про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
15 серпня 2024 рокум. Ужгород№ ЗП/260/46/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі судді Гебеш С.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 ,
05 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , якою просить: 1) визнати протиправними дії другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо затримання ОСОБА_1 та позбавлення волі в період з 05.07.2024 по 06.07.2024; 2) визнати протиправними та скасувати: - довідку позаштатної постійно діючої Військово-лікарської комісії при Другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.07.2024 року щодо визнання придатним до військової служби ОСОБА_1 . - наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №180 від 05.07.2024 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» в частині, що стосується ОСОБА_1 - наказ Військової частини НОМЕР_1 №100 від 06.07.2024 року в частині, що стосується ОСОБА_1 ; 3) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити його з військової служби.
05 серпня 2024 року внаслідок автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Скраль Т.В. Єдиний унікальний номер судової справи 260/4932/24.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12серпня 2024 року позовну заяву у справі №260/4932/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії повернуто.
13 серпня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою, в якій просив суд: вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у справі.
13 серпня 2024 року відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву про забезпечення позову передано судді Скраль Т.В. у межах справи №260/4932/24 з номером провадження ЗП/260/46/24.
14 серпня 2024 року суддею Скраль Т.В. подано заяву про самовідвід, обґрунтовану тим, що при реєстрації заяви про забезпечення позову порушено правила розподілу судових справ та матеріалів між суддями.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду про задоволення заяви про самовідвід судді заяву про забезпечення позову №ЗП/260/46/24 від 13 серпня 2024 року - передано до відділу документообігу та забезпечення судового процесу для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями суду.
14 серпня 2024 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про забезпечення позову №ЗП/260/46/24 передано судді Гебеш С.А.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами пунктів 2, 3 ст. 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вважає за необхідне повідомлення учасників справи, та виклик особи, яка подала заяву про забезпечення позову, а також вказує на відсутність необхідності для призначення її до розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Отже, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та аналізу положень чинного законодавства України, суд зазначає наступне.
Питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (статті 150-158).
Згідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно частини першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, які суд враховує в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, заявником не наведено переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Застосування ж судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах заяви про ймовірність порушення у майбутньому прав та інтересів оскаржуваними рішеннями.
До заяви про забезпечення позову заявником додано документи, які є недостатніми для того, аби обґрунтовано підтвердити наявність правових підстав для забезпечення позову.
Суб'єктивне переконання заявника не може свідчити про явну протиправність оскаржуваних рішень.
Також, в контексті доводів поданої заяви про необхідність вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у справі, то такі не можуть бути задоволенні в силу пункту 10 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
До того ж, у поданій заяві не наведено конкретних визначених дій, які вчиняються посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 по відношенню до заявника при проходженні ним військової служби.
Водночас суд зазначає, що такі дії можуть вчинятися, фактично, на підставі наказів або розпоряджень командира (начальника) Військової частини НОМЕР_1 , відданих військовослужбовцю ОСОБА_1 (або іншим військовослужбовцям, однак які стосуються проходження військової служби) в умовах воєнного стану, який наразі триває в Україні, а зупинення судом дії таких наказів або розпоряджень прямо заборонено законом (пункт 10 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Суддя С.А. Гебеш