Справа № 420/909/24
14 серпня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву адвоката Андрєєва Олексія Ігоровича, діючого в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “Луміра” про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луміра” до Головного управління Податкової служби України в Одеській області та Податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст заяви
30.07.2024 року за вх. № 30861/24 до суду надійшла заява представника Андрєєва Олексія Ігоровича, діючого в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “Луміра”, в якій просить ухвалити додаткове рішення в справі № 420/909/24 про стягнення з Головного управління Податкової служби України в Одеській області та Податкової служби України судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень .
II. Позиція сторін
Вказана заява вмотивована тим, що 29.07.2024 року Одеським окружний адміністративним судом було винесено рішення по справі № 420/909/24, за яким позов ТОВ «Луміра» до ГУ ДПС в Одеській області, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено, Проте, судом залишено поза увагою обставину, що у зв'язку з розглядом зазначеної справи, Позивачем були понесені витрати на правничу допомогу, докази яких були долучені до позовної заяви. З огляду на вказане та враховуючи що, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, прийняти додаткову постанову якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
12.08.2024 року від представника ГУ ДПС в Одеській області надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, яке обґрунтовано тим, що позивачем не дотримано вимоги частини п'ятої статті 134 КАС України, а саме компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді. Спірним є питання щодо вартості та кількості годин, витрачених на підготовку до позову, збору доказів по справі та складання самого позову. Звертає увагу, що розмір гонорару адвокату з урахуванням категорії справи є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги. В матеріалах справи повинно міститися належне обґрунтування та докази витраченого часу на правову допомогу, а не лише зазначення їх вартості. В свою чергу, детального опису робіт позивачем не надано, а отже не зрозуміло за які вчинені послуги Адвокатом Миртинюк Олександром Сергійовичем встановлено гонорар у розмірі 5 000,00 грн. Зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. За своїм предметом та суб'єктним складом відповідна справа відноситься до категорії типових справ, які розглядаються адміністративними судами. З огляду на вказане, відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 420/9091/24 за позовом ТОВ «Луміра », до 3500 грн.
III. Процесуальні дії суду
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.07.2024 року вказана заява передана на розгляд судді Дубровній В.А.
Ухвалою суду від 06.08.2024 року прийнято до розгляду заяву представника позивача- адвоката Андрєєва Олексія Ігоровича про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розгляд якої здійснювати в порядку письмового провадження. Цією ухвалою запропоновано ГУ ДПС в Одеській області та ДПС України протягом п'яти днів надати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Луміра” до Головного управління ДПС в Одеській області та до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС України в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригувань в Єдиному реєстрі податкової накладної від 28.11.2023 р. Ne10037640/43180526.
Зобов?язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТОВ «Луміра» податкову накладну No 127 від 10.07.2023 р. датою її подання на реєстрацію.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУМІРА» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. ( три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп).
Оскільки при ухваленні даного рішення судом не вирішено питання щодо витрат на правничу допомогу, представник позивача звернувся до суду з заявою про вирішення питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу.
V. Норми права, які застосував суд
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).
Згідно із ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Додаткове судове рішення врегульовано статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України).
Так, частина перша статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
VI. Оцінка суду
Системний аналіз наведеної норми дає підстави для формулювання висновку щодо застосування статті 252 КАС України, відповідно до якого що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
При цьому, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
У постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року по справі №160/6899/20 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з тим, за приписами ч. 7 ст. 134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання щодо судових витрат в частині розподілу витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.
У змісті позову ( стор. 22 ) представником позивача вказано, що позивачем будуть понесені витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. ( договір та розрахунок додаються). При цьому, прохальна його частина містила вимогу про стягнення з відповідачів витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Натомість, у заяві від 30.07.2024 року за вх. № 30861/24 представник позивача - адвокат Андрєєв О.І. просить ухвалити додаткове рішення по даній справі щодо судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень.
Як вбачається з наявних у справі доказів, то правнича допомога у даній справі надавалась Адвокатським об'єднанням «НЕКСТ ЛЕВЕЛ », в особі адвоката Андрєєва Олексія Ігоровича, що підтверджується Ордером на надання правничої допомоги серії ВН №1291218 від 10.10.2023 року, виданим на підставі Договору про надання правничої допомоги №01-09/23 від 01.09.2023 року.
Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги №01-09/23 від 01.09.2023 року, укладеного між ТОВ “Луміра” (Клієнт) та адвокатським об'єднанням “НЕКСТ ЛЕВЕЛ”, предметом даного договору є надання правової допомоги щодо визнання протиправним та скасування рішень комісії ГУДПС в Одеській області, яка приймає рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН та зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні у судовому порядку.
При цьому, пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що вартість послуг адвокатського об'єднання за цим Договором орієнтовно складає 5 000,00 грн.
З огляду на вказане, при вирішенні вказаного питання суд не враховує, наданий представником позивача разом з позовом рахунок-фактуру № 2 від 05.01.2024 р. на суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. без ПДВ, у т.ч. консультування замовника на суму 1000,00 грн., вивчення та аналіз на відповідність вимогам діючого законодавства матеріалів на суму 3000 грн, та підготовка позовної заяви та інших заяв з процесуальних питань на суму 6000 грн.
Отже, єдиним доказом підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу є договір про надання правничої допомоги №01-09/23 від 01.09.2023 р, яким визначена вартість послуг адвоката 5000,00 грн.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 922/902/19 адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
З огляду на зміст ч. 4 ст. 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.
Крім того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Саме лише ненадання учасником справи детального опису робіт (наданих послуг) із зазначенням витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
В межах даної справи, судом встановлено, що надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх загальну вартість, зокрема, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді, про що свідчать складені та підписані представником позивача позовна заява, відповідь на відзив.
Відповідач у запереченнях на клопотання щодо заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу, вказує, що ця справа не потребувала затрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, тому вважає справедливим призначити позивачеві компенсації витрат на правову допомогу адвоката 3500,00 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Суд наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
VII. Висновок суду
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. ( ч. 1 ст. 77 КАС України).
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 7 статті 134 КАС України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
З урахуванням наданих заперечень відповідача, встановлених обставин справи, приписів ч. 5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 КАС України, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 3000,00 грн. за представництво Адвокатського об'єднання «НЕКСТ ЛЕВЕЛ» у суді першої інстанції. Указаний розмір витрат зумовлений тим, що дана справа є типовою, відноситься до справ незначної складності, а її розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тому не потребує тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час складання позовної заяви та відповіді на відзив, з урахуванням того, що предмет спору містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.
Враховуючи, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення , тому витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області, у складі якого утворено Комісію, що прийняла оскаржуване рішення, яке судом визнано протиправним та скасованим.
Керуючись статтями 4, 77, 134, 139, 143, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Луміра” про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок №21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУМІРА» (вул. Успенська, буд. 39/1, м. Одеса, 65048, ЄДРПОУ 43180526) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі грн) гривень 00 коп.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна