15 серпня 2024 рокуСправа № 280/3280/22 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі
за позовом - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Акерман Наталія Іванівна
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2023 у справі № 280/3280/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не поновлення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 ОСОБА_1 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником з 01 травня 2021 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
26 липня 2023 року рішення набрало законної сили.
08 квітня 2024 року видано виконавчий лист.
06 серпня 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 280/3280/22.
Враховуючи запровадження та дію на території України воєнного стану, суд вирішив прийняти подану заяву до розгляду та розглянути її у порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до приписів ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Вказана норма кореспондується з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 382 КАС України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.
Відтак, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 382 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, враховуючи те, що в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 3 “Про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України”, встановлювати судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може під час прийняття постанови у справі.
Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов у зв'язку з тим, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
Вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, щодо якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У спірному випадку подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем, мотивоване фактичним не виконанням відповідачем судового рішення.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
На підставі викладеного, суд, приходить до висновку про необхідність задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2-9, 167, 243, 248, 256, 293-297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі - задовольнити.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2023 у справі № 280/3280/22 шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати до суду у місячний строк звіт про виконання судового рішення по справі № 280/3280/23 з дня набрання законної сили ухвалою суду.
Ухвала суду набрала законної сили 15 серпня 2024 року та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів, з дня її прийняття.
Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана суддею 15 серпня 2024 року.
Суддя Сацький Р.В.