15 серпня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/8425/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , у якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження пенсії під час її перерахунку 15.01.2024 при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі №440/13868/23 з 01.07.2021 та з 01.12.2021 максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, з урахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі № 440/13868/23, здійснити нарахування та виплату пенсії після її перерахунку з 01.07.2021 та з 01.12.2021 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням фактично сплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не здійснення, 15.01.2024 при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі № 440/13868/23, перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2022, з 01.12.2022 у зв'язку із зміною розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, з урахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі № 440/13868/23, здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2022, з 01.12.2022 у зв'язку із зміною розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням фактично сплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо порушення порядку розрахунку розміру збільшення пенсії на 25 відсотків без урахування індексації пенсії всупереч вимогам абзацу першому пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» під час перерахунків 15.01.2024 пенсії при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі № 440/13868/23 з 01.03.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, з урахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі № 440/13868/23, здійснити збільшення та виплату пенсії ОСОБА_1 на 25 відсотків з 01.03.2023 з урахуванням індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» без обмеження максимальним розміром, з урахуванням фактично сплачених сум.
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо використання під час розрахунку доплати пенсії за результатом її перерахунків від 15.01.2024 відомостей, які не відповідають розмірам фактично виплаченої пенсії та яка підлягала виплаті за результатом здійснених перерахунків, а також без урахування періоду виплати пенсії за липень - листопад 2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити розрахунок доплати пенсії за результатом її перерахунків від 15.01.2024 на підставі відомостей, які відповідають розмірам фактично виплаченої пенсії та яка підлягає виплаті за результатом здійснених перерахунків, а також з урахуванням періоду виплати пенсії за липень - листопад 2024 року.
Підставою позову є порушення права позивача на отримання пенсії у належному розмірі внаслідок дій відповідача щодо не перерахунку пенсії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.
Позивач є пенсіонером ОВС та отримує пенсію в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв'язку із чим перебуває на обліку у ГУПФ України в Полтавській області.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі №440/13868/23, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01 грудня 2019 року та індексації з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням фактично сплачених сум; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року щомісячну доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.07.2020, за результатами якого підсумок пенсії (з надбавками) склав 18521,11 грн, однак розмір пенсії позивача з 01.07.2020 обмежено максимальним розміром 17120,00 грн.
З 01.12.2020 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача. Внаслідок перерахунку розмір пенсійної виплати з 01.12.2020 склав 18538,21 грн, проте до виплати призначена пенсія у розмірі 17690,00грн.
Також, 01.07.2021 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з урахуванням доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", у розмірі 2000,00 грн. Внаслідок перерахунку розмір пенсійної виплати з 01.07.2021 склав 20563,71 грн, проте до виплати призначена пенсія у розмірі 18540,00грн.
Крім того, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2021, за результатами проведеного перерахунку підсумок пенсії (з надбавками) склав 20587,71 грн, однак розмір пенсії позивача з 01.12.2021 обмежено максимальним розміром 19340,00 грн.
Відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.07.2022, за результатами проведеного перерахунку підсумок пенсії (з надбавками) склав 21129,66 грн, однак розмір пенсії позивача з 01.07.2022 обмежено максимальним розміром 20270,00 грн
Відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2022, за результатами проведеного перерахунку підсумок пенсії (з надбавками) склав 21149,46 грн, однак розмір пенсії позивача з 01.12.2022 обмежено максимальним розміром 2093000 грн.
При цьому згідно протоколів перерахунку пенсії, позивачу з 01.07.2020 здійснено перерахунок пенсії у зв'язку із зміною розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі 513,60 грн, з 01.12.2020 у розмірі 530,70 грн, з 01.07.2022 в розмірі - 608,10 грн, з 01.12.2022 в розмірі 627,90 грн.
З 01.03.2023 основний розмір пенсії за вислугу років ОСОБА_1 обчислений виходячи з 77% грошового забезпечення у розмірі 18657,16 грн.
До основного розміру пенсії враховані: індексація за 2022 рік у розмірі 2514.05 грн (17033,4317957,51 грн х 0,140), індексація за 2023 рік у розмірі 1500,00 грн, збільшення основного розміру пенсії (25% від суми основного розміру пенсії) - 3591,50 грн (14366,01 грн х 25%), щомісячна доплата до пенсії у розмірі 2000,00 грн; надбавки та підвищення у загальному розмірі 627,90 грн.
Загальний розмір пенсії з 01.03.2023 - 24649,46 грн, а до виплати призначено 24649,46 грн.
Не погодившись з діями відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.07.2020, 01.12.2020, 01.07.21, 01.12.2021, 01.07.2022, 01.12.2022, а також не проведення перерахунку пенсії у зв'язку із зміною розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.07.2020, 01.12.2020, 01.07.2022, 01.12.2022, та порушенням порядку розрахунку розміру збільшення пенсії на 25 відсотків без урахування індексації пенсії з 01.03.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частин другої та третьої статті 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрала чинності з 01.01.2017) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Водночас, як визначено статтею 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (з урахуванням змін, внесених Законами від 24.12.2015 №911-VIII, від 06.12.2016 №1774-VIII /надалі Закон №3668-VI/, максимальний розмір пенсії (...) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) законів України (...) "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", (...), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Закон №3668-VІ набрав чинності з 01.10.2011, як те передбачено пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Законом №3668-VI частину п'яту статті 43 Закону №2262-ХІІ викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Суд зауважує, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром у спірних відносинах передбачено частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ та статтею 2 Закону №3668-VI.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У пункті 2 резолютивної частини згаданого рішення Конституційного Суду України визначено, що положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з частинами першою та другою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Системний аналіз норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 дає підстави для висновку, що з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, а саме 10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних відносинах.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 16.04.2020 у справі №620/1285/19, від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18, від 10.09.2021 у справі №300/633/19 та від 24.09.2021 у справі №370/2610/17.
Внесені Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої 43 Закону №2262-ХІІ, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18.
У постанові від 16.1.2021 у справі №400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI.
З огляду на викладене, частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Обмеження максимального розміру пенсії порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
При цьому, суд враховує, що положення статті 2 Закону №3668-VІ є аналогічними за змістом положенням частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУПФ України в Полтавській області щодо проведення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01.07.2020, 01.12.2020, 01.07.2021, 01.12.2021, 01.07.2022, 01.12.2022 з обмеженням максимального розміру.
Враховуючи викладене вище, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром із 01.07.2020, 01.12.2020, 01.07.2021, 01.12.2021, 01.07.2022, 01.12.2022 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із 01.07.2020, 01.12.2020, 01.07.2021, 01.12.2021, 01.07.2022, 01.12.2022 без обмеження максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум.
Водночас, при вирішенні позовних вимог у частині перерахунку та виплати пенсії з 01.07.2020, 01.12.2020, 01.07.2022, 01.12.2022 у зв'язку із зміною розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII особам з інвалідністю внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: особам з інвалідністю I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Слід враховувати, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року №294-IX установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року №1928-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Згідно з протоколами перерахунку пенсії, наданих позивачем, з 01.07.2020, 01.12.2020, 01.07.2022, 01.12.2022, доплати до пенсії як особі з інвалідністю війни ІІІ групи вказано у розмірі 513,60 грн, 530,70 грн., 608,10 та 627,90 відповідно.
Таким чином, відповідачем здійснено нарахування доплати до пенсії за вказані позивачем періоди виходячи з встановленого законом мінімуму для осіб, які втратили працездатність, вказана доплата виплачується у повному обсязі.
Наведене, з урахуванням матеріалів справи та положень ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», підтверджує правомірність дій територіального органу пенсійного фонду при нарахуванні і виплаті позивачу пенсії, з урахуванням доплати (підвищення) до грошового забезпечення особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, а тому суд доходить висновку, що на час розгляду цієї справи права позивача у цій частині позовних вимог не порушені.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тобто, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
При цьому суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому. З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині вказаних позовних вимог.
Щодо порушення відповідачем порядку розрахунку розміру збільшення пенсії на 25 відсотків без урахування індексації пенсії всупереч вимогам абзацу першому пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 64 Закону №2262-ХІІ у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" установлено, що з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 року № 1381 (у редакції Постанови КМУ № 118 від 16.02.2022, яка набрала чинності 01.03.2022) установлено, що розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статей 13 і 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшуються на 25 відсотків.
Збільшення розмірів пенсій здійснюється без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та інших доплат до пенсії.
Спірним питанням у цій справі є наявність підстав врахування суми індексації при визначенні розміру підвищення до пенсії як інваліду війни відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 року № 1381.
Судом встановлено, що відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 01.03.2023 розрахував підвищення до пенсії як інваліду війни відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 року № 1381 від суми 14366,01 грн (основний розмір пенсії), тобто без врахування індексації пенсії за 2022 та 2023 рік .
Разом з тим, аналіз пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 року № 1381 свідчить, що розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни збільшуються на 25 відсотків з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Отже, сума збільшення основного розміру пенсії (25%) при перерахунку пенсії позивачу з 01.03.2023 повинна розраховуватися виходячи з суми, отриманої з додавання суми основного розміру пенсії та індексацій пенсії за 2022 та 2023 роки.
Відтак розрахунок збільшення основного розміру пенсії (25%) у 2023 році має здійснюватись відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 1381 таким чином: (основний розмір пенсії + індексація базового ОСНП2022 + індексація базового ОСНП2023) * 25% .
Не здійснивши розрахунок збільшення основного розміру пенсії (25%) позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни у відповідності до вимог Постанови КМУ № 1381, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Враховуючи викладене вище, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нездійснення позивачу перерахунку і виплати пенсії з 01 березня 2023 із урахуванням підвищення до пенсії, як інваліду війни 3 ї групи, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 за №1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії з урахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 та 2023 роки та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити позивачу перерахунок і виплату пенсії по інвалідності з 01 березня 2023 року з урахуванням підвищення до пенсії, як інваліду війни 3-ї групи, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 за №1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії з урахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 та 2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас, при вирішенні позовних вимог у частині перерахунку та виплати пенсії з 01.03.2023 без обмеження основного розміру пенсії 10-ма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тобто, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Беручи до уваги те, що перерахунок пенсії позивачу з 01.03.2023 ще не проведено та жодних пенсійних виплат, виходячи з такого перерахунку не здійснено, у суду відсутні підстави вважати, що перерахунок такої пенсії буде проведений з обмеженням основного розміру пенсії 10-ма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, суд доходить висновку, що на час розгляду цієї справи права позивача у цій частині позовних вимог не порушені. При цьому суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому. З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині вказаних позовних вимог.
Що стосується позовних вимог про визнання дій відповідача щодо використання під час розрахунку доплати пенсії за результатом її перерахунків від 15.01.2024, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі №440/13868/23, відомостей, які не відповідають розмірам фактично виплаченої пенсії та яка підлягала виплаті за результатом здійснених перерахунків, а також без урахування періоду виплати пенсії за липень - листопад 2021 року протиправними, то вони не підлягають задоволенню з огляду на те, що правові наслідки для позивача створюють саме дії суб'єкта владних повноважень, правова оцінка яким надана судом вище, інших неправомірних дій, які б створювали правові наслідки для позивача або мали вплив на права, обов'язки та інтереси позивача позивачем не наведено, а судом не виявлено.
До того ж, згідно з вимогами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З аналізу статей 382-383 КАС України вбачається виокремлення таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.
Невиконання судового рішення або неправомірність, на думку позивача, виконання відповідачем судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Суд, проаналізувавши предмет позову у цій справі, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині фактично спрямовані на виконання іншого судового рішення (Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі №440/13868/23).
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звернутися до суду в порядку судового контролю за виконанням рішення, а не пред'являти новий адміністративний позов.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача в цій частині є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність дій відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову з корегуванням способу захисту порушених прав.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01 квітня 2019 року та індексації з 01.07.2020, 01.12.2020, 01.07.2021, 01.12.2021, 01.07.2022, 01.12.2022 максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01 квітня 2019 року та індексації з 01.07.2020, 01.12.2020, 01.07.2021, 01.12.2021, 01.07.2022, 01.12.2022 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням фактично сплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку і виплати пенсії з 01.03.2023 із урахуванням підвищення до пенсії, як інваліду війни 3-ї групи, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 за №1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії з урахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 та 2023 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії по інвалідності з 01.03.2023 з урахуванням підвищення до пенсії, як інваліду війни 3-ї групи, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 за №1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії з урахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 та 2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва