15 серпня 2024 року Справа № 320/33585/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника позивача адвоката А.Гусак про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Київ про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду 17 червня 2024 року у справі № 320/33585/23 вирішено:
"Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялого М.Г. щодо не закінчення виконавчого провадження № 53891614.
Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялого М.Г. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 53891614 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 75 188,88 грн. згідно п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д, ЄДРПОУ 43315602) повернути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) стягнуту в межах ВП №№ 53891614, 59558066 суму виконавчого збору у загальному розмірі 39 494,62 грн. (тридцять дев'ять тисяч чотириста дев'яносто чотири гривні 62 копійки).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д, ЄДРПОУ 43315602) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3220,80 грн. (три тисячі двісті двадцять гривень 80 копійок)."
25.06.2024 до суду надійшло клопотання від представника позивача адвоката А.Гусак про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що 17 червня 2024 року суд задовольнив позов ОСОБА_1 , однак не вирішив питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із ненаданням доказів понесення таких витрат станом на час прийняття рішення у даній справі. Заявник покликається на ч. 7 ст. 139 КАС України, вказує на правові висновки Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладені у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанову Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №30/3178/20, згідно яких витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. До клопотання долучено Договір про надання правничої допомоги від 03.03.2023, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 21.06.2024, копію рахунку від 21.06.2024, копію квитанції від 24.06.2024, копію ордера №1362632 від 11.10.2023.
Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи, що рішення у справі ухвалено судом у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, заява представника розглядається судом у письмовому провадженні та враховуючи строки для її розгляду, визначені ч. 3 ст. 253 КАС України, заява представника позивача вирішується з урахуванням навантаження в роботі судді і перебування судді у відпустці.
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення та дослідивши докази пов'язані із розглядом процесуального питання, суд зазначає наступне.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відтак, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на правову допомогу, заявник подав суду копію Договору про надання правової допомоги від 30.03.2023 укладеного між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "ЛЕКС'ЮС (Адвокатське об'єднання).
Відповідно до п. 1.2 Договору предметом правової допомоги є:
- оскарження в судовому порядку бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялого М.Г. щодо не закінчення виконавчого провадження № 53891614 у зв'язку із визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
- зобов'язання в судовому порядку державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялого М.Г. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 53891614 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 715 188,88 грн.
Відповідно до п. 4.1 Договору сторони досягли згоди, що вартість правової допомоги, яка визначена цим Договором, становить 15 000 грн.
Згідно п. 4.3 Договору оплата послуг здійснюється на підставі рахунків адвокатського об'єднання, зокрема, шляхом здійснення авансових платежів.
За фактом остаточного надання послуг правової допомоги Сторони підписують акт приймання-передачі послуг.
Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами та діє до закінчення розгляду справ у суді найвищої інстанції, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1 Договору).
Договір підписаний Сторонами та скріплений печаткою.
Відповідно до Ордеру №1362632, останній виписаний 11.10.2023 адвокатом Гусак А.М. на підставі Договору від 30.03.2023.
На виконання вищевказаних умов Договору після закінчення розгляду справи, 21 червня 2024 року Адвокатське об'єднання «ЛЕКС'ЮС» виставило Колеснику Я.В. рахунок на 15 000 грн., який позивач частково оплатив 24.06.2024 року у розмірі 10 000,00 грн., що вбачається із наданої квитанції №604С-ТР2Р-9Е1Р-8В7А.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 21.06.2024 підписаного Сторонами та скріпленого печаткою, без претензій Замовника щодо строку та якості наданих послуг Виконавцем, загальною вартістю 15 000,00 грн., Замовник прийняв послуги Виконавця з представництва Замовника у суді першої інстанції у справі №320/33585/23.
Визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що: дана справа є справою, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява є необ'ємною; справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; судові засідання не проводились; наявна судова практика; розгляд справи відбувався у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Також, суд враховує відсутність правової позиції відповідача щодо вказаного поданого клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу.
Беручи до уваги зміст акту приймання-передачі наданих послуг, згідно якого прийнято Замовником послуги з представництва Виконавцем Замовника в суді першої інстанції в даній справі, враховуючи, що згідно Договору від 30.03.2023 послуги щодо оскарження в судовому порядку бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялого М.Г. щодо не закінчення виконавчого провадження № 53891614 у зв'язку із визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та зобов'язання в судовому порядку державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялого М.Г. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 53891614 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 715 188,88 грн., суд вважає, що витрати на правничу допомогу заявлені у розмірі 15 000,00 грн., за такі послуги, є неспівмірними та завищеними, відповідно до предмету спору, наданих послуг адвокатом, вказана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності.
З огляду на предмет спору, обсягу наданих послуг адвокатом, виходячи з критеріїв розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 15000,00 грн є не співмірною зі складністю справи, яка за даних правовідносин віднесена до категорії справ незначної складності, судова практика з вирішення даного спору судом є незмінною, сталою та чисельною, а обсяг наданих адвокатом послуг є незначним.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97).
У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).
У справі "Черніус та Рінкевичюс проти Литви" (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах "Beinaroviс and others v. Lithuania", заява № 70520/10, пункт 140 та "Radchikov v. Russia", заява № 65582/01, пункт 50).
ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах "Stankiewicz v. Poland", заява № 46917/99, пункт 75).
Відповідні принципи, що випливають з усталеної практики Суду та стосуються права на доступ до суду, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі "Zubac v. Croatia" (заява № 40160/12, пункти 76- 86).
Саме такої позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 08 лютого 2022 року у справі №160/6762/21.
Суд враховує відсутність заперечень відповідача щодо співмірності витрат на правничу допомогу та зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Відповідно суд застосовує дискрецію щодо вирішення питання розподілу заявленої правничої допомоги.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
До вказаного твердження суд також застосовує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в своєму висновку викладений у постанові 21.01.2021 № 280/2635/20, вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 15 000,00 грн. витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
На переконання суду, сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом.
Отже, аналізуючи подані позивачем докази, враховуючи складність та значення справи для сторін, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розмір витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань призначених для відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Керуючись ст.ст.134, 139, 241-246, 252 КАС України, суд,-
Клопотання представника позивача адвоката Гусак Андрія Миколайовича про розподіл витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д, ЄДРПОУ 43315602) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок).
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Войтович І.І.