ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" серпня 2024 р. справа № 300/5568/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (надалі, також - відповідач 2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 25.06.2024 №092950016734;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в КНП "Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради" з 01.01.2004 по 31.03.2024 до загального страхового стажу, враховуючи його, у відповідності до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у подвійному розмірі, а також призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 26.05.2024 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачем 2 не зараховано періоди роботи у КНП "Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради" з 01.01.2004 по 31.03.2024 до загального страхового стажу, враховуючи його у відповідності до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, посилаючись на п. 2 ч. ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме недосягнення позивачем пенсійного віку, який для жінок повинен становити 55 років. Зауважила, що після визнання Рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020 неконституційною статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, ця стаття підлягає застосуванню у редакції, яка діяла до внесення таких змін та передбачає право на призначення пенсії за віком, зокрема, жінок після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. З урахуванням викладеного, позивачка стверджує, що після досягнення 50-річного віку, з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно пункту "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.47-48).
Відповідач 1 скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 06.08.2024. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області вважає, що позовні вимоги безпідставними та не підлягають задоволеною, виходячи із наступного. Так, у відзиві за №0900-0903-8/42399 від 01.08.2024 представниця відповідача вказала, що відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, серед іншого, жінки - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Крім того зазначила, що відповідно доданих до заяви про призначення пенсії документів вік ОСОБА_1 становить 50 роки, страховий стаж з урахуванням роботи в інфекційній лікарні (зараховано до 01.01.2004 в подвійному розмірі) - 40 років 4 місяці 23 дні, з яких пільговий стаж за Списком №2 - 37 років 4 дні. Оскільки, ОСОБА_1 не досягнула віку передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058, то підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах немає. Також відповідач 1 звертає увагу щодо обраного способу захисту прав позивача та визначення належного відповідача. Остання вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (таким органом який був призначений по екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань) повторно розглянути заяву щодо призначення пенсії за віком позивача (а.с. 51-69).
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі
Відповідач 2 у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав. Копію ухвали від 22.07.2024 в електронному вигляді отримав 22.07.2024 в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 50).
Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Водночас, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на те, що відповідачем 2 у встановлений судом строк (з урахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не може бути подано, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 15.02.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 25.06.2024 за №092950016734 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком №2, покликаючись на п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме недосягнення позивачем 55 років. При цьому, відповідачем 2 зазначено, що страховий стаж позивача з урахуванням роботи в інфекційній лікарні (зараховується до 01.01.2004 в подвійному розмірі) становить 40 років 04 місяці 23 дні, пільговий стаж за Списком №2 - 37 років 4 дні.
Виведений відповідачем 2 загальний страховий стаж та стаж роботи за Списком №2 є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , однак стаж роботи з 01.01.2004 по 31.03.2024, згідно розрахунку стажу зарахований в одинарному розмірі, а не подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивачка звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 2 Закону №1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Суд звертає увагу, що до внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-XII було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Таким чином, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
У свою чергу, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій2 від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі Закон - №2148-VIII), Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), доповнено розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".
Так, зокрема, згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII), працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Окрім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 р.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що з 01.10.2017 правила призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, який діє на час звернення позивача до відповідача.
Однак, 23.01.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року №213-VIII".
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Конституційний Суд України зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"- г 2 статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення, підлягають застосуванню стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам ...".
При цьому, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають, зокрема, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з 23.01.2020 (часу прийняття Рішення КСУ від 23.01.2020 №1-р/2020) існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
При цьому, вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за Списком №2, зокрема щодо вікового цензу, який у спірних правовідносинах складає 50 років за пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Згідно положень частини 1 статті 6 КАС України, саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у пункті 102 рішення у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам'ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є “практичними та ефективними”. Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі "Броньовський проти Польщі" ("Broniowski v. Poland"), заява №31443/96, пункт 115).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Проаналізувавши вищенаведені рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №1, зокрема пункт "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для позивача підхід.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 21 квітня 2021, ухваленого за результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20 (адміністративне провадження № Пз/9901/32/20).
Відтак, суд дійшов висновку, що в даній справі до спірних правовідносин перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні є найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, положення якого визнано неконституційними.
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідачів щодо відсутності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Як уже зазначалося судом відповідач 2 в рішенні від 25.06.2024 за № 092950016734 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу на пільгових умовах за списком №2, розглянувши подані нею необхідні документи, фактично погодився з тим, що позивачка має страховий стаж 40 років 4 місяці 23 днів (що є більше обов'язкових 20 років), в тому числі, пільговий стаж - 37 років 4 дні, з чим погоджується суд.
Вказане свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем щодо:
- неналежного підтвердження позивачем пільгового стажу;
- зайнятості повний робочий день на роботі з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 при досягненні нею 50 років набула право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки має стаж роботи за Списком № 2 - 37 років 4 дні.
З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем відповідачу разом із заявою всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умов для призначення позивачці пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не може бути позбавленою гарантованого пенсійного забезпечення.
Щодо вимоги зарахувати період роботи з 01.01.2004 по 31.03.2024 в подвійному розмірі відповідності до ст. 60 Закону №1788-XII, суд встановив такі обставини.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 03.10.1992 судом встановлено, що позивач в період:
- з 15.01.1998 прийнята на роботу на посаду палатної медсестри в Коломийську інфекційну лікарню тимчасово відповідно до наказу №4 від 15.01.1998 (запис №5);
- з 01.02.1999 позивачка переведена на посаду медичної сестри фізкабінету на постійно відповідно до наказу №932 від 29.01.1999 (запис №6);
- з 01.01.2012 переведена на посаду сестри медичної з фізіотерапії на 0.75 ставки відповідно до наказу № 2 від 03.01.2012 (запис №7);
- з 01.01.2017 переведена на 1,0 ставки сестри медичної з фізіотерапії відповідно до наказу №180 від 30.12.2016 (запис №8);
- з 12.06.2020 звільнена з посади у зв'язку з переведенням до КНП КІЛ КМР відповідно до п. 5 ст. 36 відповідно до наказом № 127 П 2/3 від 11.06.2020 (запис №9);
- з 12.06.2020 прийнята на посаду сестри медичної з фізіотерапії в порядку переведення у КНП "Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області" відповідно до наказу №2Т/24 від 11.06.2020 і працює по даний час (запис №10).
Суд зазначає, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких ОСОБА_1 була прийнята на таку роботу.
Відповідно до пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Судом встановлено і не заперечується відповідачем, що протягом спірного періоду позивач працювала у інфекційних закладах охорони здоров'я.
Крім того, згідно з довідкою від 17.06.2024 №122 Комунального некомерційного підприємства "Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Іван-Франківської області", ОСОБА_1 працює в КНП "Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Іван-Франківської області" на посаді сестри медичної з фізіотерапії, по даний час з 06.10.1992, наказ від 06.10.1992 №262 (а.с.21).
Як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не зараховано до страхового стажу позивача періоди її роботи з 01.01.2004 по 31.03.2024 у подвійному розмірі, оскільки відсутня правова норма в Законі №1058-IV та відсутній обов'язок враховувати статтю 60 Закону №1788-XII для обрахунку стажу з 01.01.2004.
Однак суд враховує, що вимогами пункту 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Крім того, редакція статті 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує статтю 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дію.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII періоди роботи позивачів в закладах, визначених у статті 60 Закону №1788-XII, після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та визначення відповідача, який має виконувати рішення зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Із вказаного слідує, що після реєстрації 17.06.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024 в справі №500/1216/23, від 07.05.2024 в справі №460/38580/22.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, враховуючи, що станом на час внесення Законом України від 02.03.2015 №213-VIII змін у ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення позивач здобула необхідний загальний і спеціальний страховий стаж, на час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пільгової пенсії (17.06.2024) досягла 50-річного віку, за розрахунками Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області має необхідний спеціальний стаж роботи за Списком №2 та загальний страховий стаж, суд зазначає, що з 23.01.2020 - моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020р. №1-р/2020 у позивача виникло право на призначення відповідної пільгової пенсії, тому порушене її право підлягає захисту шляхом зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачу з 26.05.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.
Підсумовуючи все вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Наявною в матеріалах справи квитанцією від 24.02.2024 позивач підтвердив сплату судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 1 211,20 грн (а.с. 8).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд дійшов до висновку, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн (80 % задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.06.2024 №092950016734.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи у КНП "Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради" з 01.01.2004 по 31.03.2024 до загального страхового стажу, враховуючи його, у відповідності до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у подвійному розмірі, а також призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 26.05.2024 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідачам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29000).
Суддя Главач І.А.