15 серпня 2024 р. № 400/4724/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаДержавної установи "Південноукраїнська виправна колонія (№83)", вул. Володимирська, 1, с-ще Костянтинівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 55340,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№ 83)» про визнання протиправною бездіяльність щодо непроведення нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 19.04.2024 року по виплаті грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 18.07.2022; зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 19.04.2024 року по виплаті грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 18.07.2022 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 із застосуванням істотності частки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням висновків щодо застосування норм права викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17 провадження №11-1329апп18 та у постанові Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 30.04.2024 року у справі № 400/8493/23 адміністративне провадження № К/990/11549/24.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 по справі № 400/3024/23 виплатив середній заробіток за період з 01.04.2022 по 18.07.2022 лише 19.04.2024. Тому повинен виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП.
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не звільнявся, його увільнено від виконання обов'язків у зв'язку з призовом на військову службу. Тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідно до ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку.
Позивач проходить службу у Державній установі «Південноукраїнська виправна колонія (№ 83)».
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 25.03.2022 № 1247/5 «Про увільнення ОСОБА_1 від виконання обов'язків у зв'язку з призовом на військову службу», ОСОБА_1 увільнено з 16.03.2022 від виконання обов'язків у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зі збереженням за ним займаної посади на строк до закінчення дії особливого періоду або до дня фактичного звільнення.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 року по справі № 400/3024/23 зобов'язано Державну установу «Арбузинська виправна колонія (№ 83)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 по 18.07.2022 середній заробіток за посадою начальника Державної установи «Арбузинська виправна колонія (№ 83)».
На виконання рішення суду 19.04.2024 відповідач виплатив позивачу грошове забезпечення у розмірі 37931,20 грн.
19.04.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку 19.04.2024.
Відповіді на заяву позивач не отримував.
Відповідно до ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Ст. 117 КЗпП передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Ч. 2 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Отже, з 16.03.2022 позивач не був звільнений з Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№ 83)».
Статтями 116-117 КЗпП виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку пов'язується саме зі звільненням, тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки з 16.03.2022 позивача не було звільнено з Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№ 83)».
За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Південноукраїнська виправна колонія (№83)" (вул. Володимирська, 1, с-ще Костянтинівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 55340, ідентифікаційний код 08564038) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко