про залишення позовної заяви без руху
15 серпня 2024 року м. ДніпроСправа № 360/936/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали за позовною заявою адвоката Лугового Бориса Владленовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
13.08.2024 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Лугового Бориса Владленовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не повного нарахування (встановлення) та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, у період з 01.12.2022 по 28.02.2023 у розмірі, збільшеному до 100000 гривень;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати (встановити) та виплатити ОСОБА_1 недоплачену додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України У1 168 від 28.02.2022 за період з 01.12.2022 по 28.02.2023 у розмірі, збільшеному до 100000 гривень;
- визнати протиправними дії військову частину НОМЕР_1 щодо утримання ОСОБА_1 премії за лютий та березень 2023 року у розмірі - за лютий 2023 року -15245 грн 87 коп., за березень 2023 року -14573 грн 00 коп.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати (встановити) та виплатити ОСОБА_1 премію за лютий та березень 2023 року у розмірі за лютий 2023 року -15245 грн 87 коп., за березень 2023 року -14573 грн 00 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 25.11.2022.
01.12.2022 позивач виконував бойове завдання поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області, де отримав поранення в зоні активних бойових
дій. Того ж дня позивач був евакуйований до ПХГП у м. Дружківка Донецької області.
02.12.2022 позивач був евакуйований до військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 , де перебував до 06.12.2022.
В період з 06.12.2022 по 07.12.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня № 4» ДОР.
3 07.12.2022 по 13.12.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 2128 від 13.12.2022 позивачу була надана відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 975 від 27.01.2023 позивачу була надана відпустка за станом здоров'я на 30 календарних днів. Крім того, відповідно до наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 отримана позивачем травма була класифікована як так, що ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини та була віднесена до травми важкого ступеня.
27.03.2023 військовою частиною НОМЕР_1 позивачу була видана довідка № 2776 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), зі змісту якої випливає, що позивач 01.12.2022 отримав поранення під час захисту Батьківщини у ході бойових дій поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області. Перебував у засобах індивідуального захисту. В стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння не перебував.
На підставі вказаної довідки № 2776 від 27.03.2023 20-ою регіональною військово-лікарською комісією був встановлений причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), отриманого позивачем 01.12.2022, а саме поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини, що підтверджується Витягом із протоколу № 141 від 11.05.2023. Вказаним рішенням регіональної ВЛК були внесені відповідні зміни у довідку ВЛК № 3218 від 13.03.2023.
Центральною військово-лікарською комісією були внесені зміни у причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), отриманого Позивачем 01.12.2022, а саме - поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини, що підтверджується Витягом із протоколу № 2099 від 28.03.2024. Вказаним рішенням центральної ВЛК були внесені відповідні зміни у довідки ВЛК № 2128 від 13.12.2022, № 975 від 27.01.2023.
Вважає, що позивач за вищевказані періоди стаціонарного лікування та відпусток за станом здоров'я через тяжку травму, мав право на отримання додаткової винагороди, визначеної Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, у розмірі збільшеному до 100000 гривень.
Разом із тим, за грудень 2022 року, січень та лютий 2023 року позивачу була виплачена додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМ України № 168 від 28 лютого 2022 року не у повному розмірі.
Так, позивач за грудень 2022 року отримав додаткову винагороду у розмірі 5000 гривень; за січень 2023 року отримав додаткову винагороду у розмірі 30000 гривень; за лютий 2023 року отримав додаткову винагороду у розмірі 0 гривен
Позивач вважає, що за періоди стаціонарного лікування та відпусток за станом здоров'я після тяжкої травми, отриманої під час захисту Батьківщини, він мав право на виплату вищевказаної додаткової винагороди за грудень 2022 року, січень та лютий 2023 року у розмірі, збільшеному до 100000 гривень.
Поряд із цим, як вбачається із картки особового рахунку позивача за 2023 рік, у лютому та березні 2023 року позивачу була утримана премія у розмірі за лютий 2023 року - 15245 грн 87 коп., за березень 2023 року -14573 грн 00 коп.
Вважає такі дії протиправними.
За приписами пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
У цій справі позивач звернувся до суду з позовною заявою 09.08.2024 (трекінг АТ «Укрпошта» 6900500048878), в якій оскаржує бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди і утриманої премії, звільнившись 30.05.2023 (наказ № 150), тобто з моменту звільнення до моменту звернення до суду минуло понад три місяці.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Так, до 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівникові, зокрема, індексації грошового забезпечення, як складової оплати праці не обмежувався.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ), яким внесені зміни до діючого законодавства про працю, зокрема, частини першої і другої статті 233 КЗпП України викладено в наступній редакції (пункт 18 частини 1розділу І Закону № 2352-IX):
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати, зокрема, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 у № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, главу XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України доповнено пунктом такого змісту:
"1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 382 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» продовжено дію карантину на всій території України до 30.06.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, визначені у статті 233 КЗпП України строки продовжувались на строк дії карантину до 30.06.2023.
Вказана норма є імперативною та підлягає врахуванню судом.
Суд звертає увагу, що спірні правовідносини виникли під час дії нової редакції статті 233 КЗпП України, якою встановлено відповідні строки звернення до суду.
Таким чином, після 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 990/156/23.
Позивачем не надано доказів неможливості звернення із цим позовом у встановлений строк та не наведено обґрунтувань поважності несвоєчасного звернення. Суд звертає увагу на те, що позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 30.05.2023. З 07.06.2023 позивач продовжив проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, не перебував на лінії зіткнення з ворогом та не був безпосередньо задіяний у заходах щодо захисту Батьківщини.
Лише з 20.01.2024 до 11.06.2024 продовжив службу у військовій частині НОМЕР_3 (відомості щодо вказаного періоду служби відсутні у наданій копії військового квитка позивача).
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частинами другою, третьою статті 123 КАС України визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку у разі визнання їх судом неповажними.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Позивачем вказано про не порушення строків звернення до суду у зв'язку з тим, що він звільнений зі служби 11.06.2024. Водночас в позовній заяві вказує про звільнення з Військової частини НОМЕР_1 з 30.05.2023 та з 07.06.2023 проходження служби в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а також з 20.01.2024 у військовій частині НОМЕР_3 .
З наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з цим позовом.
До позовну не надано заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а є лише посилання на судову практику (постанова Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 460/14618/21), обставини якої суттєво відрізняються від обставин цієї справи (позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (відповідача у справі) з 30.05.2023 після чого тривалий час позивач перебував поза межами території ведення бойових дій).
Для усунення вказаного недоліку позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду понад встановлений тримісячний строк з моменту звернення до суду.
Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
До позовної заяви долучено документи, які стосуються проходження служби позивача та спірних правовідносин.
Проте через низьку якість наданих копій, долучених до позову, неможливо встановити зміст наданих документів, а тому вони не можуть бути визнані судом доказами, які підтверджують обґрунтування (обставини), зазначені в позовній заяві.
Отже, для усунення вказаного недоліку позивачу необхідно надати якісні додатки до позову, які підтверджують наведені обставини.
Крім того, суд зауважує, що Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України).
Так, пунктом 1 Розділу І Порядку № 456 встановлено, що цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Згідно пункту 2 Розділу І Порядку № 456 паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 № 353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".
Відповідно Розділу V Порядку № 456, третя і п'ята сторінки паспорта передбачені для вклеювання в паспорт додаткових фотокарток при досягненні особою віку 25 або 45 років (п.1).
Відповідно до пунктів 8, 15 та 18 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Для вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку подаються паспорт і дві фотокартки зазначеного розміру. Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку чи зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові, встановлення розбіжностей у записах чи непридатності паспорта для користування.
Судом досліджено долучені до позову документи та встановлено, що до позовної заяви додано копії першої - третьої сторінки та не додано 4-6 сторінок паспорта громадянина України зразка 1994 року, на яких вклеюється фотокартка при досягненні особою 45-річного віку та здійснюється відповідний запис, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити відповідність даних особи позивача в частині дійсності такого паспорту з підстав відсутності копії п'ятої-шостої сторінок паспорта громадянина України зразка 1994 року.
Також, представник позивача у позові зазначає, що позивач з 20.01.2024 до 11.06.2024 проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 , однак, у наданій копії військового квитка у пункті 17 відсутні відомості щодо вказаного періоду служби позивача.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статті 161 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, позовну заяву слід залишити без руху, з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву адвоката Лугового Бориса Владленовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску понад встановлений тримісячний строк;
- додатки до позовної заяви належної якості з яких можливо встановити зміст документів, та їх копії для відповідача;
- копії 4-6 сторінок паспорта громадянина України (зразка 1994 року) позивача;
- повної копії військового квитка позивача належної якості.
У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати представнику позивача.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяТ.В. Смішлива