15 серпня 2024 рокусправа № 380/10988/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 04.03.2024 № 134850011969;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 08.12.2023, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 08.04.1996 по 14.07.1997, з 15.07.1997 по 25.12.1999, з 02.10.2000 по 13.12.2000, з 29.12.2000 по 31.10.2011, з 01.11.2011 по 19.06.2018 та врахувавши довідки № 416, № 417, 418 від 15.05.2012, видані Закритим акціонерним товариством “Золотодобувна компанія “Полюс”, довідку № 111 від 06.07.2018, видану Акціонерним товариством “Полюс Логістика”.
Ухвалою від 23.05.2024 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 13.03.2024 щодо призначення пенсії за віком. Однак, рішенням від 04.03.2024 № 134850011969 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відмовив у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало відзив на позовну заяву від 10.06.2024 (вх. № 43664), у якому зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023року - не менше 30 року. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу, в період з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року - від 15 до 25 років. Отже, обов'язковою умовою для призначення такої пенсії за нормами Закону №1058 є наявність необхідного страхового стажу та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку. Вік позивача 60 років. Страховий стаж позивача становить 21 рік 5 місяців 6 днів.
У ході розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки (серії НОМЕР_1 ): з 02.10.2000 по 13.12.2000, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру. Повідомляємо про необхідність підтвердження записів в трудовій книжці додатковими документами або результатами перевірки зазначеного періоду; з 08.04.1996 по 14.07.1997, з 15.07.1997 по 25.12.1999, з 29.12.2000 по 13.10.2011, з 01.11.2011 по 19.06.2018 на території російської федерації, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону, з урахуванням наявних документів, заявник набуде після досягнення 65-річного віку, з 08.12.2028. Правові відносини з російською федерацією зупинені офіційно, тому відсутні підстави для зарахування страхового стажу, а також стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив на позовну заяву від 10.06.2024 (вх. № 12381ел), у якому зазначає, що за доданими документами до страхового стажу позивачу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 : з 02.10.2000 по 13.12.2000, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу (реєстрі застрахованих осіб); з 08.04.1996 по 14.07.1997, з 15.07.1997 по 25.12.1999, з 29.12.2000 по 31.10.2011, з 01.11.2011 по 19.06.2018, оскільки це періоди роботи на території російської федерації. Право на пенсійну виплату позивач набуде після досягнення 65-річного віку, з 08.12.2028. Отже, враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для зарахування до трудового стажу позивача період роботи з 08.04.1996 по 14.07.1997, з 15.07.1997 по 25.12.1999, з 02.10.2000 по 13.12.2000, з 29.12.2000 по 31.10.2011, з 01.11.2011 по 19.06.2018 та щодо призначення позивачу пенсії за віком з 08.12.2023 відповідно до ст. 26 Закону 1058, оскільки страховий стаж позивача становить 21 рік 05 місяців 6 днів, замість необхідних 30 років. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача подав відповідь на відзив від 11.06.2024 (вх. № 44184), у якому зазначає, що наявність надуманих відповідачами зауважень не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком. Оскільки, припинення участі в міжнародних угодах, не може позбавляти працівника його права на врахування набутого стажу та одержаного заробітку у період дії таких угод. Тому наведені відповідачами доводи базуються на помилковому розумінні ними дії актів міжнародного права, та не застосуванні положень тих угод, які діяли на момент набуття (одержання) позивачем спірних стажу та заробітку.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало заперечення від 14.06.2024 (вх. № 12823ел).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 26.02.2024 подав заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, за принципом екстериторіальності розглянуло заяву та винесло рішення від 04.03.2024 № 134850011969 про відмову у призначені пенсії.
У рішенні, зокрема, вказано, що вік заявника 60 років.
Страховий стаж особи становить 21 рік 5 місяців 6 днів. Працює.
У ході розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки (серії НОМЕР_1 ):
- з 02.10.2000 по 13.12.2000, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру. Повідомляємо про необхідність підтвердження записів в трудовій книжці додатковими документами або результатами перевірки зазначеного періоду.
- з 08.04.1996 по 14.07.1997, з 15.07.1997 по 25.12.1999, з 29.12.2000 по 13.10.2011, з 01.11.2011 по 19.06.2018 на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону, з урахуванням наявних документів, заявник набуде після досягнення 65-річного віку, з 08.12.2028.
Вважаючи рішення відповідачів протиправними та необґрунтованими, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 1 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Суд встановив, що органами Пенсійного фонду України позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 08.04.1996 по 14.07.1997, з 15.07.1997 по 25.12.1999, з 29.12.2000 по 13.10.2011, з 01.11.2011 по 19.06.2018 на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі та із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Надаючи оцінку викладеним вище доводам суб'єкта владних повноважень, суд зважає на таке.
Згідно з вимогами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка діяла в період виникнення спірних правовідносин та в період роботи позивача на території РФ, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацом 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року (діючої в період роботи позивача на території рф), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Аналіз наведеного вище вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2022 № 1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення” (далі Постанова № 1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою № 1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Тому Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.
Окрім цього, згідно з приписами пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
При цьому, оспорювані періоди роботи з 08.04.1996 по 14.07.1997, з 15.07.1997 по 25.12.1999, з 29.12.2000 по 13.10.2011, з 01.11.2011 по 19.06.2018 підтверджуються записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 03.09.1982.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з повномаштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією відносно громадян України, відповідач не може відмовити у врахуванні стажу позивача за періоди роботи на території росії.
Суд установив що відповідачем безпідставно не зарахований до стажу позивач період роботи з 08.04.1996 по 14.07.1997, з 15.07.1997 по 25.12.1999, з 29.12.2000 по 13.10.2011, з 01.11.2011 по 19.06.2018, тому необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 08.04.1996 по 14.07.1997, з 15.07.1997 по 25.12.1999, з 29.12.2000 по 13.10.2011, з 01.11.2011 по 19.06.2018, як такий, що має бути врахований при вирішенні питання про призначення пенсії за віком.
Також у спірному рішенні вказано, що до страхового стажу не враховано періоди з 02.10.2000 по 13.12.2000, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування періодів роботи з 02.10.2000 по 13.12.2000, через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 в справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 в справі № 490/12392/16-а.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у пенсійного органу були відсутні підстави для незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.10.2000 по 13.12.2000, адже він підтверджений належними доказами, а саме трудовою книжкою, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 04.03.2024 № 134850011969 про відмову у призначенні пенсії, є протиправним.
Тому, досягнувши 60-річного віку на дату звернення за призначенням пенсії та маючи у наявності більше ніж 30 років страхового стажу, позивач має право на призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону № 1058-IV.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що для призначення пенсії за віком відповідно до положень частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, позивачем були дотримані усі необхідні вимоги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закон № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Так, з копії паспорта громадянина України серії видно, що ОСОБА_1 виповнилось 60 років 07.12.2023, у свою чергу, із заявою про призначення пенсії останній звернувся 26.02.2024 (тобто в межах трьохмісячного терміну), тому, пенсія підлягає призначенню позивачу з 08.12.2023 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
У справі, що розглядається, судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви про призначення пенсії за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Кіровоградській області, рішенням якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у призначенні такої пенсії, яким, у даному випадку, є ГУ ПФУ в Кіровоградській області.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 08.07.2023 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
При цьому, довідки від 15.05.2012 № 416, № 417, 418, видані Закритим акціонерним товариством “Золотодобувна компанія “Полюс”, довідка від 06.07.2018 № 111, видана Акціонерним товариством “Полюс Логістика” є документами, які підтверджують нарахований заробіток позивача під час роботи у Закритому акціонерним товариством “Золотодобувна компанія “Полюс”, Акціонерному товаристві “Полюс Логістика”, стаж роботи в яких зарахований до страхового стажу, а тому підлягають врахуванню відповідачем для визначення розміру пенсії позивача.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, ЄДРПОУ 20632802), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 04.03.2024 № 134850011969 про відмову у призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.04.1996 по 14.07.1997, з 15.07.1997 по 25.12.1999, з 02.10.2000 по 13.12.2000, з 29.12.2000 по 31.10.2011, з 01.11.2011 по 19.06.2018 та призначити з 08.07.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням довідок про від 15.05.2012 № 416, № 417, 418, виданих Закритим акціонерним товариством “Золотодобувна компанія “Полюс”, довідки від 06.07.2018 № 111, виданої Акціонерним товариством “Полюс Логістика”.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1211,20 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 15.08.2024.
Суддя Кедик М.В