14 серпня 2024 року
справа №380/9258/24
провадження № П/380/9372/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.08.2023 №1294/03.32-10 та від 12.02.2024 №64/03.3210 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за її призначенням, а саме з 15.03.2023, зарахувавши до його стажу періоди з 05.10.1989 по 20.03.1990, з 01.07.1990 по 03.05.1992, з 10.09.1992 по 01.02.1993, з 29.03.1993 по 18.07.2006 та з 25.10.2006 по 26.10.2006, додавши за кожний повний рік роботи у період з 29.03.1993 по 18.07.2006 додатково по одному року та виплачувати її на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 , відкритий в банку Республіки Польща PKO Bank Polski.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що працював на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, тому має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону №1058-IV. Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, проте рішенням від 14.04.2023 №1294/03.32-10 та від 12.02.2024 №64/03.3210 відповідач відмовив у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу. Не погоджуючись із таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду.
Ухвалою від 06.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач 15.05.2024 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що позивач двічі звертався за призначенням пенсії відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вперше - 15.03.2023 із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням від 14.08.2023 №1294/03.32-10 було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років. За результатами поданих позивачем документів встановлено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 , ОСОБА_1 працював на посадах, які не передбачені Переліком робіт, що належать до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. Окрім цього, заявником не було долучено документів, які підтверджують постійне місце проживання в Республіці Польща. Вдруге позивач звернувся за призначенням пенсії відповідно до ст. 114 Закону 1058 - 27.09.2023. Своє рішення Головне управління мотивувало наступним. Статтею 114 Закону 1058 передбачено, що пенсія за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. До заяви про призначення пенсії, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 Порядку № 22-1, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Так, підпункт 5 пункту 2.1. розділу II Порядку №22-1 містить перелік документів, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема, це: - довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що передбачена п. 20 Порядку 637; - документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (далі - Порядок 442). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Таку довідку видає підприємство, де працювала особа, або його правонаступник. Документ про проведення атестації робочого місця. Відповідно до пункту 4.2 Порядку 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Аналіз вищенаведених норм дає підстави стверджувати, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону 1058 мають особи, які досягли визначеного законодавством віку та мають як загальний, так і спеціальний стаж, визначеної тривалості. Таким чином, можна дійти висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 114 ЗУ 1058 після 01.08.1992 є дотримання сукупності вимог, визначених у Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, та встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списах № 1, № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
31.07.2024 представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів, у якому просив долучити до матеріалів справи лист відповідача, який відображає розрахунок стажу позивача, який проводився під час прийняття спірного рішення.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_4 .
Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_5 позивач має наступний трудовий стаж:
-05.10.1989 - прийнятий працівником по обслуговуванню і ремонту будівель на Чорнобильську атомну електростанцію;
-20.03.1990 - звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП УРСР;
-01.07.1990 - 03.05.1992 - служба в армії СРСР;
-10.09.1992 - прийнятий до меблевого цеху учнем оббивача меблів до Української регіональної фірми «СКАТ-5С» ЛТД;
-13.11.1992 - переведений оббивачем меблів з присвоєнням ІІІ розряду;
-01.02.1993 - звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України;
-29.03.1993 - прийнятий електрослюсарем ІІІ розряду в цех теплової автоматики та вимірів по строковому трудовому договору на Чорнобильську атомну електростанцію;
-16.05.1997 - присвоєна кваліфікація електрослюсаря 4 розряду;
-17.12.2001 - переведений електрослюсарем 4 розряду по електрообладнанню;
-01.05.2002 - переведений електромонтером з ремонту і обслуговування електрообладнання;
-18.07.2006 - звільнений з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП УРСР;
-25.10.2006 - розпочато виплату допомоги по безробіттю.
Відповідно до довідки від 22.11.2021 №47-31275, виданої Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» позивач в період з 29.03.1993 по 18.07.2006 був безпосередньо зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 № 1497-378 і постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 №665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах згідно зі списком №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.
Позивач відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будучи особою, яка постійно проживає в Республіці Польща звернувся із заявою (формуляр PL-UA 7) від 15.03.2023 за допомогою уповноваженого пенсійного органу Республіки Польща до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за призначенням йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням від 14.08.2023 №1294/03.32-10 було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років. Рішення мотивоване тим, що умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність спеціального стажу роботи, напрацьованого в закладах і на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років. Пунктом 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону, передбачено право на пенсію за вислугу років, зокрема: працівників освіти, охорони здоров'я та соціального захисту, які обіймають посади, визначені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1436), за наявності спеціального стажу, встановленого пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно із записами копії трудової книжки НОМЕР_5 ОСОБА_1 працював на посадах, які не передбачені Переліком робіт, що належать до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу, років (робітник, оббивальник меблів, електрослюсар та електромонтер). До заяви про призначення пенсії за вислугу років заявник не долучив документів, які підтверджують постійне місце проживання в Республіці Польща, а саме karty pobuty або dowodu osobistego. Враховуючи викладене, в органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Угоди та Закону.
Вдруге позивач звернувся із заявою (формуляр PL-UA 7) від 27.09.2023 за допомогою уповноваженого пенсійного органу Республіки Польща до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за призначенням йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням від 12.02.2024 №64/03.3210 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Рішення мотивоване тим, що за статтею 114 Закону пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, працівникам зайнятим повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністри України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Водночас пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
У пункті 10 Порядку зазначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємстві про проведеним атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (зі змінами).
Враховуючи вищевикладене, в органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до Закону та Угоди.
Позивач звернувся до відповідача із запитом, у якому просив роз'яснити вищезазначене рішення.
Листом від 14.03.2024 №7386-6898/Ж-53/8-1300/24 відповідач повідомив позивача, що для розгляду питання про призначення пенсії за віком за Cписком № 1 позивачем не надано уточнюючої довідки підприємства (додаток №5), в якій зазначається: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи, яка складається на підставі первинних документів, що передбачено пунктом 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (зі змінами).
Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 20.04.2024 у якому просив повідомити про зарахований страховий стаж позивача.
Листом від 26.04.2024 №1300-5903-8/6775 відповідач повідомив, що страховий стаж заявника, набутий на території України, відповідно до поданих за посередництвом Фонду Соціального Страхування Республіки Польща (ZUS), копій трудової книжки серії НОМЕР_5 та військового квитка серії НОМЕР_6 становить 16 років 7 місяців 27 днів, а саме: з 05.10.1989 по 20.03.1990 - 5 місяців 16 днів; з 01.07.1990 по 30.04.1992 - 1 рік 10 місяців; з 10.09.1992 по 01.02.1993 - 4 місяці 22 дні; з 29.03.1993 по 30.06.2000 - 7 років 3 місяці 3 дні; з 01.07.2000 по 31.12.2003 - 3 роки 6 місяців; з 01.01.2004 по 13.09.2006 - 2 роки 8 місяців 13 днів; з 01.10.2012 по 31.10.2012 - 1 місяць; з 01.11.2014 по 18.11.2014 - 18 днів; з 01.12.2014 по 31.01.2015 - 2 місяці; з 01.08.2015 по 15.09.2015 - 1 місяць 15 днів; з 01.12.2017 по 31.12.2017 - 1 місяць.
Вважаючи протиправними рішення відповідача, якими відмовлено у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду.
При вирішенні спору суд керується наступними нормами права.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (надалі по тексту - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (надалі по тексту - Закон №1058-ІV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частинами другою та третьою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:
ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Відповідно до абзацу 1 п.1 ч. 1 ст.45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 1.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Згідно з пунктом 10 цього Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
Як визначено пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
За змістом положень ст. 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 234/13910/17 та від 20.01.2021 року по справі № 588/647/17.
Порядок подання та оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №1058-IV урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).
Відповідно до п. 1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Згідно з пунктами 1.7-1.8 Порядку №22-1, Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Право на призначення пенсії за віком при автоматичному призначенні (без звернення особи) визначається на підставі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб), наявних на дату досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону. У разі якщо даних про страховий стаж у системі персоніфікованого обліку (у тому числі за періоди до впровадження персоніфікованого обліку) недостатньо для призначення пенсії за віком, орган, що призначає пенсію, повідомляє особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на вебпорталі або засобами Порталу Дія, про відсутність таких відомостей та порядок подання необхідних для призначення пенсії документів (за наявності). При надходженні документів про страховий стаж протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, пенсія призначається у строк, визначений абзацом другим пункту 1 частини першої статті 45 Закону. Якщо документи не будуть подані у зазначений строк, вважається, що особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
За обставинами справи, відповідач не зарахував до пільгового стажу за Списком №1 період роботи позивача на Чорнобильській атомній електростанції у зв'язку з тим, що позивачем не були подані документи, які підтверджують належність виконуваних робіт до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1.
Як уже встановлено судом, відповідно до довідки від 22.11.2021 №47-31275, виданої Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» позивач в період з 29.03.1993 по 18.07.2006 був безпосередньо зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 № 1497-378 і постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 №665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах згідно зі списком №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.
Статтею 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Постанови ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 29.12.1987 року №1497-378 встановлено, що у період 1988-1990 років: час роботи робітників, задіяних на експлуатації Чорнобильської АЕС та ліквідації наслідків аварії в зоні відселення, зараховуються у полуторному розмірі в трудовий стаж та в стаж роботи, що дає право на пільгову пенсію по списку № 1, затвердженою Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173.
Дію вказаної Постанови було пролонговано пунктом 1 Постанови Ради Міністрів СРСР № 1136 «Про продовження на 1991-1995 роки строку дії Постанови ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР та ВЦРП від 29.12.1987 року № 1497».
За пунктом 2 Постанови КМ України «Про компенсації та пільги особам, які працюють на Чорнобильській АЕС і у зоні відчуження» від 29.02.1996 № 250, пунктом 3 Постанови КМ України «Про доплати і компенсації особам, які працюють у відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів від 30.06.1998 № 982, пунктом 3 Постанови КМ України «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» 07.02.2000 № 223, пунктом 3 Постанови КМ України «Про доплати компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» від 29.01.2003 №137, абзацом 6 Постанови КМ України «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження» № 571 від 27.04.2006, із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1400 «Про доповнення Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 571», абзацом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 № 831 із змінами, внесеними Постановою КМУ від 21.09.2011 № 984. Постанови КМУ від 29.12.2014 № 717 від 20.04.2016 № 297, робота у зоні відчуження ЧАЕС зараховується до трудового стажу у полуторному розмірі (в тому числі за Списком №1).
Окрім того, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а, за яким роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Отже, із урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №520/15025/16-а суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком №1 позивача періоду роботи на Чорнобильській АЕС з 29.03.1993 по 18.07.2006, а також про зарахування до страхового стажу додатково по одному року за кожен рік виконання робіт на посадах за Списком №1 згідно з частиною третьою статті 24 Закону №1058-IV.
Відтак оскільки пільговий стаж за Списком №1 становить 13 років, 3 місяці, 20 днів, до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню додатково 13 повних років.
Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає таке.
За змістом позовних вимог позивач просить призначити пенсію за віком відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», покликаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015) право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» внесено зміни до статті 13 Закону №1788-ХІІ, пункт «а» викладено в наступній редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
Законом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №213-VIII та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України за №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» -«г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» -«г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).
Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Разом з цим, відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Вказане свідчить, що зазначені норми містять різні вимоги щодо мінімального стажу для призначення чоловікам пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на зазначених роботах: 20 років і 25 років відповідно.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ, а не Закону № 1058-ІV.
Судом встановлено, що на момент первинного звернення до органів Пенсійного фонду України позивачу виповнилось 50 років, пільговий стаж за Списком №1 становить 13 років, 3 місяці, 20 днів загальний страховий стаж з урахуванням додаткового зарахованого стажу за Списком №1 становить 29 років 7 місяців 27 днів. Відтак позивач має право на пільгову пенсію за Списком №1.
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.02.2024 №64/03.3210 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо рішення від 14.08.2023 №1294/03.32-10 суд зазначає, що вказаним рішенням було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років. Пунктом 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено право на пенсію за вислугу років, зокрема: працівників освіти, охорони здоров'я та соціального захисту, які обіймають посади, визначені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1436), за наявності спеціального стажу, встановленого пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Оскільки позивач не має відповідного стажу для призначення пенсії за вислугу років, відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні такої пенсії.
Таким чином, звернення позивача із заявою від 15.03.2023 не може судом розцінюватись як первинне звернення за призначенням пенсії за віком, оскільки позивачем при заповненні заяви про призначення пенсії було чітко зазначено вид пенсії: за вислугу років. При цьому, позивач звертаючись із заявою не був позбавлений можливості правильно зазначити вид пенсії, яку він бажав отримувати. За таких умов суд розцінює саме звернення із заявою від 27.09.2023 як первинне звернення за призначенням пенсії за віком.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" у теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, у якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, у якій опинився позивач після порушення.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням обставин справи суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до пільгового стажу позивача за Списком №1 період роботи на Чорнобильській АЕС з 29.03.1993 по 18.07.2006, додавши за кожний повний рік роботи за вказаний період додатково по одному року до страхового стажу позивача. Пенсію позивачу належить призначити з 27.09.2023 - дати первинного звернення за призначенням пенсії.
Щодо вимоги позивача про виплату пенсії на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 , відкритий в банку Республіки Польща PKO Bank Polski суд зазначає, що відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не приймалось рішень про відмову у виплаті пенсії на вказаний у заяві від 15.03.2023 банківський рахунок з огляду на не призначення пенсії позивачу як такої. Таким чином, суд вважає, що питання про призначення пенсії на конкретний банківський рахунок вирішуватиметься пенсійним органом після прийняття рішення про призначення пенсії на виконання рішення суду, а тому заявлені вимоги в цій частині є передчасними та не підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до ст.139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідних положень КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.02.2024 №64/03.3210 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 27.09.2023 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до пільгового стажу позивача за Списком №1 період роботи на Чорнобильській АЕС з 29.03.1993 по 18.07.2006, додавши за кожний повний рік роботи за вказаний період додатково по одному року до страхового стажу позивача.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.