Справа № 420/25634/24
15 серпня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 ,
14.08.24 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла (вх. № 33857/24) заява ОСОБА_1 про забезпечення позову в порядку п.1 ч.1 ст.153 КАС України - до подання позовної заяви.
В заяві ОСОБА_1 просить суд вжити заходів забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо направлення / переведення військовослужбовця ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або /до іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що до 01.05.2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) займав у Дистанції колії ст. Одеса-Сортувальна посаду монтера колії 4 розряду 12 околотку ст. Одеса-Пересип. (наказ про прийом на роботу № 142/ОС від 25.10.2018 р.).
01 травня 2024 року 12 цех ст. Одеса-Пересип, у якому працював ОСОБА_1 був переданий до виробничого підрозділу служби колії «Одеська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (наказ про продовження договору від 29.04.2024 №51/ОС).
Станом на 01 травня 2024 року ОСОБА_1 був заброньований згідно Наказу Міністерства економіки України № 16761 від 08.11.2023 р.
07.05.2024 внесено зміни до Постанови КМУ № 516 «Про продовження строків дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації», у зв'язку з чим, відстрочка від призову для працівників АТ Укрзалізниці продовжена до 08.08.2024.
Згідно листа Мінекономіки України від 11.07.2024 № Ц-1519/0/84-24 бронювання по 76 постанові було пролонговано для військовозобов'язаних АТ «Укрзалізниця» до 08.09.2024.
Виходячи із вищезазначеного, станом на момент подання даної заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 є заброньованим на період мобілізації та воєнний час.
Проте, всупереч положенням Постанови КМУ від 07.05.2024 № 516 “Про продовження строків дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації” (із зміною, внесеною постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2024 № 642) (далі - Постанова №516) та статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації.
Станом на теперішній час, ОСОБА_1 призваний на військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Відповіддю Другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 за вих.№2886 від 03.08.2024 р. на адвокатський запит щодо надання інформації стосовно призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , представника останнього повідомлено про наступне
22.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із письмовою заявою про взяття на військовий облік у зв'язку зі зміною місця проживання. Під час постановки на військовий облік вказаним ІНФОРМАЦІЯ_2 було з'ясовано, що ОСОБА_1 з 2010 року проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та знятий з військового обліку за попереднім місцем проживання.
У зазначеній відповіді вказано, що на момент видачі наказу Міністерством економіки України від 08.11.2023 року №16761, ОСОБА_1 не перебував на військовому обліку в жодному ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22.05.2024 рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби за станом здоров'я та відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.07.2024 № 25 призваний та направлений для проходження військової служби під час загальної мобілізації до в/ч НОМЕР_1 .
24.07.2024 на електронну адресу Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» - ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено повідомлення (вих. № 2775) про призов на військову службу ОСОБА_1 .
За інформацією, отриманої з відповіді за вих. № 04/886 від 05.08.2024 виробничого підрозділу служби колії «Дистанція колії ст. Одеса - Сортувальна» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» на адвокатський запит за вих. № 01-08/24-213 від 01.08.2024 стало відомо, що 18.11.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено поштове відправлення зі списками військовозобов'язаних працівників виробничого підрозділу служби колії «Дистанція колії ст. Одеса-Сортувальна» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», які були заброньовані згідно до наказу Мінекономіки України від 08.11.2023 № 16761, дія якого була продовжена відповідно вищевказаних нормативних актів.
Позивачем неодноразово вживались заходи щодо поновлення своїх протиправно порушених прав з боку вказаної військової частини та ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема останнім було подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про звільнення від проходження військової служби на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
ОСОБА_1 було подано рапорт про звільнення від проходження військової служби безпосередньо командиру В/Ч НОМЕР_1 , проте вказаний рапорт останнім безпідставно навіть не прийнято від ОСОБА_1 . Тому, останнім було направлено відповідний рапорт з додатками поштою.
Дії тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також, командира військової частини НОМЕР_1 є протиправними, оскільки відповідно до витягів із наказу Міністерства економіки України позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 08.09.2024.
Представник позивача звертає увагу суду на ймовірні ризики того, що в результаті розгляду поданого рапорту ОСОБА_1 від 13.08.2024, останнє не призведе до поновлення порушеного права, оскільки такі рапорти, як правило, залишаються без розгляду або без належного обґрунтування підстав відмови у звільненні від проходження військової служби військовослужбовця навіть за наявності належним чином підтверджених фактів, які дають підстави на звільнення, через що, вважає належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 наступний предмет майбутньої позовної заяви:
- визнати протиправним та скасувати наказ Тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про призов на військову службу під час мобілізації від 23.07.2024 № 25, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини (підрозділу) В/Ч НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити від проходження військової служби ОСОБА_1 на підставі поданого рапорту про звільнення від проходження військової служби, поданого на підставі абз. 2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", абз. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 12.08.2024.
Невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
На сьогоднішній день ОСОБА_1 є відкомандированим до учбового центру у Вінницькій області, проте рахується саме за в/ч НОМЕР_1 . Сторона позивача вважає, що у в/ч НОМЕР_1 є намір перевести позивача для проходження військової служби до бойового підрозділу військової частини/формування для проходження військової служби у зоні бойового зіткнення. Натомість, такий намір є передчасним та незаконним, оскільки буде істотно порушувати право позивача на відстрочку від призову по мобілізації та суперечити п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У випадку, невжиття судом заходів забезпечення позову до ухвалення рішення у справі, існує очевидна небезпека заподіянню шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 , для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Згідно з ч.1, ч.2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.153 КАС України заява про забезпечення позову подається, серед іншого, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною зазначеної статті визначено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Згідно з ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів задля створення можливості реального виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача (заявника).
Суд зазначає, що вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача (заявника) та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
У зв'язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач (заявник), співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.
У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача заначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода позивача (заявника) із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Відтак, суд зазначає, що стверджувані позивачем ознаки протиправності дій тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також, командира військової частини НОМЕР_1 , оскільки відповідно до витягів із наказу Міністерства економіки України позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 08.09.2024 - не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем (заявником) і відповідачем. Під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача (заявника) до відповідача, стосовно якої позивач (заявник) просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач (заявник) обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Підставою позову, з яким заявник має намір звернутися, є наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про призов на військову службу під час мобілізації від 23.07.2024 № 25, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини (підрозділу) В/Ч НОМЕР_1 .
Тобто позивач фактично оскаржуватиме незаконність призову на військову службу.
В якості способу захисту порушеного права вказано про похідну вимогу щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 звільнити від проходження військової служби ОСОБА_1 на підставі поданого рапорту про звільнення від проходження військової служби, поданого на підставі абз. 2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", абз. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 12.08.2024.
При цьому, в заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо направлення / переведення військовослужбовця ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або /до іншого навчального центру до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Пунктом 1 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Стаття 24 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ визначає мету бронювання військовозобов'язаних. За її змістом бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.
При цьому припинення юридичної сили індивідуального акта, у тому числі і наказів, відбувається автоматично у разі задоволення позову після набрання законної сили рішенням суду.
Тобто, вчинення дій щодо можливого переміщення не вплине на можливість захисту прав позивача шляхом скасування зазначеного спірного наказу. Таким чином, заборона направлення/переведення позивача ніяким чином не може додатково гарантувати, що рішення про скасування наказу про призов на військову службу, у разі задоволення позову, буде виконано, оскільки, як зазначалось, припинення юридичної сили наказів відбувається автоматично та не потребує додаткових дій.
Спосіб забезпечення позову, про який просить позивач, не є нерозривно пов'язаним з підставами та предметом адміністративного позову, оскільки ніяк не вплине на можливість припинення юридичної сили індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.
З огляду на предмет спору, викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить заявник, а отже й про відсутність підстав для їх застосування.
Таким чином, оскільки заявлений ОСОБА_1 у заяві спосіб забезпечення позову не відповідає вищезазначеним критеріям та принципам інституту забезпечення позову, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову до його подання.
Керуючись ст.ст. 150, 153 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Завальнюк