Справа №500/3765/24
15 серпня 2024 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 через представника - адвоката Дарморіс Оксану Маркіянівну з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:
визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.04.2024 №192050004125 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати з 18.04.2024 ОСОБА_1 до стажу за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періоди роботи з 18.02.1998 по 23.10.1999 та з 24.10.1999 по 29.12.2008,
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити з 18.04.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.04.2024 у віці 50 років 05 місяців подав заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
29.04.2024 позивач отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0204-8/20821, до якого долучено рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 25.04.2024 №192050004125 у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом
Ухвалою суду від 18.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
08.07.2024 до суду надійшов відзив на позов від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує, що 18.04.2024 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуло цю заяву з доданими документами та прийняло рішення від 25.04.2024 №192050004125, яким встановлено наступне.
Страховий стаж для визначення права становить 25 років 01 місяць 09 днів.
Пільговий стаж позивача відсутній.
Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за відсутності необхідного пільгового стажу.
До пільгового стажу не враховано період згідно пільгової довідки №12/02/2 від 12.02.2024, оскільки довідка не відповідає Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 18.11.2005 №383, а саме відсутнє посилання на постанову Кабінету Міністрів "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право" (не зазначено номер постанови) від 11.03.1994.
Не взята до уваги пільгова довідка №12/02/1 від 12.02.2024, оскільки зазначена посада в довідці та трудовій книжці не відповідає посадам зазначеним у акті перевірки достовірності подання довідки про стаж роботи, що подається для призначення пенсії №1900-1103-1/950 від 28.02.2024 (різальник на вогні та обробник видувних виробів)
Відповідно рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах за Списком №1 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області своїм правом не скористався та відзиву на позов не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.04.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, рішенням якого від 25.04.2024 №192050004125 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за відсутності необхідного пільгового стажу.
Зі змісту вказаного рішення видно, що вік заявника становить 50 років 5 місяців 1 день. Відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 25 років 01 місяць 09 днів, з них пільговий стаж роботи за Списком №1 відсутній.
До пільгового стажу не зараховано період згідно пільгової довідки №12/02/2 від 12.02.2024, оскільки довідка не відповідає Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 18.11.2005 №383, а саме відсутнє посилання на постанову Кабінету Міністрів "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право" (не зазначено номер постанови) від 11.03.1994.
Не взята до уваги пільгова довідка №12/02/1 від 12.02.2024, оскільки зазначена посада в довідці та трудовій книжці не відповідає посадам зазначеним у акті перевірки достовірності подання довідки про стаж роботи, що подається для призначення пенсії №1900-1103-1/950 від 28.02.2024 (різальник на вогні та обробник видувних виробів).
Про вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 25.04.2024 №192050004125 у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 29.04.2024 №1900-0204-8/20821.
Не погоджуючись з таким рішенням територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Пунктом 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам чоловікам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Стосовно обчислення страхового стажу, у тому числі пільгового стажу, то таке питання регламентовано наступним чином.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина третя статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом положень статті 62 Закону № 1788-ХІІ та статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (у редакції, чинній на дату звернення за призначенням пенсії) (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1, №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383.
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Відповідно до пункту 10 цього Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (який наведений вище).
Судом встановлено, що при поданні заяви про призначення пенсії 18.04.2024 позивач поряд із іншими документами подав вкладення в трудову книжку серії НОМЕР_1 , дата заповнення 23.08.1995, трудову книжку серії НОМЕР_2 та довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.02.2024 №12/02/1 та №12/02/2.
Відповідно до вкладення в трудову книжку серії НОМЕР_3 , дата заповнення 23.08.1995, 14.01.1997 позивач прийнятий на роботу на АТ "Бережанський склозавод" відпальником скловиробів, наказ №2 від 14.01.1997 (запис №4). 18.02.1998 позивачу присвоєно III розряд видувальника скловиробів (баночник), наказ №38 від 18.02.1998 (запис №6). 24.10.1999 переведений учнем видувальника скловиробів, наказ №1405 від 24.10.1999 (запис №7).
Згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_2 позивач 14.01.1997 прийнятий на роботу відпальником скловиробів по І розряду на АТ "Бережанський склозавод" наказ №2 від 14.01.1997 (запис №1 трудової книжки). 18.02.1998 позивачу присвоєно III розряд видувальника скловиробів (баночник), наказ №38 від 18.02.1998 (запис №2 трудової книжки). 24.10.1999 позивач переведений учнем видувальника скловиробів, наказ №1405 від 24.10.1999 (запис №3 трудової книжки). 14.06.2006 позивачу присвоєно IV розряд видувальника скловиробів, наказ №342 від 14.06.2006 (запис №4 трудової книжки). 29.12.2008 позивач звільнений з роботи за згодою сторін, ст.36 КЗпПУ, наказ №1817 від 29.12.2008 (запис №5 трудової книжки).
Відповідно до уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.02.2024 №12/02/2 позивач з 18.02.1998 по 23.10.1999 (01 рік 08 місяців 05 днів) виконував роботу в шкідливих умовах в скляному виробництві - видував гарячі скловироби вручну і працював за професією "видувальник скловиробів", що передбачена Списком №1, розділом XV, підрозділом 1а, постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994.
Згідно з уточнюючою довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.02.2024 №12/02/1 позивач з 24.10.1999 по 29.12.2008 (09 років 02 місяці 06 днів) виконував роботу в шкідливих умовах в скляному виробництві - видував гарячі скловироби вручну і працював за професією "видувальник скловиробів", що передбачена Списком №1, розділом XV, підрозділом 1а, постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 та постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
Відповідно до акту, складеного за результатами проведення перевірки достовірності подання довідки про стаж роботи, що подається для призначення пенсії від 28.02.2024 №1900-1103-1/950, а саме по вказаних вище довідках, встановлено наступне:
- згідно наказу (розпорядження) №1405 про переведення на іншу роботу від 24.11.1999 ОСОБА_1 переведено з 24.11.1999 з попереднього місця роботи видувальника (баночника) на учня видувальника скловиробів;
- згідно наказу №342 від 14.06.2006 "Про присвоєння розрядів" в зв'язку а рішенням тарифно-кваліфікаційної комісії позивачу як видувальнику скловиробів присвоєно 4 розряд;
- згідно наказів про надання відпусток від 27.05.1999 №180, від 31.05.2000 №199, від 27.06.2001 №258, від 12.10.2001 №1266, від 16.09.2005 №1558, від 25.04.2008 №203 відпустка надавалася позивачу як видувальнику скловиробів;
- відповідно до наказів про надання відпустки від 28.05.2003 №229 позивачу надано відпустку як різальнику на вогні: від 30.07.2004 №482 як баночнику; від 01.07.2007 №285 як обробнику видувних виробів;
- в книгах по нарахуванню заробітної плати за 1998-2000 рік посада позивача зазначена як видувальник, а з 2001-2008 графа "посада" відсутня.
Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими постановою Кабінетом Міністрів України від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36, (чинними на період роботи позивача) розділом XV (підрозділ 1а, код КП 1150101а-11548, 15.1а) передбачена професія робітників "видувальник скловиробів". Отже, позивач працював за професіями, які передбачені Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Таким чином Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправно відмовило позивачу у зарахуванні періодів його роботи з 18.02.1998 по 23.10.1999 та з 24.10.1999 по 29.12.2008 на посаді видувальника скловиробів у ВАТ "Бережанський склозавод" до пільгового стажу за Списком №1. Відповідні спірні періоди підлягають до зарахування при обчисленні пільгового стажу позивача при визначенні права на призначення пенсії за віком.
З огляду на вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.04.2024 №192050004125 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, спірні періоди роботи з 18.02.1998 по 23.10.1999 та з 24.10.1999 по 29.12.2008 на посаді видувальника скловиробів у ВАТ "Бережанський склозавод" підлягають до зарахування при обчисленні пільгового стажу позивача при визначенні права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити з 18.04.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то судом враховано таке.
Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Відтак, позов в частині зобов'язання призначити та виплатити пенсію задоволенню не підлягає.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Таким чином суд вважає за необхідне, застосовуючи частину другу статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення.
При цьому, на думку суду, оскільки за принципом екстериторіальності спірне рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 прийняло Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, то саме цей територіальний орган слід зобов'язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії позивачу за віком відповідно до ч. 1, п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення.
Суд зауважує, що належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії від 18.04.2024 та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії, яке є предметом спору у справі, що розглядається.
Отже, саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області суд покладає обов'язок повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком.
В даному випадку для встановлення належного відповідача визначальним є те, структурний підрозділ якого пенсійного органу розглядав заяву позивача ОСОБА_1 про призначення пенсії від 18.04.2024 та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, яке визнано судом протиправним і скасовано.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява №387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,60 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.3629304382.1 від 08.05.2024.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. (частина третя статті 139 КАС України)
Зважаючи на те, що суд задовольняє позов частково, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії згідно із заявою від 18.04.2024, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, необхідно стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.04.2024 №192050004125 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком №1 періоди роботи з 18.02.1998 по 23.10.1999 та з 24.10.1999 по 29.12.2008 на посаді видувальника скловиробів у ВАТ "Бережанський склозавод".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.04.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено і підписано 15 серпня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 );
відповідачі:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: проспект Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, Запорізький р-н, Запорізька обл., 69005, код ЄДРПОУ: 20490012).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мартиць О.І.