що піднавіс для зберігання автоваги, піднавіс для зберігання зерна чи інших предметів є будівлями у розумінні Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, які призначені для розміщення устаткування, сировини, предметів, не відносяться до інженерних споруд, а тому такі об'єкти нерухомого майна є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підсумовуючи викладене суд зазначає, що підстави щодо звільнення позивача від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України відсутні.
Перевіряючи правильність нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд встановив, що податок нарахований за період, визначений відповідно до підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України, починаючи з місяця, в якому позивач набув право власності на комплекс зернотоку (з червня 2022 року). Ставка податку у розмірі 0,3 % від мінімальної заробітної плати на 01.01.2022 (19,50 грн) відповідає ставці, встановленій у додатку 7 до рішення Підволочиської селищної ради від 18.06.2021 №856 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Підволочиської селищної ради» для будівель, що належать фізичним особам, підкласу 1271.3 «Зберігання зерна» класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (а.с.26-31).
Відтак, відповідач діяв правомірно у спірних правовідносинах, заперечуючи проти позову довів підставність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у позові відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Тернопільській області (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 44143637) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений і підписаний 15 серпня 2024 року.
Суддя Чепенюк О.В.