Справа № 420/15377/24
15 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2024 року № 0089146-2407-1551; № 0089145-2407-1551; № 0089143-2407- 1551; № 0089141-2407-1551; № 0089134-2407-1551; № 0089144-2407-1551; № 0089168-2407-1551; № 0089158-2407-1551; № 0089149-2407-1551; № 0089161-2407-1551; № 0089151-2407-1551; № 0089142-2407-1551; № 0089137-2407-1551; № 0089136-2407-1551; № 0089154-2407-1551; № 0089135-2407-1551; № 0089139-2407-1551; № 0089164-2407-1551; № 0089148-2407-1551; № 0089140-2407-1551, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2024 року № 0089146-2407-1551; № 0089145-2407-1551; № 0089143-2407- 1551; № 0089141-2407-1551; № 0089134-2407-1551; № 0089144-2407-1551; № 0089168-2407-1551; № 0089158-2407-1551; № 0089149-2407-1551; № 0089161-2407-1551; № 0089151-2407-1551; № 0089142-2407-1551; № 0089137-2407-1551; № 0089136-2407-1551; № 0089154-2407-1551; № 0089135-2407-1551; № 0089139-2407-1551; № 0089164-2407-1551; № 0089148-2407-1551; № 0089140-2407-1551.
Ухвалою суду від 22.05.2024 року позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду паперового варіанту належним чином оформлених копій податкових повідомлень-рішень належної якості.
24.05.2024 року (вх. № 20500/24) позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків, шляхом надання до канцелярії суду паперового варіанту належним чином оформлених копій податкових повідомлень-рішень належної якості.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що розгляд справи буде здійснюватись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
22.05.2024 року (вх. №ЕС/20854/24) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.
12.06.2024 року (вх. №ЕС/23945/24) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.
18.06.2024 року (вх. №ЕС/24846/24) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до відомостей, які містяться в електронному кабінеті платника податків у ОСОБА_1 наявний податковий борг у наступних розмірах: 1686,27 грн., 448,50 грн., 846,00 грн., 2100,00 грн., 5807,10 грн., 1386,36 грн. Вказані податки були нараховані на підставі податкових повідомлень-рішень від 03.04.2024 року № 0089146-2407-1551; № 0089145-2407-1551; № 0089143-2407- 1551; № 0089141-2407-1551; № 0089134-2407-1551; № 0089144-2407-1551; № 0089168-2407-1551; № 0089158-2407-1551; № 0089149-2407-1551; № 0089161-2407-1551; № 0089151-2407-1551; № 0089142-2407-1551; № 0089137-2407-1551; № 0089136-2407-1551; № 0089154-2407-1551; № 0089135-2407-1551; № 0089139-2407-1551; № 0089164-2407-1551; № 0089148-2407-1551; № 0089140-2407-1551. При, цьому позивач стверджує, що податковими повідомленнями-рішеннями від 03.04.2023 року №0089161-2407-1551, №0089151-2407-1551, №0089136-2407-1551, №0089158-2407-1551, №0089142-2407-1551 було помилково нараховано податок на нерухоме майно, яке не перебуває у власності платника податку а решта податкових повідомлень-рішень підлягають скасуванню через не відповідність законодавству України.
Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви, у ОСОБА_1 наявний податковий борг у наступних розмірах: 1686,27 грн., 448,50 грн., 846,00 грн., 2100,00 грн., 5807,10 грн., 1386,36 грн. Вказані податки були нараховані на підставі податкових повідомлень-рішень від 03.04.2024 року № 0089146-2407-1551; № 0089145-2407-1551; № 0089143-2407- 1551; № 0089141-2407-1551; № 0089134-2407-1551; № 0089144-2407-1551; № 0089168-2407-1551; № 0089158-2407-1551; № 0089149-2407-1551; № 0089161-2407-1551; № 0089151-2407-1551; № 0089142-2407-1551; № 0089137-2407-1551; № 0089136-2407-1551; № 0089154-2407-1551; № 0089135-2407-1551; № 0089139-2407-1551; № 0089164-2407-1551; № 0089148-2407-1551; № 0089140-2407-1551. При, цьому позивач стверджує, що податковими повідомленнями-рішеннями від 03.04.2023 року №0089161-2407-1551, №0089151-2407-1551, №0089136-2407-1551, №0089158-2407-1551, №0089142-2407-1551 було помилково нараховано податок на нерухоме майно, яке не перебуває у власності платника податку а решта податкових повідомлень-рішень підлягають скасуванню через не відповідність законодавству України.
Так, частка квартири АДРЕСА_2 , була відчужена платником податку 04.09.2018 року згідно договору купівлі-продажу від 04.09.2018 року, тобто у 2020-2022 роках, вказана квартира не належала ОСОБА_1 .
При цьому, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєтру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомовго майна щодо об'єкта нерухомого майна №372151182 від 31.03.2024 року позивачу ніколи не належала, та є власністю ОСОБА_2 , дата реєстрації права власності 24.07.2020 року.
Порядок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульований статтею 266 Податкового кодексу України.
Так, згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Перелік об'єктів нерухомого майна, які не підлягають оподаткуванню, визначений підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, і до таких належать:
а) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);
б) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) гуртожитки;
ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв'язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради;
д) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям з інвалідністю, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об'єкта на дитину;
е) об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках;
є) будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;
з) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських об'єднань осіб з інвалідністю та їх підприємств;
и) об'єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об'єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;
і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;
ї) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
й) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров'я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
к) об'єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;
л) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім'ям, у яких виховується п'ять та більше дітей.
Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до абзаців першого, другого підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Поряд з цим, пунктом 266.4 статті 264 Податкового кодексу України встановлені пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зокрема, підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування. Сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів нежитлової нерухомості, що розташовані на території індустріального парку та перебувають у власності учасників індустріального парку, включеного до Реєстру індустріальних парків. На такі рішення не поширюється дія підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпунктів 12.3.3 і 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 (у частині строку прийняття та набрання чинності рішеннями) та пункту 12.5 (у частині строку набрання чинності рішеннями) статті 12 цього Кодексу та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.
Водночас згідно з положеннями підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:
об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;
об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Як вбачається зі встановлених у даній справі обставин, відповідачем було проведено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та сформовано податкові повідомлення-рішення від 03.04.2024 року № 0089146-2407-1551; № 0089145-2407-1551; № 0089143-2407- 1551; № 0089141-2407-1551; № 0089134-2407-1551; № 0089144-2407-1551; № 0089168-2407-1551; № 0089158-2407-1551; № 0089149-2407-1551; № 0089161-2407-1551; № 0089151-2407-1551; № 0089142-2407-1551; № 0089137-2407-1551; № 0089136-2407-1551; № 0089154-2407-1551; № 0089135-2407-1551; № 0089139-2407-1551; № 0089164-2407-1551; № 0089148-2407-1551; № 0089140-2407-1551.
Таким чином, станом на дату надання інформації за фізичною особою ОСОБА_1 рахується податковий борг з податку на нерухоме майно на суму: 5807,10 грн. (к/п 18010300, №UA51140130000082333), 2100,00 грн. (к/п 18010300, UA51100270000073549), 1686,27 грн. (к/п 18010200, UA46060250000025047), 846,00 грн. (к/п 18010200, UA51100270000073549), 1386,36 грн. (к/п 18010200, UA68040090000087566), 448,50 грн. (к/п 18010300, UA46060250000025047).
Вищевказані податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на останню відому податкову адресу платника: АДРЕСА_4 про, що свідчить наявний в матеріалах справи конверт поштового відправлення.
Водночас, частка квартири АДРЕСА_2 , була відчужена платником податку 04.09.2018 року згідно договору купівлі-продажу від 04.09.2018 року, тобто у 2020-2022 роках, вказана квартира не належала ОСОБА_1 .
При цьому, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєтру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомовго майна щодо об'єкта нерухомого майна №372151182 від 31.03.2024 року позивачу ніколи не належала, та є власністю ОСОБА_2 , дата реєстрації права власності 24.07.2020 року.
Таким чином, станом на день винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.04.2023 року №0089161-2407-1551, №0089151-2407-1551, №0089136-2407-1551, №0089158-2407-1551, №0089142-2407-1551 (03.04.2023р.) вказані вище об'єкти нерухомого майна, не належали позивачу на праві власності, у зв'язку з чим позовні вимог про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо решти податкових повідомлень-рішень, якими покладено на позивача податковий борг з податку на нерухоме майно, відомостей щодо того, що вказані у них об'єкти нерухомого майна, не є об'єктами оподаткування, перелік яких визначений п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, позивач ні податковому органу, ні суду не подавав.
Інших правових підстав, передбачених Податковим кодексом України, які звільняли би позивача від сплати податку за належне йому нежитлове приміщення, у позові не зазначено і таких не встановлено судом в ході розгляду даної справи.
Вказане дає підстави для висновку, що позивач, маючи у власності об'єкти нежитлової нерухомості, право власності чи інше речове право на яке не припинено, зобов'язаний сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому оскаржуване податкові повідомлення-рішення від 03.04.2023 року № 0089146-2407-1551; № 0089145-2407-1551; № 0089143-2407- 1551; № 0089141-2407-1551; № 0089134-2407-1551; № 0089144-2407-1551; № 0089168-2407-1551; № 0089149-2407-1551; № 0089137-2407-1551; № 0089154-2407-1551; № 0089135-2407-1551; № 0089139-2407-1551; № 0089164-2407-1551; № 0089148-2407-1551; № 0089140-2407-1551 є законними. Приймаючи їх, контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
Отже, правові підстави для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2023 року № 0089146-2407-1551; № 0089145-2407-1551; № 0089143-2407- 1551; № 0089141-2407-1551; № 0089134-2407-1551; № 0089144-2407-1551; № 0089168-2407-1551; № 0089149-2407-1551; № 0089137-2407-1551; № 0089154-2407-1551; № 0089135-2407-1551; № 0089139-2407-1551; № 0089164-2407-1551; № 0089148-2407-1551; № 0089140-2407-1551 відсутні. Відтак, заявлений позов не підлягає частковому задоволенню.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 484,48 грн.
При цьому, у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з Одеської митниці на користь позивача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 22000,00 грн.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відповідності з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи повязані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).
За приписами ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
Отже, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 75-78, 90, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2024 року № 0089146-2407-1551; № 0089145-2407-1551; № 0089143-2407- 1551; № 0089141-2407-1551; № 0089134-2407-1551; № 0089144-2407-1551; № 0089168-2407-1551; № 0089158-2407-1551; № 0089149-2407-1551; № 0089161-2407-1551; № 0089151-2407-1551; № 0089142-2407-1551; № 0089137-2407-1551; № 0089136-2407-1551; № 0089154-2407-1551; № 0089135-2407-1551; № 0089139-2407-1551; № 0089164-2407-1551; № 0089148-2407-1551; № 0089140-2407-1551 - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 03.04.2023 року №0089161-2407-1551, №0089151-2407-1551, №0089136-2407-1551, №0089158-2407-1551, №0089142-2407-1551.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят вісім грн. 48 коп.), витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисяч грн. 00 коп.).
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили у строк і порядок визначені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.08.2024 р.
Суддя О.М. Тарасишина