про залишення позовної заяви без руху
14 серпня 2024 року м. Рівне№460/8907/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Н.С. Гудима, перевіривши виконання вимог статті 160, 161 КАС України за позовною заявою
ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), викладеної у формі листа № 1488/5/2766 від 13.06.2024, щодо невиплати добових за час перебування у відрядженні з 29.09.2022 по 18.03.2023 та компенсації за проживання за цей же період і зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) здійснити належні виплати в сумі 126930 грн, яких 75330 грн - витрати на проживання, та 51600 грн. - добові.
Перевіривши матеріали позовної заяви в порядку ст.171 КАС України, суддя встановив, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених нормами КАС України.
Так, за правилами ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п'ята статті 122 КАС України).
Водночас суд враховує, що Верховним Судом неодноразово, зокрема, у постановах від 29.02.2024 у справі № 240/3609/23, від 04.05.2023 у справі №560/3294/22, від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, висловлювалася позиція, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про працю, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Так, за правилами частини 1 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті .
Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст ст.122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених правових норм також вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Як свідчить зміст позову, предметом оскарження в ньому є бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу витрат на відрядження: добових та компенсації за проживання (найм житла) за період перебування у відрядженні з 29.09.2022 по 18.03.2023. При цьому, позивач не звільнений з військової служби.
Отже, у даному випадку, має місце трудовий спір, строк звернення для вирішення якого визначено частиною 1 ст. 233 КЗпП України і такий становить три місяці з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Натомість, з даним позовом до суду позивач звернувся через систему "Електронний суд" лише 09.08.2024, тобто із пропуском тримісячного строку, встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України.
При цьому, суд зауважує, що отримання позивачем листа відповідача від 13.06.2024 у відповідь на його рапорт від 08.05.2024 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняв дії щодо реалізації свого права на отримання компенсацій у зв'язку з службовим відрядженням і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Матеріали позову свідчать, що позивач прибув з відрядження 19.03.2023 і в той же день подавав командиру ВЧ НОМЕР_2 рапорт щодо проведення належних йому виплат у зв'язку із відрядженням (вх.№774/1489 від 19.03.2023).
Тобто, станом на 01.04.2023 позивач був обізнаний про порушення своїх прав в частині не нарахування і не виплати сум компенсації за час перебування у відрядженні (добових та витрат на проживання).
З огляду на наведене та беручи до уваги те, що позивач не надав заяви про поновлення строку звернення до суду та жодних доказів на її обґрунтування, у суду відсутні підстави вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом у серпні 2024 року.
Також суд звертає увагу, що в силу вимог п.2, п.4 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
У позовній заяві зазначено два відповідача - Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 . Натомість позовні вимоги сформовані спільно до "Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 )".
Більше того, всупереч п.2 ч.5 ст.160 КАС України позивачем у позовній заяві зазначено спільну адресу для двох відповідачів - "м.Рівне", без зазначення конкретної адреси, та лише один код ЄДРПОУ.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на наведене, позовну заяву слід залишити без руху.
Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:
1) заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів на підтвердження поважності причин його пропуску;
2) позовної заяви з приведеним у відповідність суб'єктним складом відповідачів і сформованих позовних вимог стосовно кожного з них, та зазначенням усіх обов'язкових реквізитів позовної заяви, передбачених п.2 ч.5 ст.160 КАС України.
Керуючись статтею 169 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя Н.С. Гудима