15 серпня 2024 рокуСправа № 280/7004/24 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Кисіль Р.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Рябчинського Дмитра Андрійовича ( АДРЕСА_2 ), до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення,
08.08.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі представника - адвоката Рябчинського Дмитра Андрійовича, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії відповідача з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яке оформлене протоколом №7 від 16.07.2024, в частині відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації позивачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 №3543-ХІІ.
Ухвалою від 12.08.2024 було відкрите спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.
14.08.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява представника позивача, в якій він просить суд:
постановити ухвалу, якою заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що в провадженні суду перебуває дана справа й позивачу вручено повістку №131, згідно якої позивач зобов'язаний з'явитися до відповідача 16.08.20254 о 08:00. Зазначає, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку/бронювання, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації. Таким чином, якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим. Тому вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову, мобілізаційні заходи відносно заявника будуть завершені, а тому будь-яке рішення у цій справі не поновить порушені права, про які він наголошує.
Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно пунктів 1, 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові або немайнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року №9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року №2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов'язаний.
Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.07.2024 (протокол №7) було відмовлено позивачу у наданні відстрочки дві призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Як зазначено в листі ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.07.2024 №1/4/4891 підставою відмови є наявність не військовозобов'язаної сестри, яка згідно законодавства зобов'язана доглядати за батьками.
Також позивачу вручено повістку №131 від 31.07.2024, відповідно до якої йому наказано з'явитися на 08:00 16.08.2024 за адресою: АДРЕСА_4 , каб. 2 з метою уточнення персональних даних.
До матеріалів справи додані докази, якими обґрунтовується позиція заявника, а саме копії: повістки №131 від 31.07.2024; довідки виконкому Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 1.07.2024 №112 щодо проживання ОСОБА_1 з матір'ю - ОСОБА_2 , 1941 року народження; акту проведення обстеження сім'ї від 11.01.2024 №01-15/1079, складеного посадовими особами ВСЗН Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області; медичного висновку ЛКК №915 від 26.12.2023 щодо потреби матері ОСОБА_1 в постійному сторонньому догляді; медичного висновку ЛКК №914 від 26.12.2023 щодо можливості надання ОСОБА_1 соціальних послуг; рішення про призначення / перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 16.01.2024, прийнятого ВСЗН Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області; повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.07.2024 №1/4/4891 щодо наслідків розгляду заяви ОСОБА_1 про відстрочку від призову.
В даному випадку, звернувшись до суду з позовом та заявою про забезпечення позову заявник вказує, що: 1) дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову заявника на військову службу під час мобілізації є протиправними, за наявності в ОСОБА_1 права на відстрочку відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; 2) невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову, адже норми чинного законодавства щодо надання відстрочки від призову на військову службу поширюються лише на військовозобов'язаних та не поширюються на військовослужбовців.
Однак, при розгляді заяви про забезпечення, суд не може надавати оцінку правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на які посилається заявник, оскільки виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, судом враховано, що відповідно до частини 9 статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
В даному випадку, як слідує з поданих представником заявника доказів, ІНФОРМАЦІЯ_4 видав позивачу повістку №131 від 31.07.2024, якою наказав позивачу з'явитися 16.08.2024 о 08:00 за адресою: АДРЕСА_4 , каб. 2.
Таким чином, суддя дійшов висновку, що якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
В той же час, в разі відмови в задоволенні позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_4 зможе невідкладно вчинити дії щодо мобілізації позивача.
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд висновує, що заявником доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме, доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Водночас, суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне задовольнити заяву представника позивача та забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії, пов'язані із призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, а також виходячи із принципів справедливості та гуманізму, суд висновує, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, у спосіб, зазначений судом.
За приписами статті 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суддя -
Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Рябчинського Дмитра Андрійовича ( АДРЕСА_2 ), до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №280/7004/24.
У відповідності до ст.14 КАС України, ухвали суду, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на свій території України. Не виконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Кисіль